Сьогодні, 28 жовтня, у Парижі відбудеться церемонія вручення премії Золотий м'яч, яку ось уже протягом кількох десятиліть традиційно проводить видання France Football. Відмінність цієї церемонії від багатьох попередніх полягає у тому, що в списку номінантів не було ані Ліонеля Мессі, ані Кріштіану Роналду, котрі протягом довгих років були ледь не її монополістами. Також фахівці зазначають, що у 2024-му нарешті повертається реальна боротьба за Золотий м'яч, й наразі букмекери виділяють трьох головних фаворитів на здобуття премії – це Вінісіус Жуніор із «Реала», Родрі з «Манчестер Сіті» та Джуд Беллінгем із «Реала».
Варто зазначати також, що до списку із 30 претендентів на Золотий м'яч-2024 потрапив український форвард Артем Довбик, котрий минулого сезону у складі «Жирони» став найкращим бомбардиром іспанської Ла Ліги, а влітку за 30,5 мільйонів євро перебрався з Піренеїв на Апенніни, ставши футболістом «Роми». Втім, шанси українця на підсумкову перемогу, відверто кажучи, вкрай несуттєві, хоча вже сам по собі факт присутності у когорті найбільш топових футболістів планети – це вже величезне досягнення Артема.
Хто стане володарем Золотого м'яча-2024, ми дізнаємося сьогодні пізно увечері, а поки що давайте згадаємо події майже двадцятирічної давнини, коли 14 грудня 2004-го володарем Золотого м'яча-2004 був названий Андрій Шевченко, котрий на той час виступав ще за «Мілан».
Завдяки чому Шевченко виграв премію у 2004-му? Якими здобутками відзначився тоді українець? І, зрештою, хто був ключовим конкурентом Андрія за Золотий м'яч-2004? Відповіді на всі ці питання ми дамо в рамках даного матеріалу…
***
Насамперед, варто згадати, що у 2004 році відбувся 12-й розіграш чемпіонату Європи з футболу та 41-й розіграш Кубку Америки з футболу. Це важливо, оскільки в роки, коли проходять світові чи ключові континентальні баталії, премію Золотий м'яч історично частіше за все отримують ті зіркові гравці, які найкраще проявляють себе саме на таких турнірах, а успіхи на клубному рівні виступають додатковим чинником, який «укорінює» їх підсумковий тріумф.
Безумовно, більш значний акцент завжди робився на чемпіонаті світу чи на чемпіонаті Європи, тому сьома в історії перемога збірної Бразилії на Кубку Америки хоч і мала певне значення, проте загалом на результат розподілу голосів у боротьбі за Золотий м'яч-2004 не вплинула, тим паче, що Роналдіньо на тому турнірі не допоміг «селесао» через рішення тодішнього наставника команди Карлоса Альберто Паррейри, котрий вирішив надати ключовим зіркам збірної Бразилії відпочинок та повіз на турнір до Перу резервний склад. З цієї причини підсумкове значення Кубку Америки-2004 в аспекті Золотого м'яча тоді було ще суттєвіше мінімізоване.
Основна ставка робилася на чемпіонат Європи, фінальну частину якого у 2004-му приймала Португалія. Фаворитами турніру традиційно вважалися збірні Німеччини, Італії, Іспанії, Англії, Нідерландів, а також Франція, яка була чинним чемпіоном континенту, і господарі португальці, у лавах яких виділялися Луїш Фігу з «Реала», Фернанду Коуту з «Лаціо», Руй Кошта з «Мілана», Педру Паулета з «Парі Сен-Жермен», Деку з «Порту», а також 19-річний вундеркінд «Манчестер Юнайтед» Кріштіану Роналду.
Сенсаційний характер Євро-2004 набуло вже після стадії групового турніру, коли свою участь у змаганні припинили італійці, іспанці та німці, котрі не зуміли кваліфікуватися у плей-оф. Далі вже в 1/4 фіналу несподівано від греків вилетіла Франція (0:1), а у півфіналі Португалія розправилася з іншим фаворитом – Нідерландами. В результаті у вирішальному поєдинку зійшлися португальці та греки, причому перші були беззаперечним і безумовним фаворитом, проте… Зазнали мінімальної поразки 0:1, пропустивши від Ангелоса Харістеаса на 57-й хвилині й не зумівши зламати ешелоновану оборону збірної Греції під керівництвом німця Отто Рехагеля.
Найкращим бомбардиром Євро-2004 став чех Мілан Барош, котрий на той момент виступав за «Ліверпуль», проте в опитуванні на виявлення переможця Золотого м'яча-2004 набрав, як і Кріштіану Роналду, лишень 11 очок.
Через сенсаційну перемогу збірної Греції, яка на Євро-2004 загалом продемонструвала вкрай прагматичний і відверто невидовищний футбол, фокусуючись виключно на обороні, контратаках та успішному використанні стандартних положень, ціла низка реальних, як вважалося, претендентів на Золотий м'яч де-факто «відсіялася». В результаті нідерландський топ-голеадор «Манчестер Юнайтед» Руд ван Ністелрой посів лише дев'яте місце, його одноклубник англієць Вейн Руні – восьме, чеський вінгер «Ювентуса» Павел Недвед – сьоме, а французький лідер атак «Арсенала» Т'єррі Анрі – четверте.
Трійку найімовірніших претендентів на перемогу склали бразилець Роналдіньо, португалець Деку та українець Андрій Шевченко. Кожен з них міг похвалитися певними досягненнями у 2004 році (тоді, нагадаємо, Золотий м'яч вручався ще виключно за заслуги гравців у конкретному календарному році, а не в сезоні, як це практикується у наші дні).
Роналдіньо, як вже згадувалося вище, не зіграв на тріумфальному для збірної Бразилії Кубку Америки-2004. Ще влітку 2003 року він перебрався із «Парі Сен-Жермен» до «Барселони», де йому поталанило дуже швидко перетворитися на одного з лідерів команди Франка Райкарда, яка стала попередницею легендарних «блаугранас» часів Жузепа Гвардіоли. Роналдіньо був одним з найнебезпечніших футболістів каталонців тих років, досить багато забивав і віддавав чималу кількість результативних передач на партнерів, але значно більше вболівальників заворожувала чудова техніка бразильця. На фінти у виконанні Роналдіньо тоді, як здавалося, можна було дивитися так само довго, як і на вогонь або воду. Однак жодних гучних титулів у 2004-му бразилець із «Барселоною» не виграв, нехай у першій половині сезону-2004/05 вони й заклали фундамент для чемпіонства у Ла Лізі, але на момент голосування цей аспект врахувати було ще неможливо.
Що стосується натуралізованого португальця Деку, який на момент вручення Золотого м'яча-2004 був одноклубником Роналдіньо у «Барселоні», то він мав значно більше регалій та трофеїв у тому році. Насамперед, варто відзначати, що перехід Деку в каталонський клуб відбувся влітку 2004-го. «Барселона» заплатила за хавбека 21 мільйон євро, а до цього він заявив про себе у футболці «Порту». Із «драконами» Деку в сезоні-2003/04 несподівано виграв Лігу чемпіонів, коли у 1/8 фіналу португальці спершу за сумою двох матчів пройшли «Манчестер Юнайтед» (3:2), у чвертьфіналі виявилися сильнішими за «Ліон» (4:2), а у півфіналі пройшли «Депортіво» (1:0). У вирішальному матчі в ЛЧ-2003/04 «Порту» обіграв «Монако» із рахунком 3:0, а Деку став автором одного з м'ячів «драконів», а також був визнаний найкращим гравцем турніру.
Крім цього, Деку в 2004 році став чемпіоном Португалії разом із «Порту», а у складі національної збірної, як вже зазначалося вище, дійшов до фіналу домашнього чемпіонату Європи. Враховуючи той фактор, що після переходу до «Барселони» Деку з ходу став одним з лідерів команди Райкарда, майже не виникає сумнівів, що якби Португалія виграла Євро-2004, то саме Деку був би безумовним фаворитом № 1 у боротьбі за Золотий м'яч.
А так свій шанс отримав Андрій Шевченко. Українець на той момент виступав за «Мілан», до якого приєднався влітку 1999 року з неймовірного «Динамо», створеного Валерієм Лобановським. У 2000-му Шевченко з ходу став найкращим бомбардиром італійської Серії А, однак єдиний раз чемпіоном цієї ліги зумів стати саме у сезоні-2003/04, коли він забив 24 м'ячі та знову виграв бомбардирську гонку в Серії А, обійшовши лише на один гол Альберто Джилардіно із «Парми». Крім того, у серпні 2004 року Шевченко із «Міланом» виграв ще й Суперкубок Італії, оформивши в матчі проти «Лаціо» (3:0) хет-трик, чим однозначно вкотре привернув до себе увагу журналістів-респондентів France Football.
У ЛЧ-2003/04 «Мілан» завершив свій шлях на стадії чвертьфіналу, коли сенсаційно вилетів від «Депортіво». У першому матчі «россонері» на власному полі, здавалося б, вирішили усі свої питання щодо проходу далі (4:1, Шевченко забив один м'яч), а ось у грі у відповідь безнадійно «згоріли» на «Ріасорі» із рахунком 0:4. Загалом в тому сезоні Ліги чемпіонів Шевченко, котрий став володарем «вухатого» трофею роком раніше, забив 4 м'ячі. А ось у першій частині ЛЧ-2004/05 український форвард «Мілана» відзначився 3 голами у 5 поєдинках.
Важливу роль для Шевченка відіграли і його виступи за національну збірну. До того моменту Україна жодного разу не брала участі у фінальних частинах великих турнірів, чи то чемпіонату світу, чи то чемпіонату Європи. Але під керівництвом Олега Блохіна «синьо-жовті» чудово розпочали й загалом провели кваліфікацію на ЧС-2006, куди у підсумку, як і обіцяв наставник, відібралися із першого місця. Жеребкування визначило у суперники українцям по групі 2 команди Туреччини, Данії, Греції, Албанії, Грузії та Казахстану. Склад учасників підібрався дуже рівний, проте особливо виділялися свіжоспечені чемпіони Європи греки, а також данці із Йоном-Далем Томассоном на вістрі атак та досить збалансовані турки, у складі яких тоді виступало ще чимало гравців, які вибороли «бронзу» на ЧС-2002 у Японії та Південній Кореї.
У перших п'яти матчах того відбору збірна України здобула три перемоги за двох нічиїх. Андрій Шевченко зіграв чотири зустрічі, у яких забив чотири м'ячі, а найбільше запам'ятався його дубль у ворота турків на стадіоні «Шюкрю Сараджоглу» у Стамбулі, коли «синьо-жовті» сенсаційно розбили суперника із рахунком 3:0. Багато хто вважає, що ті два м'ячі відіграли дуже значну роль у підсумковій перемозі Шевченка в Золотому м'ячі-2004, оскільки продемонстрували всім, що Андрій може бути лідером не тільки для успішного в ті роки «Мілана», але й для більш ніж скромної як щодо досягнень, так і щодо демонстрованого рівня гри збірної України. Причому успіхи останньої у кваліфікації на ЧС-2006 безпосередньо пов'язувалися не так із ідеями чи тактичним генієм Олега Блохіна, скільки саме із визначним рівнем гри та реалізації Шевченка.
За підсумком Шевченку вдалося випередити Деку на 36 очок, а Роналдіньо – на 42. Аж 27 респондентів віддали українцеві перше місце, тоді як португалець отримав лише 10 таких «визнань», а бразилець – 9. При цьому, Шевченко та Роналдіньо отримали очки одразу від 40 респондентів, які брали участь у голосуванні, що стало максимумом для Золотого м'яча-2004.
Цей успіх дозволив Андрієві Шевченку стати лише третім українським футболістом в історії, який ставав володарем престижної премії Золотий м'яч. До нього це робили Олег Блохін у 1975-му та Ігор Бєланов у 1986-му. Примітно також, що до Артема Довбика у цьому році саме Андрій Шевченко залишався останнім українцем, який був номінований на Золотий м'яч. Це було в уже досить далекому 2006-му, коли найкращим визнали італійського центрбека Фабіо Каннаваро, а Шевченко, на жаль, не набрав жодного очка в опитуванні, як і ще 24 футболісти (серед них виділялися Міхаель Баллак, Стівен Джеррард, Вейн Руні, Ар'єн Роббен, Бастіан Швайнштайгер, Ліліан Тюрам, Хуан Роман Рікельме, Клод Макелеле та Сеск Фабрегас).
Поки що у XXI столітті, окрім Шевченка та Довбика, ніхто з українських гравців більше не був номінований на Золотий м'яч. Будемо вірити, що незабаром ця негативна тенденція зміниться у більш позитивний бік і Україна отримає свого четвертого володаря найпрестижнішої індивідуальної нагороди у світі футболу…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
