І було воно настільки насиченим, що й озирнутися не встигли, як на носі вже новий сезон у клубному футболі — в Англії він традиційно розпочався матчем за Суперкубок.
На тлі майбутнього старту кампанії-2024/25 в рамках АПЛ дуже важко оминути і окремо не поговорити про перспективи наших «британських» співвітчизників, яких, на щастя, у чемпіонаті Англії за це літо взагалі не поменшало.
Та й нам хіба потрібно зайвий раз шукати привід для того, щоб поділитися своїми компліментарними та оптимістичними, але в той же час цілком реалістичними очікуваннями від українських гравців? Інакше й бути не може!
ОЛЕКСАНДР ЗІНЧЕНКО, АРСЕНАЛ
Минулий сезон у футболці лондонського Арсеналу для Олександра Зінченка вийшов вельми середнім з низки причин — тут і недоліковані травми, і нескінченні набіги «фріпалестинців» на соціальні мережі українця після його публічної підтримки Ізраїлю... Та й загалом велику роль у сприйнятті рівня виступів Зінченка зіграло те саме відчуття сильного контрасту на тлі його індивідуально вкрай успішної дебютної кампанії за «канонірів».
Недостатня фізична готовність Зіни була видна неозброєним оком і в збірній України, через що один із наших капітанів не зміг вийти з перших хвилин у вирішальному матчі Євро-2024 проти Бельгії. Проте поки деякі фанати списували українця до Баварії, передсезонна підготовка показала, що головний тренер Арсеналу Мікель Артета продовжує сильно довіряти Зінченку, причому в якості гравця стартового складу.
Повернувшись до клубу після чемпіонату Європи, Зінченко вже під новим, своїм улюбленим 17-м номером, почав помітно додавати, тому на даному етапі довіра з боку Артети до 27-річного українського універсала виглядає більш ніж виправдано — його гол у ворота леверкузенського Баєра після розпочатої ним же ж атаки наочне тому підтвердження.
Схоже, єдине, що може завадити Олександру продовжити свій «шлях фенікса» — це завжди існуючий ризик травми тієї самої ноги, яка вже набула хронічного характеру і нерідко вставляє палиці у колеса українському футболістові.
МИХАЙЛО МУДРИК, ЧЕЛСІ
Новий сезон – це черговий новий етап не лише для Михайла Мудрика, а й лондонського Челсі загалом. Чого чекати від «пенсіонерів» під керівництвом вже іншого головного тренера в особі Енцо Марескі — ворожіння на кавовій гущі, адже з точки зору логіки ми розуміємо, в який футбол збирається грати колишній помічник Хосепа Гвардіоли, проте, як ми знаємо, у керівництві Челсі досі живе своя» логіка». Не тільки для Мудрика, але і для розвитку всього клубу, вкрай важливо вибратися зі статусу цих «жертв обставин».
Щодо передсезонних матчів, то у Марески та Мудрика загалом склалися хороші робочі стосунки, проте кількість ігрового часу українця поки що не зовсім корелюється з його статусом гравця за сто мільйонів.
І цей статус досі існує, бо інакше всім було б начхати на якийсь там один вкрай невдалий удар вище воріт у товариському матчі – у Михайла не той випадок... Уболівальники продовжуватимуть розглядати кожну його дію на полі під мікроскопом, а самому Мудрику знову треба розпочинати спочатку і доводити свій рівень вже новому тренерському штабу.
P. S. На тлі останніх подій у світі футболу: Ніко Вільямс – це на 100% саме те, що ми всі чекаємо від 23-річного українського вінгера.
ІЛЛЯ ЗАБАРНИЙ, БОРНМУТ
«Oh, I wanna dance with Zabarnyi. I wanna feel the heat with Zabarnyi» - чант за мотивами відомої пісні Вітні Ґ'юстон, який народився в Борнмуті під час минулого сезону під враженнями від не за роками надійної та впевненої гри Іллі Забарного в центрі оборони «вишень».
Насправді, Борнмут із приходом Андоні Іраоли в першу чергу як команда провів один із найкращих сезонів у своїй історії, проте 21-річний український центрбек був так само важливим у лінії захисту, як і Домінік Соланке у забиванні голів.
Забарний має в своєму арсеналі абсолютно все, щоб стати найкращим захисником англійської Прем'єр-ліги вже в найближчі рік-два — починаючи від природних даних і закінчуючи менталітетом переможця та великого професіонала. Вважаєте, що це занадто гучна заява? Все ще вважаємо, що Забарний має абсолютно все, щоб стати найкращим захисником АПЛ (2).
ВІТАЛІЙ МИКОЛЕНКО, ЕВЕРТОН
У високому класі та сильних якостях Віталія Миколенка, починаючи з минулої кампанії, більше не сумніваються навіть в Англії. Тоді 25-річний українець був одним із найкращих у лізі на позиції лівого захисника, граючи в команді, яка весь футбольний рік вела героїчну боротьбу за виживання на тлі неодноразових санкцій у свій бік у вигляді знятих очків.
Однак весняна частина тієї кампанії завершилася для фулбека Евертона болісною та неприємною травмою в переможному дербі проти Ліверпуля — поза всяким сумнівом, подальше пошкодження у збірній буквально на рівному місці напередодні Євро-2024 стало лише неприємним продовженням тієї історії, що зламало початкові плани тренерського штабу Сергія Реброва на турнір у Німеччині.
На тлі цього, у таких ситуаціях, будь-які очікування мають змінитись лише на побажання повного відновлення без форсування подій. І зважаючи на все, до старту нового футбольного року у клубному футболі Віталій має встигати.
ЄГОР ЯРМОЛЮК, БРЕНТФОРД
Для Єгора Ярмолюка минулий сезон став по-справжньому проривним, оскільки юний український півзахисник почав регулярно виходити на матчі АПЛ як на заміни у другому таймі, так і інколи у стартовому складі Брентфорда.
Безперечно, не можна заперечувати той факт, що головний тренер «бджіл» Томас Франк був змушений передчасно та незаплановано звернутися до опції з 20-річним українцем через катастрофічну кадрову ситуацію восени минулого року на тлі великої кількості травм усередині команди. Але Єгор скористався наданими шансами на всі 100%, заслуговуючи на свою адресу лише позитивні публічні відгуки з вуст данського фахівця.
Наступним кроком для молодого Ярмолюка є поступове розвіювання сумнівів тренерського штабу Брентфорда щодо того, хто тепер має грати з перших хвилин. І судячи з кількості ігрового часу під час передсезонних зборів, у Франка ці сумніви вже є — це добрі новини для юного українського плеймейкера.
МАКС КІЛМАН, ВЕСТ ГЕМ ЮНАЙТЕД
Український англієць, якому не судилося виступати за збірну України через «геніальні» правила та регламенти ФІФА, цього літа став другим найдорожчим підписанням в історії лондонського Вест Гема після Себастьяна Алле у сезоні-2019/20 (50 млн євро).
«Молотобійці» заплатили за Макса Кілмана близько 48 мільйонів євро, що не є чимось сенсаційним, адже 27-річний центральний захисник вже не один сезон поспіль був лідером оборони та капітаном Вулвергемптона — у тому числі і під час нетривалої роботи нинішнього керманича Вест Гема Хулена Лопетегі на чолі «вовків».
Бажаємо Максу лише успіхів у новому клубі, а щодо міжнародної кар'єри можемо додати одне: хлопець з українським паспортом у центрі оборони збірної Англії — це ближче до реальності, аніж до фантастики.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
