Міжнародний центр спортивних досліджень CIES Football Observatory опублікував рейтинг найпродуктивніших молодіжних академій світу, випускники яких виступають у найвищих дивізіонах 49 ліг. На десятому місці опинилася академія київського Динамо.
Більша частина складу першої команди сформована із власних вихованців: Бущан, Нещерет, Тимчик, Попов, Дячук, Вівчаренко, Дубінчак, Бражко, Буяльський, Волошин, Шапаренко, Шепелєв, Ярмоленко, Ванат, Малиш, Біловар, Михайленко. У найсильнішій лізі світу, АПЛ, грають ще два вихованці – Миколенко та Забарний. У Ла Лізі – Циганков. У складі грецького гранда Олімпіакоса – Яремчук.
При цьому всі розуміють, що успіхи та досягнення динамівської школи трохи штучні. Перша команда не має ніякої альтернативи, окрім як робити ставку на власних вихованців. Можливості купувати легіонерів зараз немає. Коли востаннє Динамо грало в ЛЧ та які там були успіхи? Тут навіть в ЛЄ результату немає.
Влітку підписали трьох українських футболістів (Піхальонок, Брагару та Рубчинський) з інших клубів. Напевно, цього б не було, якби школа давала гравців у першу команду. Піхальонок став другим вихованцем Шахтаря у першій команді Динамо. А в складі «гірників» нема вихованців академії Динамо. Зараз головним талантом команди є Тарас Михавко. Але він прийшов до Динамо із ФК Львів влітку 2023 року.
Вже у найближчому майбутньому ситуація може стати суттєво гіршою. Війна дуже серйозно вдарила по динамівській школі. Попередні досягнення академії – це ще наслідки довоєнного життя. Буде дуже непросто підтримувати рівень роботи школи надалі. Потрібно змиритися з тим, що гравців академії Динамо стане небагато в системі юнацьких збірних України. З кожного покоління можна буде розраховувати на 3-4 футболістів.
Якщо збірні України 2005 та 2006 років починали із динамівським кістяком, то далі перевага динамівської школи втрачається. У 2007-му чотири гравці з перспективою першої команди – Володимир Озимай, Олексій Рибак, Богдан Редушко та Дем'ян Третяк (зараз грає за Зорю). У 2008-му – Павло Люсін та Іван Андрейко. Можливо, таким ще буде Максим Кучерявий. З 2009-го кількість талантів у системі Динамо суттєво зменшилася. Кількість футболістів, які дійдуть до першої команди, також буде меншою.
На це існують об'єктивні та суб'єктивні причини. Загальні обставини, на які ніхто не може вплинути через війну. Та, власне, недопрацювання в самій школі Динамо.
Війна спричинила величезну хвилю міграції. Раніше було майже нереально забрати талановитого гравця з України. Потрібні були нефутбольні причини переїзду, офіційне працевлаштування батьків та ще купа бюрократичної тяганини. УЄФА дуже ретельно стежив за ситуацією навколо молодих гравців. Челсі та Атлетіко знають, якими можуть бути серйозні наслідки за неправомірну роботу із юними талантами.
Зараз же загальні закони стали вищими за футбольні. Сотні тисяч українських дітей опинилися за кордоном. Наші клуби нічого не могли із цим зробили. Таланти дісталися європейським клубам безкоштовно. Якщо футболіст сподобався, у ньому бачать перспективу, то європейський клуб у 18 років просто заплатить гроші за виховання. Це невеликі гроші. У кращому випадку в районі 100 тисяч євро, а так – суми взагалі смішні, якщо дитина поїхала у 14-15 років.
Динамо втратило майже цілу команду із гравців 2007 та 2008 років. Зараз це дуже просто відслідкувати по збірних України цього віку.
Артем Мурадян та Антон Мартинюк грають за Борусію Гладбах. Микола Петровський захищає кольори Штутгарта. Назар Михайленко бігає за Дуйсбург. Олександр Петренко – Байєр, Дмитро Богданов – Динамо Дрезден, Ілля Меншиков – Аустрія. Дмитро Варивода виступає за іншу австрійську команду Адміра. В Аталанті бачимо Олександра Драгана. В Емполі – Богдана Попова. Там же, в Італії, у Фіорентині є Андрій Лисицький. Ігор Костенко захищає ворота юнацьких команд Бенфіки. За Жіл Вісенте грає Єлисей Литвин.
Додайте сюди гравців, які залишилися в Динамо – Олексія Рибака, Володимира Озимая, Богдана Редушка, Івана Андрейка та Павла Люсіна – вийде ціла команда рівня U-19. Поїхало більше талантів, ніж залишилося.
Компенсувати такі величезні кадрові втрати майже нереально. Адже поїхали юні футболісти не тільки з Динамо. Рівень юнацького футболу загалом суттєво впав. Вибір футболістів став меншим.
Динамівська школа проводить селекцію, але її масштаби дуже скромні та не компенсують втрат. У 2005 рік взяли із ФК Львів Тараса Михавка та Владислава Герича. У 2006 рік із Динамо Тбілісі приїхав Александе Пейкрішвілі. Підписали гравця 2007 року Дем'яна Третяка, який був у системі Динамо Загреб, але в юнацьку команду його так і не взяли – відправили грати в оренді за Зорю. Також гравець 2007 року Федір Коломієць був у системі Барселони. Поки що він дуже далекий від місця у U-19. Якщо збережені 2005 та 2006 рік потребують точкового посилення, то що вже говорити про 2007-й та 2008-й? За 2009 та 2010 роки взагалі боязко згадувати.
Від війни постраждав весь український футбол. Але клуби, які звикли збирати вершки на юнацькому рівні, постраждали найбільше. Перспективні гравці зрозуміли, що перед ними відкриваються у Європі великі можливості, про які вони раніше не могли навіть мріяти. Чому б не скористатися шансом? Багато в чому змінився світогляд батьків та дітей. Вони вже не хочуть грати за Динамо чи Шахтар, а всі думають про закордон.
Інший момент: в Україні суттєво зросла конкуренція за молодих футболістів. Коли у Щасливе переїхав Шахтар, то Динамо відчуло на собі подих суперника, який почав працювати на його території. «Гірники» налагоджували свої зв'язки на рівні юнацького футболу більш активно – по всій Україні, а особливо по Києву. Шахтар у Щасливому має всі можливості для розвитку талантів.
Потім на сцені з'явився амбітний проект Рух, який рішуче зробив ставку на власну молодь. Зараз дуже непросто взяти талановитого футболіста із західних областей України. А ще ж Мункач функціонує – стало зовсім складно.
ЛНЗ активно розбудовує академію. У Полісся великі плани на молодь. Верес також хоче працювати з молодими футболістами. Відновили свої позиції в українському футболі львівські Карпати. Колос побудував свою академію в одному із найгустонаселеніших кварталів за межами Києва – Софіївській Борщагівці. Там дуже багато молодих сімей було до війни. Металіст 1925 не відмовляється від молоді, поглядаючи в напрямку Харкова.
Батькам сьогодні спокійніше, коли дитина поряд, а не десь далеко. Тому, якщо на місцях є всі умови для заняття футболом, то далеко не факт, що треба везти дитину до Києва. Якщо раніше велася боротьба за талановитих футболістів у віці 15-16 років, то зараз вже полюють за 11-12-річними. Причому конкуренція вкрай серйозна. Клуби готові створювати умови не тільки молодими гравцям, але і їхнім батькам. Лише б обрали саме їхній клуб.
Дуже правильним кроком є те, що академія Динамо підписує партнерські угоди із різними школами України. Іншого виходу, щоб боротися за талановитих гравців, просто немає. Потрібно відкривати свої філіали в інших містах.
Питання кадрового тренерського складу також важливе для Динамо. У часи роботи Сергія Реброва в академію прийшли іспанці – Унаї Мельгоса, Вісенте Гомес, потім Альберто Босх. У них було своє бачення розвитку, яке суттєво відрізнялося від усталених порядків динамівської школи.
Потім якість спеціалістів підупала. При Хацкевичу деякий час працював хорват Ромео Вендлер, який мав досвід німецького футболу. Опісля прийшов аргентинець Гільєрмо Самсо та іспанець Рамон Катала. Про успіхи Вендлера чи Самсо із Каталою не чути нічого. За останній час іноземних методистів не було.
Футбол не стоїть на місці. Постійно потрібно вдосконалюватися, рухатись вперед. Дуже важливо не відставати від трендів. Бути максимально сучасною школою. Бо нові методи роботи з'являються постійно. Належить зрозуміти, наскільки вони ефективні саме для нинішніх українських реалій. Якщо це не іноземні фахівці з іншим баченням, то хоча б стажування і навчання місцевих спеціалістів.
Загалом в Україні велика проблема з дитячими тренерами. Ця професія, на жаль, не дуже престижна в країні. Насамперед – через маленьку зарплату. Потрібно дуже любити футбол, щоб бачити перспективу у професії дитячого тренера. Можна, звісно, непогано заробляти, отримуючи «подяки» від батьків за виступи сина. Але навряд чи такий підхід приведе до розвитку самого тренера.
Тому зараз знайти та утримати дійсно якісних спеціалістів на рівні дитячого чи юнацького футболу – велике досягнення для будь-якого клубу. Назва команди зараз не грає великої ролі. Простіше піти в якусь приватну школу на хорошу зарплату, чи працювати у маленькому клубі, але збирати «подяки» від батьків.
Динамо втратило одного із найкращих юнацьких тренерів – Володимира Самборського, який зі скандалом у 2017 році перейшов до Шахтаря. Артем Яшкін поїхав працювати у Рух, де доріс до асистента головного тренера Віталія Пономарьова. Втрати – на слуху, а от про поповнення чути не так багато...
Один із найкращих наставників академії Олексій Дроценко у новому сезоні тренує команду 12-річних... При цьому в Дроценка навіть є досвід роботи із юнацькою командою Зорі, коли там у сезоні 2022/23 грали орендовані в Динамо гравці 2006 року народження. Відправити тренувати дітей такого наставника...
Проблемою є так звані «динамівські серця». Коли люди не можуть знайти себе не те що у житті поза футболом, а навіть у житті поза Динамо. Просяться на роботу в академію. Сприймати нову інформацію, вчитися, вдосконалюватися таким фахівцям дуже важко. Їхні ідеали футболу застигли у минулому. Плюс – саме ставлення до роботи бажає бути кращим. Потрібно більше довіряти молодим тренерам. Людям, які можуть вчитися, вдосконалюватися, мають амбіції розвиватися. Іншого виходу не бачу.
Зараз філософія академії Динамо вже змінилася. Минули ті часи, коли динамівська школа на рівні із Шахтарем збирала всі футбольні вершки у країні. Завдяки якості та кількості футболістів клуб тримав свою марку (якщо хлопець талановитий, як Циганков, то він заграє при будь-якому тренері). Тепер – інакше.
Потрібно вчитися працювати із наявними гравцями, максимально їх розвиваючи. Я зовсім не впевнений, що при нинішніх реаліях багаторічний керівник академії Динамо Олексій Олександрович Іщенко може бути ефективним. Тут потрібні зміни, вольові рішення, на які він вже, при всій повазі, не здатен. Або рішучі зміни, або рівень академії буде падати.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
