Переглядаючи матч серії А «Фіорентина» – «Лаціо», спіймав себе на думці, що найчастіше в епіцентрі всіх подій на полі бачу довговолосого (афро-афро!) французького опорника римського клубу (власне, заледве чи не рівномірно пофарбована теплова мапа це засвідчує). Він і пробивав по воротах частіше за інших, і м’ячем, таке враження, володів більше за будь-якого іншого учасника матчу, й, ніде правди діти, привіз пенальті в свої ворота, й повсякчас дискутував із Фемідою (взагалі-то, коли у ворота твоєї команди призначають за матч одразу два пенальті, як не подискутувати!). Одне слово, ментальний лідер клубу – ось він, Маттео Еліас Кензо Гендузі Олі.
25-річний і водночас 25-мільйонний мотор «лаціалі» є, як на мене, основною фігурою в тактичних побудовах 61-річного наставника «б’янко-челесті» Марко Бароні. В схемі 4–2–3–1 із двома опорниками він тяжіє до лівого флангу (хоча й не без винятків: приміром, проти «Верони» лівіше діяв Ніколо Ровелла, а Гендузі розташувався правіше), водночас не є шульгою. Не можу сказати, що початок сезону склався для Гендузі суперово: виходить аж ніяк не все, й високими оцінками статистичні портали його не пошановують, й жовтими картками арбітри його відзначають, і «Лаціо» поки що розташувався віддалік високих місць у таблиці. Проте…
Якщо проводити аналогію з преферансом, то Гендузі нині перебуває, як на мене, в такому стані, коли прагне будь-що поламати карту, яка із серпня наче й не особливо йде. Відтак – повсякчас у фокусі камер, активно гасає-сновигає по полю та виявляє себе достоту як командний гравець.
Звернув увагу на те, що за хвилинами, проведеними на полі, саме Гендузі веде перед цього сезону з усіх польових гравців «Лаціо» (з адептом «російської культури» Іваном Проведелем порівняння буде некоректне, адже путінський прихильник грає в складі «Лаціо» поки що взагалі без замін, і слід визнати, що голкіперським талантом він не обділений).
Агресивність? Ну, те, що Маттео фолить найбільше в команді, визначається його ігровим амплуа. Та й заняття карате в дитинстві певну роль відіграють, чого там. «Завдяки карате я став гнучким, а ще воно допомогло мені побудувати свою особистість», – віддав данину цьому виду бойових мистецтв Гендузі в одному з інтерв’ю британським медіа в «арсенальський» період. Водночас непоступливість у боротьбі – його фірмова риса, й повалити в зародку вимудрування найметикуватішого плеймейкера французу цілком до снаги. Легендарний чемпіон світу та Європи Еммануель Петі особистість Гендузі влучно охарактеризував свого часу як «вулканічну». Й, ніде правди діти, репутація гравця, якому подеколи бракує самоконтролю, здобута ним під час виступів за лондонський «Арсенал», не привід для гордощів. Сам Гендузі пояснює це тим, що він ненавидить програвати: «Коли програвав гру, завше голосно кричав, такий у мене менталітет». Що ж, пересічні показники відборів, перехоплень («Я люблю йти на війну за свою команду, тому я перехоплюватиму всі м’ячі, які зможу»), виносів і фолів за матч у нього приблизно ідентичні й наближаються до 1,5. До речі, саме в «Лаціо» поточного сезону в царині виносів у Маттео – найкращі показники за кар’єру й одні з кращих щодо відборів і перехоплень. Зрівнятися може хіба що його гра на зорі футбольного шляху за «Лор’ян». Водночас вкрай рідко можна побачити гру в підкатах від Гендузі.
Визначною чеснотою Маттео є вміння дати ювелірно точний пас урозріз – лідер за цим компонентом в «орлів». Назагал пересічноматчева кількість довгих передач у серії А в нього становить 3,4. Це дуже-дуже високий показник. Відсоток точних передач у Гендузі в матчах серії А сягнув 90,9. Зазначу, що ані в «Арсеналі», ані в «Марселі», ані в «Герті» такої високої цифри Гендузі не мав: зазвичай, було менше 90%. Дотики до м’яча? Тут не можу не пригадати його дебют свого часу в англійській прем’єр-лізі: «каноніри» грали проти «Манчестер Сіті». Й саме Гендузі був поскрізь: 72 дотики – найкращий показник серед учасників того матчу. Нинішнього сезону за цим показником він – серед кращих у своєму клубі.
Важливою ознакою французького опорника є чималий уже досвід, нагромаджений ним до 25 років у різних провідних європейських чемпіонатах: Франції, Англії, Німеччини, Італії. І кожна з цих потужних ліг дала свій відсвіт на ігрову мудрість Маттео. Взагалі поза межами чемпіонатів ТОП-5 він не грав ніколи! Із таким багажем, як колись казав один із вітчизняних тренерів, «краще переносити єврокубки». Трохи нагадує популярний жартівливий вислів: «Із грошима й бідність переносити легше». «Ліги дуже різняться, – казав Маттео. – В Італії більше концентруються на тактичному аспекті гри. Натомість у Франції, Німеччині та Англії йдеться більше про атакувальний футбол, там більше простору для гри, але в Італії куди складніше забивати, тому що команди дуже організовані». До речі, в одному зі своїх перших італійських інтерв’ю для Il Messaggero Гендузі наголосив, що в «Лаціо» його зустріли тепліше, ніж свого часу в «Арсеналі», й особливо підкреслив, що за таке ставлення «віддячить тифозі «Лаціо» з відсотками». Неабияк важливим є і те, що син марокканця та француженки грає за збірну Франції – одну з провідних національних команд світового футболу. Звідси й переможна ментальність. Три роки тому Гендузі здобувся на світове віцечемпіонство. А це аж ніяк не зайвина в резюме.
Зачіска? Тут Гендузі послідовний: «Моя мати – експерт із волосся та із засобів догляду за ним. У мене було довге волосся з дитинства. Я триматиму свої локони, допоки моє волосся не випаде. Хочу зберегти його до 100 років. Це допомагає, адже люди легко впізнають мене». Щоправда, коли в тебе запальна вдача й ти зчаста з’ясовуєш стосунки із супротивниками просто посеред футбольного поля, то опонент може під час «суперечки» потягти тебе за «афрокучері», як це зробив свого часу, скажімо, Андрес Гвардадо, коли Гендузі грав за марсельський «Олімпік» (до слова, 9 років у дитинстві за юнацькі склади ПСЖ і захист кольорів марсельців у дорослому віці – суперечність, що, як на мене, не додає вістів володарю шикарної зачіски). Проте Маттео все одно виявляє свою впертість, підтримуючи довговолосий імідж. І ще одна значущість, яку він повсякчас підкреслює в розмовах із медійниками: «Я зосереджений на майбутньому». Й тренери, які з ним працювали (до речі, Гендузі виокремлює серед них Унаї Емері, який дав хлопцю «впевненість у грі»), зазначають, що Гендузі й справді вміє якнайшвидше забувати вчорашні невдачі (емоційне переживання неуспіху вкрай коротке) й сумлінно працювати над побудовою світлого кар’єрного майбуття.
Чи стане в креативних півзахисників «Динамо» снаги поставити перед Маттео складні завдання? У будь-якому разі: якщо в складі «Динамо» є ті, хто претендує на продовження кар’єри, наприклад, у серії А, то ось він, тест. У суперниках – коштовний, майстровитий, в оптимальному футбольному віці, непоступливий опорник. Є амбіції – доводьте свою вправність. Хай щастить, динамівці!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
