Хто це?
Якщо коротко – баски з міста Сан-Себастьян, яке місцеві називають «Доностією».
Аякже, баскські назви, традиції, мова тут на кожному кроці.
Всього їхніх провінцій в Іспанії три – Біская (Більбао), Гіпускоа (Сан-Себастьян) та Алава (Віторія-Гастейс). В кожній є свій клуб, яким там пишаються. При цьому здавна повелося, що за найбільші – Атлетик та Реал Сосьєдад – грали виключно баски.
Зараз це вже не так.
У середині 80-х молодь захотіла іншого досвіду, і після перемоги в Кубку короля-1987 із Реала Сосьєдад до Барселони перейшли Чікі Бегірістайн і Хосе Марія Бакеро.
Розуміючи, що самих басків вже не вистачає на два клуби топрівня, менш престижний Сосьєдад у 1989-му виклав 1 млн за Джона Олдріджа з Ліверпуля. Він і став першим легіонером, якого побачила Доностія.
Разом з тим, аби не розмити ідентичність остаточно, клуб ввів нове правило – щонайменше 80% гравців академії та 60% першої команди мають бути уродженцями провінції Гіпускоа.
Субіменді, Субельдія, Оласагасті, Оярсабаль – це все вони; баскські прізвища дуже співучі.
Що ж до баскського дербі, то воно, мабуть, найдружніше в Європі. На матчах Атлетика й Реала Сосьєдад співають пісні, а на трибунах національні прапори.
«Біская чи Гіпускоа – однаково ми брати, – каже Лусіано Ітурріно, що в 90-х пограв за обидва клуби. Ми баски, у нас однакові соціальні та політичні ідеї. У дні дербі світ бачить, яке це здорове суперництво».
До слова, це на Аноеті 5 грудня 1976-го зробили одне з найвідоміших фото Ла Ліги – Хосе Анхель Ірібар та Інаксіо Кортабаррія несуть в руках «ікуррінью», на той момент заборонений прапор Країни Басків. За законом обох негайно мали б арештувати, але як, коли навколо десятки тисяч патріотів?
Прапор вишила власноруч сестра захисника Хосе Антоніо Уранги, це була ціла операція. Кортабаррія – відомий націоналіст, і в 1977-му став першим, хто відмовився грати за Іспанію з ідейних міркувань. Ну, а Ірібар, герой Євро-1964, додавав акції ваги.
Що було далі?
Вже за місяць ікуррінью легалізували – влада відступила.
І не дивуйтеся «Ла Реалу» в заголовку – так їх в Іспанії називають. Натомість столичний гранд найчастіше просто «Мадридом». По факту, вони однаково «Королівські», причому Сан-Себастьян отримав статус на 10 років раніше – у 1910-му. Зараз «Реалів» у системі ліг Іспанії аж 23.
Вони серйозні?
Хоча Сосьєдад і грає здебільшого місцевими – так.
Це 1 з 9 клубів, що вигравали Ла Лігу. Арконада, Сатрустегі, Самора двічі шокували Іспанію в 1981-82 роках.
Також Ла Реал вигравав Кубок короля – у 1909-му (ще не бувши Реалом), у 1987-му та у 2021-му. Останній тріумф особливий, бо фінал-2020 через пандемію перенесли аж на весну 2021-го – тобто, чекали дербі з Атлетиком цілий рік. В підсумку Оярсабаль тоді забив єдиний гол з пенальті.
Огляд матчу
У XXI столітті круту команду на Аноеті збирають раз на декаду. Так, у сезоні-2002/03 з Ніхатом Кавечі, Дарко Ковачевичем та юним Хабі Алонсо баски лише на 2 очки відстали від Реала. Також вони займали 4-те місце у 2013-му (команда імені Антуана Грізманна) та у 2023-му (Меріно, Серлот, Давід Сільва).
Спадковість тут неможлива – навпаки, вихід до ЛЧ веде до неминучого спаду в Ла Лізі, адже Гіпускоа здатна від сили на один склад; два турніри їй не витягнути.
Буває, що лідерам це набридає, як-от влітку Мікелю Меріно. Він попросив трансфер, поїхав до Арсенала. Але більшість лишається попри все.
Глибоких падінь у Сосьєдада давно не було. Востаннє в Сегунді команда грала у 2010 році; востаннє пролітала повз єврокубки – у сезоні-2017/18.
Публіка гаряче підтримує своїх. Цього сезону на 39-тисячній Аноеті в середньому понад 34 тисячі фанів. Сама ж арена ефектна, у 2017-19 роках її реконструювали за 78 млн євро; вона прийме ЧС-2030.
У Сосьєдада нема власника-мільярдера. Структура власності тут схожа до тієї, що в Реала та Барси, коли акціонерами є тисячі уболівальників. Головна стратегія – бути в плюсі. Минулого літа клуб продав на 70 млн євро і купив на 45 – це дуже подобається президенту Ла Ліги Хав'єру Тебасу. У вересні стелю зарплат для Сосьєдада підняли зі 125 до 160 млн євро. Більше лише у Реала, Барси та Атлетико.
Ясно, вони не використають все. Зараз найбільше у Ла Реалі заробляє Мікель Оярсабаль – 3,6 млн євро на рік брутто. Чи є у Сосьєдада амбіції на більше? По-чесному, ні. Їх влаштовує статус, вони стоять на своєму.
За рахунок чого?
Реал Сосьєдад тримається на трьох стовпах, і головний – це Субієта, їхня школа.
У провінції Гіпускоа лише 700 тисяч жителів, і скаути Реала Сосьєдад просіюють кожну дитину, бо інакше ніяк.
З нинішнього складу Ігор Субельдія прийшов до клубу в 13 років, Аріц Елустондо – у 15, Аєн Муньос – у 13, Субіменді – в 14, Оярсабаль – у 15, Андер Барренечеа, Йон Пачеко та Беньят Тур’єнтес – у 13.
Лукі Іріарте нині директор Субієти; давним-давно він врятував для футболу Антуана Грізманна, якого списали вдома:
«У Франції він не знайшов команди, бо там футбол більш силовий, але ми тут швидко розібралися, що Антуан на іншому рівні. Він приїхав дуже маленьким, худим, але його футбольний IQ та бачення поля заміняли все інше».
Згодом тією ж дорогою пройшов «неперспективний» для Бреста Робен Ле Норман. А вже скільки басків підготували – годі рахувати. Хабі Алонсо – один з найвідоміших, і у 2019-му він приїхав додому, де йому одразу доручили Сансе – молодіжку Ла Реала.
В Іспанії вони грають з дорослими, і для кожного клубу велика честь, якщо молодіжка виходить до Сегунди. Барса не була там з 2018-го, Реал – з 2014-го. І уявіть собі, Хабі Алонсо вивів Сансе до другого дивізіону вперше з 1962 року. Вже тоді було ясно, що він буде крутим тренером, а Мартін Субіменді – якісним хавом.
Тільки якщо Субієта і Сансе не мають відповідей Ла Реал задіює другий стовп – скаутинг Роберто Олабе. Це вже третя каденція директора у Сосьєдаді; також він відомий за академією Aspire, що в стислі терміни виховала Катару 11 хлопців, які вже виграли два Кубки Азії.
Олабе – бог ринку. Це він орендував Едегора й Серлота, що приїхали побитими собаками, але розквітнули та опинилися в грандах. Він купив у Дортмунда Александра Ісака за 6,5 млн, а тоді продав до Ньюкасла за 70. Зараз головний актив Олабе – це Таке Кубо. Японця взяли в Реала за 6,5 млн, але Transfermarkt вже оцінює його в 50 млн.
Ну, а з третім стовпом Ла Реала влітку зіткнувся Ліверпуль на переговорах з Мартіном Субіменді – той сказав, що подумає!
Так-так, це баскський патріотизм – коли ні статус, ні зарплата не є аргументом покинути рідний дім.
Чого чекати сьогодні?
Для нас – нічого хорошого.
Динамо мало б шанси проти Реала Сосьєдад на старті сезону, коли той виграв лише 2 матчі з 11, важко звикаючи до відсутності Меріно й Ле Нормана.
«Ми будуємо нову команду, нам треба 2-3 роки. Надіюсь, я збережу пост до того часу», – казав тренер Іманоль Альгуасіль.
Він місцевий, грав за Сосьєдад, тренував у Субієті; його святкування перемоги в Кубку-2020 стало вірусним. І він дійсно хороший тренер. 10 листопада Реал Сосьєдад переміг Барселону 1:0 і відтоді набирає хід. Останні 4 матчі – 4 перемоги; в таблиці вони вже 6-ті.
Баски грають не як іспанці, їхній стиль більш фізичний. Ла Реал лідирує в Ла Лізі за відбираннями м'яча (19), у нього найнадійніша оборона (11 пропущених в 16 турах).
Історично у Доностії більше цінують контроль, ніж в Більбао, але це не тікі-така. Ла Реал тягне час, в'яже опонента, якщо той хоче домінувати. Якщо ж грає на відбій – тисне пресингом і завалює кросами.
Після відходу Серлота найслабша позиція в команді – центрфорвард. Оррі Оскарссон та Умар Садік не тягнуть, а Оярсабаль довго відходив від Євро, де став героєм фіналу, і тому голів досі малувато.
Найсильніший у складі – Мартін Субіменді, опорник а-ля Родрі, але не такий впливовий попереду. Також є потужні фланги – Таке Кубо праворуч і Серджи Гомес ліворуч. В центрі поля «новий Модрич» Лука Сучич, але прізвисько поки авансом.
Не факт, що ми побачимо їх всіх у старті на Динамо – досі в ЛЄ Альгуасіль основу беріг, і в теорії це може врятувати киян від розгрому.
Чи є в Динамо шанси на щось більше?
Вже давно вони не показували рівень, з яким можна перемагати на аренах масштабу Аноети. Якщо це станеться – що ж, ми дуже здивуємося і будемо за них радіти.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
