– А як, до речі, Зінченко з Житомирщини перебрався до Моноліту, що в Одеській області?
– Якось ми грали на чемпіонат району, він проводився як серед дітей, так і серед дорослих. І ось був у нас тренер-легіонер з Одеської області, який прийшов подивитися на матч і підійшов до мене після гри. Показує на Зінченка і питає: «Якого року?». Відповідаю: «1996-го». Він мені відразу: «Не бреши». Я кажу: «А навіщо мені брехати? Що мені приховувати?».
Сашко ж і тоді грав у змаганнях між хлопцями 1993/94 року народження. І тут цей тренер мені: «Та ти що? Давай малого у Моноліт завеземо, там якраз філія Шахтаря». А перед цим же батько Сашка возив його на перегляд у київське Динамо.
– У столиці талант Зінченка не розгледіли?
– Забракували. Сказали, що він «щупленький», маленький… У Динамо що тоді, що зараз набирають таких хлопців, які мають відразу давати результат. Не всі ж можуть важити у 5 класі по 60-70 кілограмів.
Нині Олександр виступає за національну збірну України, а на клубному рівні – представляє лондонський «Арсенал». За свою кар'єру Зінченко встиг програти за Шахтар, Уфу, ПСВ, Манчестер Сіті та Арсенал.
Владислав Лютостанський
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
