Світовий футбол знає велику кількість зіркових та успішних бразильських футболістів. Найбільш впізнаваним з них, як і раніше, є Пеле – людина, яку ще за життя називали не інакше як Королем футболу. Але й без цього генія у грі № 1 вистачає героїв, які зуміли проявити себе з найкращого боку.
Частині з них вдалося довести власну велич не лише на батьківщині, а й у Європі – там, де футбол значно різноманітніший із тактичної, функціональної та інших точок зору. Вболівальники зі стажем легко згадають до десятка прізвищ відомих та успішних бразильських гравців у європейських клубах: Роналдо, Роналдіньо, Рівалдо, Роберто Карлос, Ромаріо, Бебето, Кака, Неймар, Вінісіус Жуніор тощо.
Але було чимало й інших бразильців – тих, кому на батьківщині звично видавалося безліч авансів, проте які так і не змогли продемонструвати свої найкращі якості у Європі, коли опинилися там. Якщо навіть не сказати, що на Старому континенті вони повністю провалилися…
Кейррісон
Центральний нападник Кейррісон був видатним талантом бразильського футболу кінця першого десятиліття нинішнього століття. Він у досить ранньому віці заявив про себе в клубах «середньої руки», а у 2009-му був підписаний Палмейрасом за 650 тисяч євро. За рік до цього Кейррісон у складі Корітіби наколотив 21 м'яч у 31 поєдинку бразильської Серії А – елітарному дивізіоні тамтешнього клубного футболу, тому експерти та ЗМІ дивувалися, наскільки дешево клуб погодився відпустити свою зірочку до Палмейраса. Очевидно, у цій історії не обійшлося без традиційних бразильських недомовок.
У Палмейрасі форвард також почав дуже яскраво – 5 голів у 7 матчах чемпіонату, після чого Кейррісон за 14 мільйонів євро відбув до Барселони. Однак в каталонському гранді заграти у бразильця не вийшло. Його з ходу відправили в оренду до Бенфіки, де Кейррісон провалився. Потім також була невдала оренда у Фіорентині, після чого Барса повернула гравця в оренду на батьківщину – у Сантос, де він ще й отримав тяжку травму коліна… На цьому фактично на кар'єрі Кейррісона можна було ставити «хрест» – у 2014-му він остаточно попрощався із Барселоною, а до Європи згодом повертався ще раз – аби провести півроку у скромній португальській Ароці, але й там без особливого успіху. Та й у Бразилії, по суті, знайти себе Кейррісону більше так і не вдалося, тому не дивно, що у листопаді 2021 року форвард офіційно оголосив про завершення кар'єри. На той момент йому було лишень 32…
Гансо
Гансо був одним з молодих вундеркіндів неймовірного Сантоса, який у 2011 році ставав тріумфатором Кубка Лібертадорес. У тій команді «риб» було одразу кілька блискучих молодих виконавців, яким пророкували визначне майбутнє: безпосередньо Гансо, а також Неймар, Алан Патрік та Алекс Сандро…
Довгий час Гансо сватали то до одного європейського топ-клубу, то до іншого. У пресі навіть ходили чутки про можливий трансфер хавбека до Шахтаря, однак чи то «гірникам» не вдалося домовитися із Сантосом, чи то сам Гансо забракував можливість такого переходу, але футболіст залишився на батьківщині. У 2012-му він несподівано пішов у Сан-Паулу, а до Європи подався лишень через чотири роки, коли його за 9,5 мільйонів євро підписала Севілья. На той момент Гансо було вже майже 27 років, а тому від нього чекали зрілого та якісного футболу, проте… За нервіонців бразилець зіграв тільки 28 матчів (7 голів та 6 асистів) за два роки. Потім Севілья відпустила Гансо в оренду у Ам'єн, але навіть там хавбек не прийшовся до двору й покинув клуб усього через півроку, відігравши 13 поєдинків (3 асисти).
У Севільї на Гансо вже не розраховували, так само як він не виявився цікавим нікому більше в Європі. Тому не дивно, що у січні 2019-го хавбек на правах вільного агента пішов у Флуміненсе, де виступає й досі, маючи контракт до 31 грудня 2025 року. У жовтні Гансо відсвяткує свій 35-й день народження, а тому чекати на нього в Європі більше навряд чи варто – своїх шансів на Старому континенті він так і не реалізував.
Дентіньо
Колись Пеле назвав вихованця академії Корінтіанса Дентіньо найталановитішим бразильським футболістом, якого йому хоча б колись вдавалося бачити. Цьому гравцю Король футболу прогнозував більш успішну кар'єру, аніж в Роналдо, проте в результаті прогнози видатного екс-форварда повністю провалилися.
Влітку 2011 року Дентіньо залишив Бразилію, щоб за 7,5 мільйонів євро перебратися до Шахтаря. У стані «гірників» його вважали одним з тих, хто незабаром покаже себе з найкращого боку й за гарні гроші перебереться в один із європейських грандів. Але все вийшло зовсім не так. Дентіньо буквально застряг в Україні, провівши у Шахтарі практично одинадцять років, за вирахуванням неповного року оренди у Бешикташі.
За «гірників» Дентіньо відіграв 197 офіційних матчів (29 голів та 16 асистів), перемагав у чемпіонаті України, Кубку країни, грав та забивав у Лізі чемпіонів, але не реалізував, мабуть, і половини свого потенціалу. Ходили легенди, що щоразу продовжувати контракт із Дентіньо в Шахтарі воліли лише тому, що універсальний гравець (по суті, в Дентіньо навіть не було певного амплуа, оскільки він міг бути і форвардом, і вінгером, і центральним хавбеком, а кілька разів навіть опускався в опорну зону та на фланги оборони) був надзвичайно товариським, комунікабельним та позитивним. Тим самим він допомагав у адаптації молодим бразильцям, які прибувають до Шахтаря практично в кожному сезоні. Іншими словами, Дентіньо був у донецькому клубі такою собі «нянькою» для юних співвітчизників, але це аж ніяк не те, що колись пророкував йому Пеле…
Габріел Барбоза
Габріел Барбоза на прізвисько Габігол дуже рано потрапив «на олівець» європейським грандам. У 2014 році він забив 8 м'ячів у 31 поєдинку бразильської Серії А, а через рік відзначився вже 10 точними ударами у 30 поєдинках змагання. Коли на початку сезону-2016 Габріел Барбоза наколотив 5 м'ячів в 11 іграх чемпіонату Бразилії, на Сантос вийшов міланський Інтер із пропозицією, від якої було неможливо відмовитися – 29,5 мільйонів євро.
Проте в Італії заграти у Габігола не вийшло. Спочатку він довго адаптувався до нових реалій, а потім в Інтері розпочалася чехарда на тренерському містку, що абсолютно не сприяло інтеграції бразильця у новий колектив. Влітку 2017 року Інтер відпустив Габріела Барбозу в оренду у Бенфіку, але там бразилець також провалився, зігравши за півроку тільки один матч.
Не дивно, що у січні 2018-го Інтер відпустив непотрібного йому форварда в оренду до Сантоса, а потім на таких самих умовах погодився, аби Габігол виступав за Фламенго. У стані «стерв'ятників» Барбоза нарешті знайшов колишню впевненість й почав забивати багато та зі смаком. Це допомогло Фламенго виграти два чемпіонства у Бразилії та два Кубки Лібертадорес, а Інтеру – продати форварда до табору «стерв'ятників» за 17,5 мільйонів євро. Зважаючи на відшкодування за оренду гравця, на трансфері Габігола міланський клуб все одно втратив чималу суму – близько 8 мільйонів євро. Але й це не так важливо, порівняно із тим, яке майбутнє пророкували Габріелу Барбозі в Європі, і що він реально зумів там показати.
Пауліньо
Пауло Енріке Сампайо Фільо або просто Пауліньо чудово проявив себе в рідному Васко да Гама та збірній Бразилії U-17 (8 голів у 24 матчах – непоганий показник для вінгера), завдяки чому влітку 2018 року заслужив трансфер до Баєра за 18,5 мільйонів євро. За рівнем потенціалу цього гравця на батьківщині ставили в один ряд із Вінісіусом Жуніором, за якого Реал віддав Фламенго 45 мільйонів євро, тому не дивно, що в Леверкузені були дуже задоволені усіма аспектами угоди й покладали на Пауліньо серйозні надії.
Однак виправдати їх Пауліньо не зміг. У той час, як Вінісіус Жуніор перетворився в Реалі на футболіста світового рівня, його співвітчизник та ровесник щільно засів на лаві запасних Баєра, виходячи на поле переважно на заміну. На початку минулого року «фармацевти» зовсім зневірилися, відпустивши свого гравця в оренду в Атлетіко Мінейро, щоб через півроку після цього попрощатися з Пауліньо остаточно – на правах вільного агента.
За п'ять років, які Пауліньо провів на контракті в Баєрі, він зіграв лишень 2827 хвилин у рамках 79 офіційних матчів, відзначившись 9 голами та 5 асистами. Цікаво, що в Атлетіко Мінейро, де вінгер виступає й донині, футболіст є ключовою фігурою колективу та перебуває виключно на гарному рахунку. Можливо, у свої 24 роки він ще сподівається одного разу отримати другий шанс реалізувати себе в європейському футболі…
Леандро Даміан
Леандро Даміан – це ще один топовий молодий центрфорвард бразильського футболу початку минулого десятиліття. Футболісту вдалося блискуче заявити про себе у складі Інтернасьонала, з яким в 2010 році він став володарем Кубка Лібертадорес. У цей час інтерес до Даміана почали виявляти багато топових клубів Європи. Найбільш наполегливо поводилися тоді Тоттенхем та Шахтар. Подейкували, що «гірники» були готові заплатити за Леандро близько 15-20 мільйонів євро, але в бразильському клубі, мабуть, хотіли більше й на угоду не пішли.
У результаті в січні 2014 року Даміан за 13 мільйонів євро перейшов до Сантоса. Після цього дуже швидко його кар'єра покотилася похилою, й більше про жодні реальні можливості виїхати до Європи Леандро навіть і мріяти не міг. Щоправда, відчути себе зіркою першої величини йому все ж таки вдалося, але для цього довелося виїхати до Японії. За тамтешній Кавасакі Фронтале він відіграв п'ять років, ставши двічі чемпіоном країни. Однак на початку нинішнього року ветеран, якому наразі вже 35, залишив Країну висхідного сонця, і зараз перебуває у статусі вільного агента без виразних перспектив працевлаштуватися десь на пристойному рівні.
Дуду
Вихованець Крузейро Дуду, який у 19-річному віці опинився в київському Динамо, але так і не зміг реалізувати у столиці України свій потенціал, провів у Європі тільки два із половиною роки. За цей період хавбек зіграв 32 матчі за «біло-синіх», відзначившись 4 голами та 5 асистами. У Динамо не побачили доцільності залишати Дуду в команді й надалі, і після оренди у Греміо погодилися на пропозицію від Палмейраса про продаж півзахисника за 3 мільйони євро – на два менше, аніж було витрачено на його покупку.
З того часу Дуду розквітнув у Палмейрасі у всій красі й став однією з сучасних легенд цього клубу. За «зелено-білих» футболіст провів уже 443 матчі, в яких відзначився 87 забитими м'ячами та 101 результативною передачею. І нехай зараз, у свої 32 роки, Дуду вже не такий знаковий та значущий виконавець для Палмейраса, його все одно дуже люблять вболівальники цієї команди, а Європа… Очевидно, у якийсь момент Дуду просто усвідомив, що краще бути успішним та щасливим там, де це в тебе виходить, тим більше, якщо йдеться про рідний куточок, аніж невпинно блукати по різних країнах у пошуках того, що ще далеко не факт, що вдасться отримати...
Текст: meta.ua/sport
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
