Не дуже примітний для загалу матч між молодіжними складами житомирського «Полісся» і луганської «Зорі» в одну мить опинився в епіцентрі уваги. Сама гра, її розвиток, звісно, теж могли б зацікавити. Але люди шукають екшн. І він у цьому матчі був. Після того, як у компенсований арбітром час рефері призначив пенальті у ворота господарів. Тренер «Полісся», легендарний футболіст Геннадій Литовченко, на емоціях вибіг на поле і кулаком вдарив лайнсмена у шию.
Цікаво, що в буремні 90-ті Литовченко був учасником одного гучного скандалу, пов’язаного з тиском на суддів. Сталося це після першого чвертьфінального матчу Кубка України-1998/1999 між «Кривбасом», у якому Геннадій Володимирович тоді був асистентом Олега Тарана і «Шахтарем» у Донецьку. Гра була дуже нервовою. Суддя показав тоді сім жовтих і три червоних картки. «Кривбас» майже весь матч вів у рахунку, але пропустив від Олега Матвєєва двічі в кінцівці. Причому другий гол – з пенальті.
Матч відбувавався в Донецьку, але то не завадило криворізькій стороні влаштувати після гри арбітру Ігорю Горожанкіну пресинг. Активними були Таран і Литовченко, але авторитетності бесіді додав начальник команди «Кривбас» Анатолій Буряк, могутній пан, який також грав у баскетбол і запам’ятався поміж іншого барвистими татуюваннями. Він тоді погрожував розправою родині Горожанкіна.
Але до сьогодення. Тепер очікуємо на чистосердечне каяття, яке, звісно, не дозволить Литовченку уникнути санкцій. А поки маємо нагоду згадати попередні резонансні бійки нашого футболу і їх наслідки. Виділяємо топ-7 таких подій ы ключових дійових осіб і подаємо їх у хронологічному порядку.
Олександр Гайдаш («Таврія»)
Під час матчу другого чемпіонату України між «Таврією» і «Буковиною» могутній нападник сімферопольців ледь не вдавив харківського суддю Леоніда Бавикіна. Матч відбувався в Чернівцях. Суддівство, як любили говорити в ті часи, було «домашнім». Ось Гайдаш і зірвався. Після чергового неоднозначного епізоду він накинувся на Бавикіна, схопив за шию і почав душити. Хтозна, чи зупинився б, якби не втрутилися гравці обох команд. Гайдаш суддю відпустив, але розрядив йому «на прощання» кулаком у голову. Бавикін удар витримав і показав Гайдашу червону картку.
Найсмішніше, що за цей вчинок Гайдаш отримав аж… два матчі дискваліфікації. Більше про цього персонажа, який зараз в окупованому Криму виступає на підтримку російських загарбників у формі з маркуванням Z, згадувати не хочеться. Цікаво, що згадуваний вище Анатолій Буряк бореться з ворогом у лавах Збройних сил України.
Олег Матвєєв («Шахтар»)
Нині ми вже почали забувати, якою постаттю був Сергій Татулян. І як суддя, і потім як функціонер. То людина надзвичайної харизми й впевненості в собі. Навіть коли він помилявся свідомо, то робив це з таким виглядом, немов так і треба. І перечити було зась. Та й не дуже хтось перечити й ризикував.
Але такі теж були. Чемпіонат України-1993/1994, матч «Кремінь» - «Шахтар». Незадовго до того команда з Кременчука вибила «Шахтар» з Кубка України і донеччани горіли бажанням помститися. Причому не обов’язково футбольними методами. «Шахтар» тоді грав максимально грубо. На 50-й хвилині перше вилучення отримав оборонець донеччан Сергій Попов. «Попов так стрибнув у суперника, а тоді бігових доріжок не було, що той опинився поруч з глядачем в третьому ряду», - згадував про той момент Татулян.
А трохи згодом було ще два вилучення. Почалося все з того, що нападник гірників Олег Матвєєв вдарив ногою лежачого суперника. Почалася масова сутичка, в яку втручалися навіть правоохоронці. В підсумку по червоній картці отримали Матвєєв і гравець «Кременя» Олександр Янковський. Сходячи з поля, Олег ще й вирішив помститися судді Татуляну. І не знайшов нічого кращого, як впалити по ньому м’ячем з близької відстані. Матвєєв промахнувся чи арбітр ухилився – вже невідомо. Проте після того Матвєєв не зупинився і вчепився Татуляну за шию. Такого нахабства Сергій Аршакович в своєму житті, мабуть, не зустрічав ніколи!
За свій вчинок Матвєєв тоді отримав три матчі дискваліфікації, а Татулян був відсторонений від суддівства на місяць. З формулюванням «за халатне ставлення до роботи».
Юрій Погребняк («Металург» Маріуполь)
Найжорстокіше і найбезпрецедентніше побиття офіційних осіб матчу, аналогів якому в нашому футболі не було і вочевидь не буде. На календарі був липень 1997-го, маріупольський «Металург» дебютував у вищій лізі. Дебютував погано, адже після стартової поразки 0:5 від «Шахтаря» були домашні 2:5 у наступній зустрічі проти «Ворскли». Власне, саме нвколо цієї гри трапилися події, які в підсумку мали визначальний вплив на подальшу долю маріупольського клубу.
Причиною для скандалу слугував епізод на 50-й хвилині зустрічі, коли за рахунку 0:2 арбітр Вадим Шевченко відмінив взяття воріт «Ворскли». Причина – лайнсмен Олександр Козаченко підняв прапорець, сигналізуючи, що був офсайд.
Після матчу тренер «Металурга» Юрій Погребняк зайшов у суддівську з претензіями. На його думку, офсайду не було.
«Тренер при всіх заявив: «Тобі це так не пройде», - писав у пояснювальній записці до Федерації футболу України Козаченко. – Вночі, близько 4-ї години, у двері нашого номера пролунав стукіт – увійшов Погребняк та троє молодих людей. З порога Погребняк знову повернувся до згаданого епізоду гри і заявив, що я позбавив його роботи своїми діями і завдав значної матеріальної шкоди йому та бізнес-партнерам. Почав повторювати багаторазово фразу: «Навіщо ти це зробив?» Потім ударив мене у голову.
Шевченко заступився за мене, тоді агресія «гостей» поширилалася і на нього. З цього моменту почалося справжнє побиття, яке тривало в районі півгодини, наприкінці якого на мою адресу посипалися погрози про остаточну розправу: засунути в машину та втопити в морі. Далі один із молодиків, який був найменш агресивним, забрав своїх приятелів і вони покинули номер…»
Після проведеного розслідування Професійна футбольна ліга оштрафувала клуб «Металург» на 5000 доларів, а Погребняка дискваліфікувала довічно. При цьому кримінальної відповідальності він уникнув. Мало того, через лічені місяці Погребняк вже працював у росії в статусі асистента Анатолія Байдачного в сочинській «Жемчужині». В 1999-му фахівець вернувся в Україну, тренував тривалий час аматорські команди, а в 2006-му, як нічого не бувало, очолив «Сталь» з Кам’янського, потім харківський «Геліос», був віце-президентом луганської «Зорі».
Роман Зуб («Карпати»)
Інцидент трапився в квітні 2000-го, коли до Львова на матч з «Карпатами» приїхав очолюваний Мироном Маркевичем запорізький «Металург». Ліпше, ніж сам Зуб, якому тоді було 33 і який повернувся в рідний клуб після не дуже вдалих виступів за кордоном, цю історію не опишеш.
«Оскільки був з «Карпатами» на контракті, клуб був зобов’язаний надати мені тренувальний процес, - розповідав Роман. – Потренувався й навіть повернувся до основи. Але все перекреслив злощасний момент з суддею Сергієм Шебеком. То був мій перший матч після повернення. Грали із запорізьким «Металургом» Маркевича. Тодішній тренер «Карпат» Броварський перед грою ще бурчав: «Якщо ти з Мироном про щось домовився, то пиняй на себе». «Леве Рудольфовичу, ви не з того починаєте, – відповів. – Якщо хочете, щоб я зіграв, то починайте з чогось іншого». Бо ж які в мене могли бути домовленості з Маркевичем? То людина, через яку змушений був піти з «Карпат».
Матч ми виграли 1:0, але я порвав Шебеку червону картку. За те, що він незаслужено вигнав з поля Володю Вільчинського. Про свій вчинок не шкодую, хоча мені могли впаяти пожиттєву дискваліфікацію. Татулян постарався. Шебек – то ж його людина. Врешті, допоміг мені Сергій Ковалець. Не тренер, не клуб, а Ковалець, який домовився з Аршаковичем, приїхав до Львова, склав листа про те, що мене беруть на поруки. Свої підписи поставили всі футболісти. Ковалець завіз листа до Києва і я після того отримав восьмиматчеву дискваліфікацію. Таке в нас було керівництво. Коли їх треба було рятувати, про мене згадували. «Рома, давай». Коли ж допомоги потребував я, на зустріч могли піти лише гравці».
Ігор Юрченко («Прикарпаття»)
Інцидент трапився під час матчу першої ліги, в якому івано-франківці в квітні 2003-го на львівському стадіоні «Україна» грали з «Карпатами-2». Обидві команди тоді боролися за виживання і відповідно гра мала особливу вартість. Після першого тайму «Прикарпаття» завдяки голу Ігора Гогіля вело 1:0. Скандальний епізод трапився на 50-й хвилині гри, коли після чергової зупинки гри в тренера гостей не витримали нерви. Не погоджуючись з рішенням арбітра із Ужгорода Ярослава Маєревича, Юрченко вибіг на поле і почав доводити свою правоту з допомогою кулаків і всього багатого лексикону. Маєревич показав тренерові червону картку.
В кулуарах йшлося про те, що Юрченка можуть відлучити від футболу якщо не довічно, то дуже надовго. Та допомогли зв’язки, які мав тодішній президент «Прикарпаття» Анатолій Ревуцький з президентом ФФУ Григорієм Суркісом. Інцидент вдалося владнати наступним чином: Юрченко отримав дискваліфікацію на місяць і заплатив 1000 у.о. штрафу.
До речі, гру «Прикарпаття» тоді програло, пропустивши на 71-й, 77-й і 82 хвилинах. В підсумку франківці покинули першу лігу, а «Карпати-2» зберегли в ній прописку.
Олександр Рибка vs Юрій Максимов
Цей інцидент в листопаді 2006-го теж трапився у першій лізі. Максимов тоді тренував київський ЦСКА, який грав проти «Динамо-2». Спровокував інцидент небезпечною необережністю нападник армійців Сергій Матюк. Намагаючись дістатися до високого м’яча ногою, він зачепив бутсою по обличчю голкіпера суперників Рибці. Олександр грав на виході і ледь отямившись, почав дубасити лежачого суперника ногами. Максимов не витримав: вибіг і кулаком дав воротареві по обличчю. Варто згадати, що за місяць до того Рибка потрапив у лікарню зі струсом мозку після зіткнення з оборонцем «Реалу» Серхіо Рамосом у матчі Ліги чемпіонів.
Цікаво, що як тренер казахстанського «Тараза» у 2016-му Максимов в аеропорту зірвався на тодішньому підопічному Олександрі Алієві.
«Це була не бійка, а швидше штовханина, - казав Алієв. – Першим наїхав Віліч. Але він вчинив правильно, тому що він – тренер. Ми прилетіли з гри, яку програли. А після матчу посиділи, тому що попереду були два вихідних. Я був нетверезий. Ми поштовхалися. Зараз я його розумію як тренера – чому, що і як. Я повинен був акуратніше зробити все, щоб він і люди мене таким не бачили. Після цього випадку два роки з ним не спілкувалися».
Родріґо («Динамо»)
Ще одна історія теж пов’язана з Алієвим. І тим, як 2005-му він трохи отримав від бразильського оборонця Родріґо, котрий був гравцем основи, але в грав разом з 20-річним Алієвим за дубль «Динамо» проти «Ворскли». На заключних хвилинах зустрічі кияни отримали право виконувати штрафний метрах у 30-ти від воріт. Родріґо любив звідти бити за основу «Динамо». І, мабуть, не дуже цікавився, що в дублі у цьому компоненті підростає конкурент. А конкурент виявився впертим і не хотів поступатися старшому – взяв і розіграв м’яч, щоб лише не дати пробити бразильцеві. Родріґо, не довго думаючи, вдарив Олександрові по ногах. І отримав за це червону картку.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
