Георгій Бущан – багаторічний основний воротар Динамо, який застав у клубі ще Шовковського-гравця й попрощався з клубом, який став рідним, за Шовковського-тренера. Відігравши 177 матчів за Динамо, зокрема – майже 50 у єврокубках, він у різні роки своєї кар’єри пов’язувався чутками з такими клубами, як Манчестер Юнайтед, Челсі, Лестер або Вест Хем, у підсумку 30-річний голкіпер був проданий у Аль-Шабаб – не найкращий і не найбагатший на сьогодні клуб Саудівської Аравії.
- Чому Бущан опинився саме в Саудівській Аравії?
- Чи не ризикує Динамо, залишаючись без основного воротаря на весну?
- З чим Георгій зіткнеться в Аль-Шабабі в плані конкуренції та завдань?
- Чи означає це урочисту пенсію для воротаря збірної України?
Ці та інші питання розібрав для сайту «Український футбол» журналіст і телеексперт Артур Валерко, який про гру Бущана писав ще коли Георгій пробивався в основу через юнацький склад і Динамо-2.
«30-ліття й останній рік контракту – вагомі чинники ціноутворення Бущана»
– Одесит Бущан опинився в структурі Динамо ще в 15 років – в 2009-му – і поступово пробився в основний склад, переживши низку конкурентів від Шовковського, Рибки та Коваля до Бойка, Нещерета та Моргуна. Чому саме зараз він покидає столичний клуб?
– Відповідь може бути тільки одна: тому що це останній шанс для Динамо отримати за досвідченого воротаря гроші та дуже хороша особиста пропозиція для самого Бущана. Георгій кілька разів пролонговував угоди з киянами, остання мала діяти ще рік. Відомо, що останній рік діючого контракту – це такий період, коли потенційні покупці вже можуть розглядати варіанти дочекатися статусу вільного агента, в кінці кінців, підписати вже невдовзі попередню угоду.
А тут – варіант у Саудівській Аравії, одному з найбільш перегрітих фінансово ринків світового футболу. Тут футболісти з хорошим послужним списком отримують дуже сильні особисті угоди, а в Бущана – два фінальних турніри чемпіонатів Європи, 48 єврокубкових матчів, шість трофеїв у кар’єрі.
– Свого часу інсайдери відправляли Бущана в АПЛ, а тут – Саудівська Аравія. Чи не прогадали Динамо та сам Георгій?
– Напевно, за наявності хорошої пропозиції трансфер в АПЛ обов’язково б відбувся – ця ліга також є континентальним лідером за фінансовими можливостями клубів. Але частина чуток була саме чутками без конкретики, а найбільш реальний варіант – як не дивно, це, напевно, саме МЮ – відпав через обставини, які не залежали від самого Бущана.
Були ще, скажімо так, позбавлені вирішальної стадії розмови щодо Туреччини чи інших європейських чемпіонатів поза топ-5. Станом на сьогодні, отримавши дійсно конкретну пропозицію від Аль-Шабабу, Динамо та Бущан погодилися. Це реальні живі гроші в бюджет клубу, до того ж, Георгій – як один із лідерів і старожилів – мав, скажімо так, контракт «із старих часів». Таких гравців в УПЛ стає все менше, на їхні місця буде приходити молодь із угодами, які, скажімо так, робитимуть реалістичнішими переговори й можливості переходу в зарубіжні чемпіонати.
– Три мільйони євро при номінальній оціночній вартості в сім – це явно не те, на що можна було б розраховувати Динамо…
– Про деякі причини саме такої трансферної суми ми вже говорили – Бущану 30 років і він довго перебував у клубі, наближалося завершення контракту, а в останній рік суми угоди вже могли бути ще меншими. Але й окрім цього, великі суми продажів воротарів – це не таке поширене явище в вітчизняному футболі. Тільки двоє воротарів продавалися дорожче – Трубін у Бенфіку (за 10 млн.) і Лунін в Реал (за 8,5), але це були молоді гравці й трансфери в Західну Європу – цілком можливо, що з певним відсотком від подальших перепродажів.
А так за три мільйони й більше тільки п’ятеро українських воротарів продавалися раніше. Причому, Коваль і Різник – саме на внутрішньому ринку (з Металурга в Динамо – Максим, із Ворскли в Шахтар – Дмитро). Трішки дорожче Дніпро відпустив у Бешикташ Бойка, але й Денис тоді був молодшим за нинішнього Жору, і відбулося це на свіжих враженнях від фіналу Ліги Європи.
Якщо виявиться, що в умовах переходу Бущана прописані реалістичні бонуси, можна вважати, що Динамо здійснило прийнятний, як для нинішнього моменту, трансфер.
«Продаж Бущана напередодні вирішальної частини чемпіонських перегонів відкриває ризики для Динамо»
– Саудівська Аравія – це про великі гроші. Кріштіану, Неймар, Бензема не приїхали б туди без виняткових особистих пропозицій. На що може розраховувати Георгій Бущан у Аль-Шабабі?
– Ну, тут, звісно, контракти супер-зірок треба ставити десь далеко в стороні. Роналду, Неймар і Бензема – це зовсім окрема історія. Краще порівняти з іншими воротарями та з провідними гравцями клубів «другого ешелону».
Серед воротарів, безперечно, найбільшою зіркою є Едуар Менді, який колись вигравав Лігу чемпіонів, Суперкубок УЄФА та клубний чемпіонат світу в складі Челсі. От він при переході в Аль-Ахлі нібито отримав контракт на 16 мільйонів фунтів стерлінгів. Кажуть, він у місяць може отримувати під мільйон євро.
Що ж стосується конкретно Аль-Шабабу, то його воротарі отримували в районі 90-130 тисяч євро в місяць. Є всі підстави думати, що новий воротар із його послужним списком, а також із екстреною потребою в його переході, може отримувати подібну суму. В усякому випадку, це для Саудівської Аравії досить реальні, навіть буденні гроші.
За даними Capology, Кріштіану в місяць може мати більше 15 млн. євро, Неймар і Бензема – більше восьми. Можна сказати, що кожен гравець Про-Ліги Саудівської Аравії отримує найкращі гроші в своєму житті – хай це буде топ-зірка або ж один із численних безіменних бразильців, балканців або африканців, яких підписують скромніші клуби цього чемпіонату.
– Ви сказали про екстрену потребу Аль-Шабаба в воротарі…
– Розрив хрестоподібної зв'язки 34-річного воротаря Кім Син Гю став великим ударом по Аль-Шабабу. Це досвідчений голкіпер - 81 матч за збірну, два чемпіонати світу, кілька медалей азіатських турнірів. Що найгірше, за ним були або зовсім молоді воротарі, або 38-річний ветеран Аль-Маюф, якого в вересні підписали з Аль-Іттіхаду. Він – помітний у своїй країні воротар, титулований і відомий, але у місцеву збірну не викликається більше п’яти років і в чемпіонаті лише пару разів відіграв на нуль.
Необхідність підсилення очевидна. Аль-Шабаб це розумів, прицінявся, ні багато – ні мало, на воротарів одного з прогресуючих клубів – АПЛ – Ньюкаслу. Коли ж стало ясно, що ні Дубравка, ні Влаходімос не приїдуть, клуб досить наполегливо провів перемовини з Динамо й поспішив закрити позицію Бущаном. Раніше такий трансфер був би малореальним.
– Чому?
– Ну, ясно – наші обставини, війна, необхідність поповнювати бюджет, більше бажання самих гравців поїхати за кордон. Звісно, що до повномасштабного вторгнення Аль-Шабабу значно важче було б досягнути такого термінового трансферу. Для Динамо це не найбільші гроші, порівняно з продажами Забарного чи Миколенка, та й цей трансфер відкриває великі ризики.
Терміново знайти заміну багаторічному основному воротареві важко, а попереду – вирішальна частина чемпіонських перегонів. Добре, якщо Нещерет витримає в усіх відношеннях цю відповідальність. А якщо ні? Який бекап? Скажу, що не здивуюся черговому поверненню в Динамо Дениса Бойка. Досвідчений воротар поруч із Нещеретом і Моргуном не завадить.
«Можна і в 30 років повернутися в Європу із Саудівської Аравії»
– Аль-Шабаб – шостий у поточному чемпіонаті Саудівської Аравії, проте має шість титулів чемпіона, три кубки країни, три кубки Кронпринца Саудівської Аравії та один суперкубок. Так куди все ж потрапив Бущан – це середняк чи гранд?
– Це солідний клуб із значною історією. На початку 90-х домінував у футболі Саудівської Аравіії. Зараз, звісно, Аль-Наср, Аль-Іттіхад, Аль-Хілал, Аль-Ахлі, Аль-Еттіфак платять побільше, проте Аль-Шабаб, переважно, фінішує біля лідерів – зазвичай це 3-6 місця. Минулий сезон у них був найгіршим за 5,5 років, а чемпіонства вони не здобували з 2012-го.
Круті тренери в ньому попрацювали – на чолі з Луїсом Феліпе Сколарі. Розкажу потішний факт: відразу двоє тренерів із досвідом роботи в Україні там працювали. Перший – португалець Жозе Мораїш, багаторічний асистент Моурінью, який в певний період працював у львівських Карпатах, а також іспанець Карлос Інарехос. От він якраз після роботи в Аль-Шабабі прибув у Другу лігу, очолив Карпати (Галич). Це була команда, яка запрошувала молодих-перспективних латиноамериканців і зберегла багато талантів після краху класичних Карпат.
Графік топ-матчів нової команди Бущана:
– Це ж божевілля якесь, ні? Саудівський чемпіонат може ввірватися в топ-5 у світі чи «лопне» з часом, як проект китайської Супер-ліги, наприклад?
– Справді, Бущан матиме нагоду зустрітися з такою кількістю зірок, як за всі попередні сезони в єврокубках, разом взяті. Але я все ж не розділяю думки Кріштіану, який говорив, що саудівська Про-Ліга – це важчий спортивний виклик для топ-футболіста, ніж, приміром, чемпіонат Франції.
Змагальний рівень визначається не лише іменами 10-15% провідних зірок ліги. Мають значення темпоритм чемпіонату, конкурентність, рівень регулярних міжнародних змагань. Зараз саудівські клуби почали полювання за актуальними зірками європейських турнірів, щоб купувати гравців не в 30-37 років, а в 20-25. Але це лише один із перших кроків, який не вирівняє лігу з АПЛ, Ла-Лігою, Серією «А». Для цього потрібні інші складові, футбол консервативніший за інші види спорту. Тут не так просто здобути всю аудиторію, навіть топ-зірки не зроблять вас новою Лігою чемпіонів.
Простий приклад: у клубних чемпіонатах світу азійські клуби беруть участь регулярно, проте навіть у цих турнірах – не максимально
– Наявність такої кількості зірок протримає Бущана в тонусі?
– Думаю, він однозначно буде залишатися в полі зору Сергія Реброва. Гравцями такого рівня та досвіду не легковажать, до того ж, Бущану – 30, а не 35 чи 40. Більше того, такі ліги, як MLS, саудівська Про-ліга, японська Джей-ліга, китайська Супер-ліга, залишають простір для подальших маневрів. Це може бути далеко не остання зупинка для Жори.
– Дійсно, можна згадати відрядження Бекхема із США в Мілан і ПСЖ, Анрі – в Арсенал…
– Цих прикладів дуже багато, і я просто нагадаю, що той же МЮ із Китаю запрошував 30-річного нігерійця Ігало. Чого тільки не буває в футболі – травми, дискваліфікації… В потрібний момент можна опинитися в потрібному місці і повернутися в європейський футбол навіть у віці за 30-ть із Саудівської Аравії.
Та й із цього ж Аль-Шабабу Ракитич повернувся догравати в Хорватію, Банега – в Аргентину. А от попередній головний тренер Аль-Шабабу Перейра очолив Вулверхемптон, який нині нібито зацікавився Бражком із Динамо.
«У Бущана в Саудівській Аравії інша ситуація, ніж у Коваля»
– Павел Недвед цього місяця став спортивним директором саудівського Аль-Шабабу, а Фатіх Терім очолив команду в минулому місяці. Вони такі ж новачки, як Бущан. Що їм вдається, що – ні?
– Тут треба розуміти, що саудівська ліга - все ж конкурентна, і тут зараз ні в кого нема затяжних успішних серій. Навіть лідери, і ті програють із супер-зірками в складі. В Аль-Шабаба із десяти останніх матчів - п'ять перемог, дві нічиї та три поразки. Команда старанна, міцна. Пропускає не набагато більше за лідерів. От тільки в останні 2,5 місяці обов'язково пропускала м'ячі. Бували серед них курйозні, необов’язкові. Що тільки підтверджує необхідність посилення.
Навіть судячи з тих гравців, якими цікавився Аль-Шабаб, підхід тут солідний і не дурний. Для Теріма це пізня й цінна робота, хороший контракт. Для Недведа – особистий виклик, довести, що після Юве він може відбутися як управлінець, приймати не тривіальні рішення, здобувати титули.
– Бущан може бути успішним у цій лізі?
– Аби тільки не заважали позафутбольні обставини – травми, тьфу-тьфу-тьфу, або ж моменти менталітету та адаптації. Все-таки українські гравці, переважно, в більш молодому віці пробують сили за кордоном. І якщо, умовно, Сидорчук і Кривцов поїхали в Бельгію та США, то Азія – це значно більший виклик для людини і в плані культури, і в плані мови, і в плані клімату.
– Українців у Саудівській Аравії було небагато: форвард ЦСКА Малимон років 25 тому пограв за Аль-Іттіхад, воротар Коваль більше п’яти років тому грав за Аль-Фатех. Ще трішки раніше там побував тренер Ребров, очолюючи Аль-Ахлі. Що можна винести з цього досвіду Бущану?
– Ну, про менталітет і культуру йому Ребров і Коваль все розкажуть, звичайно. А в іншому – кожен досвід унікальний.
Той же Коваль грав за значно слабкішу команду, ніж нинішній Аль-Шабаб Бущана. Так, і тоді в цій лізі грали умовні Гоміс, Прійович, Джовінко. Проте в Аль-Фатеха нікого з таких іменитих гравців не було, пропускав він багато, у Максима виникало чимало роботи буквально в кожному матчі.
Аль-Шабаб у плані кадрів виглядає цікавіше, хоча жоден гравець команди не входить у топ-20 за рівнем зарплат.
– Як оцінити кар’єру Бущана на даний момент?
– Це для мене така щемлива тема, я, будучи молодим оглядачем чемпіонату України, бачив його ще 19-річного в Першій лізі. Запам’яталося, які важкі випробування тоді були в Жори – в ПФЛ грали класні гравці, було більше грошей. Команди Динамо-2 Гусина, Хацкевича та Євтушенка вже не мали «наскрізної заявки» з першою клубною командою, умовні Яремчук або Алієв з великою неохотою йшли на півроку в заявку нижчих ліг.
Бували матчі, в яких Бущану умовний Гірник-Спорт чотири м’ячі забивав, а вже за кілька місяців він міг турів за 5-7 всього лише один раз пропустити. Років 7-8 тому прес-служба УПЛ запитувала в мене для своєї рубрики характеристику Бущана – на той час він, здається, тільки ставав основним воротарем Динамо. Мені приємно, що він знайшов своє футбольне щастя, воно в нього непросте.
Бущан пережив дуже якісних конкурентів у клубі, виборов своє місце в збірній. На мою думку, він заслужив пограти в провідних європейських чемпіонатах. Десь таку надію й зберігаю в глибині душі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
