Коли немає матчу Динамо, доводиться дивитися матч Шахтаря. Що можна там побачити? Головну нинішню проблему киян, тільки навпаки.
Що ми бачимо на першому кадрі? Дуже і дуже незвичний для київського Динамо момент: номінальна «шістка» Дмитро Криськів готовий приймати передачу від Артема Бондаренка, що звершиться результативним ударом. Чи можете ви уявити, що Бражко на 24:44 за рахунку 1:0 на користь Динамо побіжить відкриватися під пас Піхальонка? Ніт? Бо я точно уявити такого не можу. Так само я не можу уявити Степаненка в цей момент у цій позиції.
Якщо ви відкрутите цей епізод на 5-6 секунд, то побачите, що номінальний «шостий номер» біжить в зону завершення на рівні з…нападником Сіканом. Конопля просто виконав подачу рагульно, її Бондаренко і підібрав. Зазвичай, коли Піхальонок опиняється там, то в нього окрім уїбать варіантів немає. Бо: А) він забирає квоту/слот Буяльського, а сам в прийом штрафний не атакує, бо не його стиль Б) Бражко виконує в Динамо функцію врівноваження усієї громіздкої конструкції, тому за таких обставин, що складалися за перебігом матчу, відкриватися в штрафний майданчик не побіг би В) Шапаренко майже ніколи не заходить на праву половину поля у фінальній третині, це стається дуже рідко Г) Ванат один в оточенні В цій зоні зазвичай полюбляє тусуватися Ярмоленко та виконувати ось такі передачі, яку виконав Бондаренко; а коли вже в цій зоні Андрій, то умовним Буяльському та Тимчику стає розуму грати на прийомі в штрафному, створюючи Андрієві додаткові пасові опції.
А епізод номер 2 вже про зворотній бік медалі. Криськів в ролі номінальної «шістки» рве дах суперникам раптовими появами там, де на нього не чекають, як на «шістку». Однак з Криськіва опорник, майже такий самий, як з Караваєва захисник. Та навіть Криськів краще розуміє функцію перекривання проекції площини воріт. Мабуть, це єдина різниця між ними. Дмитро просто сідає в лінію до центральних захисників. Навіть Матвієнко, і той на кадрі висунувся в опорну зону. Бондаренко номінально допомагає Коноплі на випадок, якщо Калюжний розверне атаку на фланг Юхима. Судаков з дружиною вже подумки виграли Олімпіаду, якби туди поїхали, або АПЛ, якби за суми озвучені Романо перебралися б до Сіті. Доречі, єдиний, хто там кидається під удар це простий роботяга-Бєсєдін. Він і на Олімпіаді був, і розуміє, що Сіті не цікавить, тому завжди вйобує з усіх сил. Мораль? Кожен сам собі за смаком обирає, як йому смоктати прутень. Шахтар ризикує балансом між атакою та захистом, ставить Криськіва, саджає Степаненка, щоб мати додаткову пасову опцію в штрафному. Проти колгоспів та напівколгоспів це регулярно приносить результати. Варто опозиції бути більш агресивною - Шахтар смокче прутня. В Динамо інший шлях. Воно свідомо обирає одинокого Ваната без підтримки попереду, щоб зберігати баланс в захисті (Бражко). Але в підсумку так само смокче прутня, як і Шахтар, бо в позиційній атаці банально не вистачає ніг на прийом, коли місце Буяльського в позиції слот-ресивера займає Піхальонок.
Шахтар не від хорошого життя був змушений піти на розмін Степаненко-Криськів. Там зрозуміли, що команда 60% часу грає з мʼячем. А отже просто математично вони здатні забити на дистанції в цей час більше, ніж пропустити в решті 40%. Так і було в минулому сезоні. В новому поки бачимо деяке викривлення, що з часом вирівняється. Очевидно, якщо Динамо теж йде еволюційним шляхом, то це лише питання часу, коли ми побачимо тріо Шапаренко, Піхальонок та Буяльський в ситуаціях, коли в киян буде дуже-дуже багато мʼяча. Такий компаунд виглядає абсолютно безперспективним у відрізках, де Динамо ставитиме на перехідні фази перш за все. Бо ніхто з цієї трійки не зможе збалансувати систему краще за Володимира Бражка. Тож Динамо та ТШ зараз заручники якостей своїх гравців: вони НЕ дочекаються того, що неперевершено робить Шапа, ні від Піхи, ні від Буї; але ж і вʼїбати так, як вміє Піха, ні Шапа, ні Буя не вʼїбе; ну, і відповідно щось геніальне в останніх 15 метрах поля, як Буя, стабільно не створює ніхто. Доведеться шукати баланс…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
