а п'ять років, які Денис Попов провів у першій команді київського «Динамо», чого тільки не говорили про захисника - відмінно провів матч, врятував команду від поразки, привіз гол, помиляється на кожному кроці, емоційно нестійкий. З усіма характеристиками можна погодитися. Але не можна не відзначити, що останнім часом Денис все-таки подорослішав і змінюється на краще. Навіть попри те, що в поразці «Динамо» у відбірковому матчі Ліги чемпіонів від «РБ Зальцбург» 21 серпня є його вина.
Талановитий, але з мінусами
Майбутній захисник київського «Динамо» приїхав до олімпійського коледжу Івана Піддубного, мріючи стати нападником. Перший час Денис справді грав на позиції атакувального гравця і забивав голи. Але через деякий час тренери вирішили подивитися на юного футболіста в зовсім іншому амплуа - у захисті. Виявилося, що Денис приносить більше користі у своєму штрафному.
До академії київського «Динамо» 15-річний Попов переходив вже захисником. Через рік юного динамівця визнали найкращим захисником змагань U-16. У 17 років, граючи за U-19, Попов подавав великі надії захисника та нагадував, що забивати вміє - головою після стандартів.
Поява Попова в основній команді киян у 2019 році швидше була випадковістю. Так вийшло, що обидва центрбеки (Тамаш Кадар і Микита Бурда) не могли вийти на поле через травми. Попов вчепився в подарований долею шанс і не провалив свій перший матч за основну команду «Динамо». Та ще й який матч - проти донецького «Шахтаря».
Від місяця до місяця Попов прогресував, показуючи наполегливість, завзятість і бажання виступати у футболці біло-синіх. Шлях був нелегкий. Але Денис наполегливо проходив усі перепони завдяки стійкості характеру і внутрішній дисципліні, яку виховав у хлопцеві його батько, військовий у відставці.
На жаль, фізичне здоров'я Попова виявилося не таким же міцним і стійким до труднощів і навантажень, як характер. Вже в першому сезоні за основну команду «Динамо» (2019/2020) захисник змушений був провести 70 днів у лазареті через травму м'яза стегна, підколінного сухожилля та ще кількох ушкоджень. Наступний сезон не став найкращим - 78 днів без футболу (ангіна, коронавірус, травма гомілкової кістки). Однак, попри всі проблеми зі здоров'ям, Попов переступав через перепони, наполегливо тренувався, прогресував і неодноразово отримував нагороду «найкращий футболіст матчу».
Літо 2021 року принесло Денису Попову нове випробування. Захисник переніс операцію на хрестоподібній звязці. Не варто говорити про те, що така травма лікується дуже довго. Розумів це і Денис. Довгий шлях відновлення (практично 200 днів) ще більше загартували характер футболіста. Не встигнувши повернутися в гру, Денис отримав ще одне пошкодження - підколінного сухожилля, а пізніше травму плеча. І так до листопада 2023 року. Попов постійно випадав з обойми киян через травми.
«Йди на танці!»
Чи то характер, чи то така велика кількість травм зіграли негативну роль у поведінці гравця на футбольному полі. Попов щосезону ставав рекордсменом з накопичення жовтих карток. Основний футболіст «Динамо» міг спокійно виграти єдиноборства, віддати точну передачу для розгону атаки, підчистити за партнерами, сміливо піти у відбір. А головною фішкою захисника ставали його забіги вперед з ударами головою і, як наслідок, - дуже важливі голи. Але репутація одного з найгрубіших захисників УПЛ перекривала всі яскраві моменти. Нестабільний психологічний стан футболіста впливав на гру. Помилки, привози, невiрнi рішення, а часом і незграбність змушували замислюватися над професіоналізмом Попова.
Влітку 2023 року Попов отримав першу червону картку у складі «Динамо» за грубий фол під час матчу з «Минаєм». Наступного дня Денис вибачився перед суперником, але уточнив, що «футбол - це не балет». Ймовірно, пригадав слова Андрія Шевченка, який у 2022 році запропонував захиснику звернути увагу на розвиток координації та відправитися на танці.
Мінус агресія, плюс футбол
У листопаді 2023 року «Динамо» очолив Олександр Шовковський (до цього пропрацювавши виконувачем обов'язків головного тренера сім місяців). Шовковський, звісно, розпочав перебудову команди, наскільки це можливо в сьогоднішніх умовах. Дещо відмінний від попереднього тренера підхід і до футболу команди, і до гравців приніс певну надію на красивіший і результативніший футбол.
Помітно змінився й Денис Попов. Захисник виглядає набагато впевненішим і спокійнішим. Останнім часом Попов не фолить заради фолу. Він краще читає суперників, надійніше страхує своїх партнерів, думає і не робить непотрібних переміщень. Його холоднокровність сприятливо діє на молодих футболістів, наприклад, Михавка. Попов почав проявляти лідерські якості, яких від нього чекали всі роки. Денис став набагато сильнішим емоційно. А це одна з найважливіших якостей захисника.
Позитивно можна оцінити й фізичну форму гравця. Остання травма у Дениса була в листопаді 2023 року. Більшу частину минулого сезону, лiто й старт нового сезону Попов пройшов без пошкоджень.
У нас люблять молодих талановитих футболістів, які яскраво зіграли кілька матчів, швидко порівнювати з топ-зірками Європи. Потрапив у таку історію й Денис. У 2019 році багато хто бачив у молодому Попові «другого Серхіо Рамоса». Звичайно, на «біло-синього» Рамоса Попов явно не тягнув у 20 років. І тим більше в ті часи, коли провалював матчі. Щоправда, згодом його безглузда агресія на полі давала привід думати, що він вчився в Рамоса саме найгіршому. Однак сьогодні є привід замислитися - а може дійсно «другий Рамос»? Адже Денис Попов явно прогресує і в плані психології, і як центрбек. Звісно, велике значення має робота головного тренера з футболістами. Шовковський знайшов підхід до Дениса. Методи виховання головного тренера змінюють Попова на краще й дають надію на те, що «Динамо» все ж таки має лідера оборони, та й національна команда України теж.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
