Динамо здобуло перемогу над РФШ завдяки єдиному голу Олександра Піхальонка. І це подарувало неймовірні емоції. Але спочатку трішки передісторії.
Моя подорож на матч Динамо розпочалася з Києва. Понад 30 годин дороги через Польщу до Німеччини, щоб побачити, як кияни зіграють останній матч у Лізі Європи. І мені було байдуже, що ніякої турнірної інтриги на цей момент вже не існувало.
З осені у мене була заповітна мрія потрапити саме на єврокубкову гру «біло-синіх». Будемо відвертими: я не пристрасна фанатка УПЛ, хоча в цьому сезоні подивилася велику кількість матчів, а відвідування стадіону Динамо стало моєю маленькою традицією. Мета ж полягала в тому, щоб поставити ще одну галочку, подивитися, як працює клуб, відчути себе частиною чогось великого, просто отримати новий досвід і емоції.
Дорога до Гамбурга була досить виснажливою. Постійно згадувала, як журналісти та блогери говорили про логістику Динамо, і можу лише сказати, що перебувати стільки часу в розʼїздах, а потім ще й грати – дуже важко. Тому переглянула свої думки щодо попередніх результатів киян у цій єврокубковій кампанії. Без довгих поїздок, по грі з Галатасараєм ми всі побачили, що в команди з'явилося набагато більше сил попри те, що «біло-сині» були на зборах та не проводили офіційних матчів. «Фізики» Динамо вистачило, хоча все ж деякі ігрові проблеми досі залишаються. Ще є час у Шовковського, щоб виправити їх і підготуватися якнайкраще до рестарту.
Гамбург – футбольне місто, але господарі Фолькспаркштадіону наразі виступають у другій Бундеслізі, ведуть боротьбу за підвищення в класі. Особливо містом не гуляла, оскільки основні локації вже бачила. Щоправда, коли в тебе життя повʼязане з футболом, то очі одразу притягують фанатські наліпки, або, наприклад, енергетик із зображенням легендарного Марадони.
Мені пощастило бути поряд з командою в день матчу. Відчувалося, що для гравців зустріч з РФШ важлива. Це додавало оптимізму.
Вирушила на стадіон завчасно, бо хотілося пошукати фанатів. І зустріла одразу двох, яких важко було не помітити, оскільки виднівся логотип Динамо, плюс – жовто-сині прапори.
Також поряд з ареною я зустріла прекрасних українців зі спільноти Vilni_de_ua. Пані Наталія розповіла мені про те, як вони збирали дрони, загалом про їхні різноманітні акції в Гамбурзі, які відбуваються дуже часто. Активно допомагають нашим військовим, які потребують реабілітації в Німеччині. Волонтери досі є голосом України за кордоном, нагадючи про криваві злочини Росії. Вони виходять з плакатами, влаштовують протести, а також заходи зі збору коштів. І, звісно, вони підтримують наших футболістів. Це велика робота, за яку їм можна лише подякувати.
Динамо також не забуває про наших героїв. На матч запросили військових, які проходять реабілітацію у Гамбурзі. Гру відвідав і президент клубу Ігор Суркіс зі своїм братом та донькою.
На матчі були присутні 3698 глядачів. Для Фолькспаркштадіону ця цифра зовсім маленька. Але вболівальники зробили все, щоб команда відчула їхню підтримку. На трибунах було багато українських стягів з написом FreeAzov, представники УЄФА їх традиційно швиденько прибрали. Що ж, не вперше, але це досі обурює. Також на секторі уболівальників РФШ можна було помітити синьо-жовті прапори. Та найбільше вразило інше.
Перед стартовим свистком латвійці вигукували «Слава Україні», а українські вболівальники відповідали: «Героям слава». Як тут не згадати пророчі слова: «І прийде час, коли один скаже: «Слава Україні!», а мільйони відповідатимуть: «Героям слава!»
Це був найзворушливіший момент перед матчем, який змусив тремтіти серце.
Матч розпочався, а нечисленні фанати Динамо заряджали своїх гравців просто фантастично. Їх постійно було чутно, вони співали знамениту “Червону руту” та підганяли команду вперед. Привернув увагу стан газону. Гравці обох команд постійно підсковзувалися та падали. Важко грати на такому полі, що зазначали після матчу футболісти і навіть президент клубу. На 21-ій хвилині трибуни побачили перший гол, утім, за кілька секунд радість вщухла, оскільки арбітр зафіксував офсайд. Динамо мало перевагу у володінні, хоча витиснути з цього майже нічого не вдавалося. А ось РФШ отримав шанс забити, та Нещерет блискуче врятував свою команду. Загалом голкіпер киян кілька разів продемонстрував високу майстерність. Шовковський весь час перебував на ногах, намагаючись координувати маневри своєї команди. Ярмоленко вів партнерів вперед, але у першому таймі рахунок так і не розмочили.
По перерві кияни знову тиснули на суперника. Щоправда, моментів було не дуже багато, а ті, що зуміли створити, – розтринькали. Хвилювання наростало, адже так хотілося побачити перемогу Динамо. Все змінилося на 76-ій хвилині. Олександр Піхальонок зумів скористатися метушнею у штрафному майданчику РФШ і відкрив рахунок. Радість охопила вболівальників. Наприкінці матчу Ярмоленка замінили. Андрій покидав поле біля трибуни, де розташувалися найпалкіші фанати, які не скупились на оплески.
«І прийде час, коли один скаже: «Слава Україні!», а мільйони відповідатимуть: «Героям слава!» pic.twitter.com/JhpSyC4gO0
— Oli Liubushkina (@Oli_Fantasma) January 31, 2025
Залишалося найважче – втримати переможний результат. І це вдалося! Фінальний свисток зафіксував перемогу Динамо. Першу та останню в цій кампанії! Так, це вже не мало ніякого турнірного значення, але, сподіваюся, принесло трішки позитиву всім, хто вболівав за «біло-синіх».
У підтрибунному приміщенні гравців вітали тренери. Спустився до своєї команди й Ігор Михайлович. Президент Динамо мав із футболістами розмову, деталі якої невідомі, але неодноразово журналісти чули оплески. А потім був чудовий момент – Яна чекала батька, вийшов Крістіан Біловар і міцно обійняв дружину. Прекрасне завершення такого насиченого вечора.
Динамо наостанок грюкнуло дверима в Лізі Європи. Так, до якості гри ще багато питань, але з вірою, підтримкою і великим бажанням все можна виправити.
Кияни з Гамбурга вирушають назад до Туреччини, де продовжать готуватися до рестарту УПЛ. Динамо перший матч в Премʼєр-лізі зіграє вдома проти Карпат.
P.S. Персональна «stats du foot»: жодного разу Динамо не програло, коли я на трибуні...
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
