Одними вони висловлюють захоплення, іншими підтримку команди, третіми – невдоволення або ж просто «Оле-Оле-Оле», яке не несе ніякого змісту. Проте є один вигук, який ярі вболівальники полюбляють, мабуть, найбільше з усіх.
Ця кричалка стала улюбленою для шанувальників гри як на високих рівнях, так і на чемпіонатах району.
«Суддю на мило» - вигукують фанати, коли хочуть виразити невдоволення діями арбітра.
Але ж звідки взялася ця конструкція і до чого тут мило? Давайте розбиратися.
Існує не одна, а одразу декілька версій, чому ж арбітра потрібно відправляти саме на мило.
Варіант 1
В українській мові існує дуже відомий фразеологізм «намилити шию». За тлумачним словником цей вираз означає: «Виразивши незадоволення, добре вилаяти кого-небудь», «Побити кого-небудь за щось» або ж «Покарати кого-небудь за якусь провину».
Усі три пояснення фразеологізму чітко описують можливі варіанти розвитку подій після вигуку «Суддю на мило».
Це означає, що фанати, які кричать це, точно незадоволені рішеннями рефері й готові «провести з ним серйозну бесіду» після завершення матчу, щоб пояснити, чому він вчинив неправильно.
Варіант 2
Є така історія про післявоєнні часи, коли, для того, щоб виготовити мило, люди використовували жир тваринного походження. Ба більше, через важкий період люди могли пускати в дію не лише свиней чи велику рогату худобу, а й маленьких кішечок чи собачок. Насправді це лячно, адже миючи руки звичайним господарським милом, думки про те, що ще декілька днів назад це міг бути чийсь домашній улюбленець, тиснуть голову.
То яке ж відношення має ця історична подія до нашої кричалки? Все просто. Так фанати колись натякали судді, що він безкорисний і придатний лише для перероблення.
Варіант 3
Деякі філологи вважають, що ця фраза є запозиченою. Вони провели паралель між певними закликами іноземних фанатів та наших. І знайшли подібність. Так, вважають, що польська фраза «помилка судді» чується українським вухам, як «помилити суддю».
Тому є ймовірність, що на одному матчі проти польського клубу нашим уболівальникам сподобалася їхня кричалка і переросла в «Суддю на мило».
Варіант 4
Ще одна історична версія припадає на часи спалення євреїв під час Другої світової війни. Вважалося, що з жиру людей виготовляли господарське мило. Таку думку пустили британські солдати. Іноді, як трофей, їм потрапляли німецькі ящики з милом з абревіатурою RIF. Її англійці розшифрували як Reines Jüdisches Fett («чистий єврейський жир»). Насправді ж RIF означало Reichsstelle für industrielle Fettversorgung («Державне управління з постачання промислового жиру»). Крім того, офіцери нацистського Гестапо лякали заарештованих євреїв тим, що після смерті їх тіла підуть на миловаріння.
Тож фраза «Суддю на мило» цілком може походити й з того періоду, як заклик фанатів позбутися арбітра.
У будь-якому випадку, почувши цей вигук, арбітр розуміє, що фанати однієї з команд явно незадоволенні й жадають поспілкуватися з ним в інтимній атмосфері...
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
