Не ділом, а словом
Напередодні гри футболісти Динамо вже звично говорили про необхідність «довести», «зіграти через не можу», «честь клубу» та інші високопарні речі. Особливо переконливим був Андрій Ярмоленко, що після матчу з Галатасараєм говорити у такому стилі право дійсно мав.
На виході ж у черговий раз гравці Динамо і близько не продемонстрували залежності сказаного від реальних дій на полі. Бажанням, яке мало б символізувати прагнення перемогти будь що, футболісти Шовковського не іскрилися. Натомість аж до забитого м’яча грали так, ніби беруть участь не в матчі другого за рангом єврокубку, а в контрольній грі на тренувальних зборах, де результат, і тим більше – дії на полі, другорядні.
Динамо зламало опір команди рівня нижче середнього європейського з великими труднощами
Більшу частину матчу український колектив провів у безплідних спробах намацати власний потенціал за сценарію, коли суперник замислив не так грати у футбол, як не дати зіграти тобі. За величезної переваги у володінні м'ячем та індивідуальної майстерності матеріалізувати такий стабільний стан речей на полі у реальні здобутки Динамо ледь не до останніх хвилин матчу не могло.
«Біло-сині» отримали можливість зіграти, спираючись на власні сильні сторони, за умови явної переваги над опонентом у ключових характеристиках, вперше і востаннє у нинішній кампанії ЛЄ. У попередніх матчах у ролі РФШ були самі «динамівці». І що робити для досягнення своїх цілей на полі у переконливій більшості епізодів, таке враження, не знало.
Оглядини найближчого резерву в центрі поля – невдалі
Неможливість використання одразу трьох центральних півзахисників – Володимира Бражка, Миколи Шапаренка та Віталія Буяльського – призвела до карколомних змін у трикутнику команди на найважливішому плацдармі. Ні, можливості Миколи Михайленка, Валентина Рубчинського і, тим паче, Олександра Піхальонка, були відомі вболівальникам та тренерам набагато раніше, та одна справа використовувати можливості перелічених футболістів окремішньо, і зовсім інша – мати такий «кулак» із навичок та умінь 3-х гравців, з яких на місце в старті за звичайних умов поки претендує лише один, у офіційному матчі.
Наразі розраховувати на тріо Михайленко-Рубчинський-Піхальонок саме в такому поєднанні як ефективний варіант протидії супернику не можна. Звісно, при великому бажанні можна списати неузгодженість дій, хаотичні переміщення чи навіть часто не оптимальні рішення поганим станом газону. Проте щонайменше у протистояннях із опонентами таких скромних можливостей і цей «фон» перешкодою бути не може.
Динамо і гра на другому поверсі – танець вперто не складається
Скористатися чи не єдиним реальним козирем перед суперником номінальні гості не зуміли. Перевага у габаритах на стандартах та в моменти подач у штрафний майданчик неодмінно викликала тривогу в захисту Динамо. Та головним підсумком у цій частині варто назвати інше.
Київський колектив знову розчарував у вмінні ефективно грати головою, або хоча б не допускати ситуацій, що призводять до виникнення відвертих пожеж. І такий наслідок зусиль суперника виявляється неприємним сюрпризом для Динамо у основній стадії Ліги Європи аж ніяк не вперше, і взагалі належить до систематичних проблем у грі команди. На виході за більшого везіння та вмілого використання знайомого виду зброї суперник, маючи чи не найслабший підбір виконавців у турнірі, міг перевернути хід гри з ніг на голову.
Нещерет як новий орієнтир
У матчі з латвійським клубом у наступника Георгія Бущана роботи було небагато. У окремих моментах поодиноких ударів від суперника Руслан Нещерет зробити свою роботу якісно зумів. Однак тепер протягом принаймні перших матчів старту другої частини сезону до 23-річного стража воріт буде звернена неодмінно особлива увага.
Кинулася у вічі не тільки досить впевнена гра голкіпера ногами у починанні атак та відведенні загроз, але й так само недостатньо переконливі, як і у матчі з Галатасараєм, дії з диригування та комунікацією з захистом. Нещерет намагається щось підказувати, «заробляти» авторитет у партнерів, однак неозброєним оком видно, що одноклубники не тільки не завжди розуміють нового №1, але й поки не сприймають Нещерета як рівну попереднику величину. Останнє, враховуючи роль та міцні позиції Георгія Бущана, було неминучим. І залишається одним із основних завдань за загроз перед самим Нещеретом та тренерським штабом у вимірі вирішення основних завдань вже на внутрішній арені.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
