Його команда, у складі якої грає чимала група українських легіонерів, виграла бронзові нагороди. Це сталося за тур до завершення чемпіонату, у матчі з командою-суперником «Талант» із Беш-Кюнгоя.
Про період своєї роботи у сезоні 2024 Cергій Пучков розповів Sport.ua:
– Більша частина поєдинку складалася для нас непросто. Суперник сконцентрувався на обороні, долати яку було складно. «Талант» – молода команда, яка тривалий час чинила опір, а при першій ліпшій нагоді контратакувала. Перший тайм пройшов без забитих м’ячів, не було їх і до половини другої частини гри. Тим прикріше було нашій команді пропустити у свої ворота на 69-й хвилині. Це сталося під час контратаки.
Для «Мурас Юнайтед» пропущений гол подіяв протверезно, і вже через шість хвилин була започаткована серія результативних ударів у нашому виконанні. Їх мої підопічні завдали чотири в інтервалі з 75-ї по 88-му хвилини. Рахунок міг бути і більшим, ніж 4:1, однак у кількох випадках реалізувати слушні нагоди не вдалося.
В останньому турі наша команда має зіграти із клуб «Алай» (Ош), який тривалий час дихав нам в спину. Однак хоч результат цієї гри на розподіл місць і не вплине, але розслаблятися «Мурас Юнайтед» навіть і не думає. Для нас це буде принципова гра, адже поєдинки між командами Джалал-Абаду і Оша – це південне дербі Киргизстану. Так що налаштовуємось найсерйознішим чином.
– Як оцінюєте трьохмісячний відрізок роботи у «Мурас Юнайтед»?
– Дуже позитивно. Я прийшов в команду, яка була вкомплектована моїми попередниками. З тими футболістами, які були, і довелося працювати. У короткий проміжок часу вдалося провести досить продуктивний збір у Джалал-Абаді, під час якого щось підправили, а щось вдосконалили. Слава Богу, що робота даремно не пройшла – у середині вересня вдалося здобути Кубок Киргизстану, подолавши провідну команду країни – «Абдиш-Ату». Після перемоги у кубковому розіграші «Мурас Юнайтед» переключився на справи у чемпіонаті, спробувавши надолужити очки, втрачені ще до мого приходу.
Впевнений: якби відставання від другого місця, на якому розташувався «Дордой», складало 4–5 пунктів, шанси були б цілком реальними. Однак воно вимірювалось 8 очками, а це вже досить серйозне відставання від конкурента на нетривалій турнірній дистанції. Втім, не можна сказати, що ми не боролись. Боролись до останнього. «Мурас Юнайтед» здобував очки, однак їх здобував і «Дордой». А от боротьбу за третє місце ми у «Алая» виграли. Якщо на момент моєї появи у Киргизстані ми ділили третю-четверту сходинки з командою із Оша, то ще задовго до фінішу відірвались від неї на чотири пункти. Це і дозволило здобути бронзові нагороди ще за тур до завершення чемпіонату.
– Наскільки важко було працювати в нових умовах?
– Можу сказати, що непросто. Адже я разом із своїм асистентом Ігорем Покариніним опинилися у незнайомій країні, де є свої особливості. Є вони і у футболі. Та як би не було попервах складно, але завдяки керівникам футбольного клубу «Мурас Юнайтед», які усіляко допомагали на турнірному шляху, вдалося спільними зусиллями досягти поставленої мети. Багато в чому це їхня заслуга. Команда мала підтримку – і футболісти віддячували взаємністю, проявляючи максимум старання. Воно було в усіх матчах, проведених цієї осені, за що я їм дуже вдячний.
– Мабуть, не помилюся, якщо припущу, що вагомий внесок в успіхи «Мурас Юнайтед» зробили українські легіонери, яких на час початку вашої діяльності на посту головного тренера було семеро. Це так?
– Авжеж. Хлопці старалися робити погоду у грі «Мурас Юнайтед», продуктивно діючи у кожній ігровій ланці. Левова частка з них була в команді ще до мого приїзду в Джалал-Абад, ще один з’явився згодом. Єдиний, хто не затримався у складі, був Кирило Процишин. Решта хлопців з українським паспортом і зробила внесок разом із своїми киргизькими одноклубниками. Тепер будемо прагнути здобувати нагороди іншого гатунку.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
