Це навіть складно уявити, але насправді один з найперспективніших форвардів українського футболу останнього десятиліття Владислав Супряга, якому років сім тому багато експертів пророкували таку ж успішну кар'єру, яку вдалося збудувати Андрію Шевченку, востаннє забивав у вітчизняній Прем'єр-лізі… 19 вересня 2020 року! Ще буквально кілька днів і буде рівно чотири роки, щоб тихо «відзначити» таку аж ніяк нерадісну для будь-якого футболіста (а тим паче форварда) подію.
Супряга, який рано заявив про себе у молодіжній команді «Дніпра», а потім довів гольову спроможність у Другій лізі в лавах «Дніпра-1», влітку 2018 року зробив одне з ключових рішень у своїй кар'єрі – погодився перейти до «Динамо». У столичному гранді 18-річний на той момент хлопець опинився в компанії Артема Бєсєдіна та Назарія Русина, виграти конкуренцію в яких «на папері» не бачилося таким аж надзвичайно нездійсненним завданням. Проте за кілька місяців тодішній наставник «біло-синіх» Олександр Хацкевич наполіг на придбанні іспанця Франа Соля, якого в перспективі бачив ключовим центрфорвардом своєї команди.
А Супряга… Провівши лишень 6 матчів в УПЛ-2018/19 й не забивши жодного м'яча, Владислав уже влітку 2019-го повернувся у рідний для себе «Дніпро-1». І в таборі «спортклубівців» нападник знову розквітнув по-справжньому – забив 14 м'ячів у 24 поєдинках української Прем'єр-ліги, ставши третім у списку найкращих голеадорів того сезону після Жуніора Мораеса з «Шахтаря» (20) та Олександра Філіппова з «Десни» (16). Віктора Циганкова з «Динамо», який в тому сезоні також, як і Супряга, забив 14 м'ячів, Владислав у рейтингу обійшов за рахунок меншої кількості м'ячів, забитих безпосередньо із пенальті.
Повернення до «Дніпра-1» стало для Супряги справжнім ковтком свіжого повітря. Форвард знову почав демонструвати легкість на полі, вміння втекти від суперника, а також опинитися в потрібній точці у потрібний час. Президент «Динамо» Ігор Суркіс міг переконатися, що Супрягу не просто так нахвалювали ще до моменту його переїзду у Київ, оскільки в 20-му турі чемпіонату в очному поєдинку з «біло-синіми» Владислав оформив хет-трик у ворота столичних гостей, забезпечивши «Дніпру-1» перемогу із рахунком 3:1. Це був справжній шок для Суркіса та усіх фанатів «Динамо», які ще дуже довго закликали в соцмережах до логіки керівництва свого клубу, який відпустив в оренду Супрягу, але зробив ставку на абсолютно інертного в українських реаліях Соля.
Не дивно, що влітку 2020-го Супряга повернувся до «Динамо», тим паче, що на тренерському містку столичної команди відбулися кардинальні зміни – туди прийшов Мірча Луческу. Румун, як це зазвичай у нього буває, на словах декларував абсолютно правильні речі – обіцяв надати шанс усім, хто є на контракті у «Динамо». Тому Супрягу повернули та навіть дали можливість грати: Владислав провів 17 матчів в УПЛ-2020/21, але відзначитися в них зумів лишень 2 голами. Один з них (у ворота «Львова») на самому початку тексту ми вже згадували – до сьогодення він залишається останнім для Супряги, забитим у матчах УПЛ…
Очевидно, Луческу в «Динамо» хотів бачити більш цікавих для нього виконавців, але клуб вже переживав не найкращі у фінансовому плані часи, через що розщедритися на підписання дорогих легіонерів не міг. А гравці на кшталт Клейтона, підписані безкоштовно, ще раз довели правдивість відомої приказки, яка стверджує, що гарне дешевим, як правило, не буває. А безкоштовним, й тим паче!
За шанс від Луческу Супрязі схопитись не вдалося. А більшість українських футболістів, які пограли під керівництвом Мірчі, скажуть, що повноцінну другу спробу в такому разі від румуна чекати навряд чи варто. Так і сталося: Владислав буквально «загубився» на лаві запасних киян, а невдовзі на нього ще й буквально посипалися травми…
Кардинальну спробу вийти із замкнутого кола було здійснено керівництвом «Динамо» і самим Супрягою на початку 2022 року. Саме тоді Владислава було відпущено киянами у оренду до «Сампдорії» – на півроку, зате з опцією викупу. Здавалося б, ось він – шанс довести, що аналогії із Шевченком були невипадковими, і що в Італії форвард з якостями Супряги може досягти успіху. Але на практиці все було зовсім не так райдужно: українець зіграв один матч за генуезців, і наприкінці сезону повернувся до «Динамо». Про жоден викуп його контракту ніхто в «Сампдорії» навіть не заїкався. Скоріше за все, там кілька разів перехрестилися, коли Владислав все ж таки поїхав.
Більше Супряга із «Динамо» нікуди не «смикався». Та й куди перебиратися, якщо влітку 2022-го форвард отримав серйозну травму стегна, через яку залишився поза грою майже на п'ять місяців, а з урахуванням зимової паузи в чемпіонаті України, то й того більше. Луческу, як і раніше, не поспішав довіряти Супрязі, а Олександр Шовковський, котрий змінив його на тренерському містку «Динамо», спершу дав Владиславу кілька шансів, але… Нападник, як зауважив екс-наставник «Волині» Віталій Кварцяний, нагадував собаку, що втратив нюх, а разом із ним – й здатність залишатися корисним.
Не дивно, що в певний момент Шовковський попросив у босів підписати ще одного форварда, здатного скласти реальну, а не формальну конкуренцію Владиславу Ванату в першій команді. Буквально «на стрічці» роботи трансферного вікна новобранцем «біло-синіх» став панамський голеадор «Зорі» Едуардо Герреро, за якого, за неофіційною інформацією, «Динамо» заплатило 2,5 мільйони євро, а також віддало двох своїх форвардів – Ігоря Горбача та Владислава Супрягу. Щоправда, якщо першого кияни відпустили на повноцінній основі, то другого вирішили віддати «всього лише» в оренду. Більше того, перед від'їздом Супряги до табору «чорно-білих» київський клуб ще й продовжив контракт із нападником на термін дії орендної угоди, тобто на один рік.
Нинішній переїзд Супряги до «Зорі» є не просто черговим, а мабуть, вирішальним кар'єрним роздоріжжям для нападника. Чому так? Все просто, адже йдеться про форварда, який вже майже чотири роки не забивав в УПЛ, а також який у лютому наступного року відсвяткує свій 25-й день народження. Говорити про перспективи та молодість – це вже зовсім не про Влада. У своєму віці цей футболіст має показувати та доводити, що гідний права грати хоча б на рівні нинішньої УПЛ.
Так, «Зоря» – це черговий відкат назад у кар'єрі порівняно із можливостями, які дають виступи за «Динамо». З іншого боку, ми ще пам'ятаємо, як знову почав виблискувати Супряга у «Дніпрі-1»… А стилістика гри тих «спортклубівців» дуже схожа із тим, що проповідує «Зоря». Це насамперед вертикальний футбол зі ставкою на швидкий перехід з оборони в атаку. Тільки у такій грі Супряга і здатен знову опинитися серед найкращих бомбардирів в УПЛ, бо за жодного іншого стилю цей форвард свої гольові якості не підтверджував.
Інше питання, а якщо вийде у «Зорі», то що робити далі: знову повертатися до «Динамо» та просиджувати штані на лаві запасних? Адже навряд чи гра «біло-синіх» кардинально зміниться й стилістично буде більш придатною для кращих якостей Супряги. Втім, думати про це нападнику, якщо й доведеться, то лише ближче до літа наступного року. Поки що йому варто «засукати рукави» і працювати на полі, як проклятому. Інакше нинішнє кар'єрне роздоріжжя виявиться для нього не просто вирішальним, а й доленосним, після якого час буде замислюватися не над пошуком нової команди, а над можливим завершенням кар'єри або переходом на значно нижчий рівень виступів – такий, на якому про футболістів зазвичай рідко згадують у ЗМІ і, як наслідок, мало дискутують у вболівальницькому середовищі...
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
