Повернення Ярослава Ракицького в «Чорноморець» здивувало багатьох, але це далеко не найбільш дивний вибір клубу для знакових для українського футболу гравців наприкінці карʼєри.
Ми вирішили згадати схожі випадки, коли знакові постаті нашого футболу закінчували у дуже неочевидних командах.
Ігор Бєланов, «Металург» Маріуполь, 1996 рік
У це дійсно важко повірити, але у «Маріуполі» грало рівно на одного володаря «Золотого мʼяча» більше, ніж у «Шахтарі». «Приїхати сюди мене попросили мер Поживанов та директор комбінату ім. Ілліча Бойко. На той момент я вже закінчив свою футбольну кар'єру і цілий рік, окрім бізнесу, нічим не займався.
Згоду дав не з першого разу. Рівень команди «Металург» був не найвищим. Але після того, як я поспілкувався з хлопцями, зрозумів, що вони талановиті. Завдяки тренеру Юрію Погребняку тут ще до мого приходу склався згуртований колектив», –пояснював своє рішення зірковий форвард.
«Металург» тоді виступав у Першій лізі, але класу нападника вистачило, аби забити 4 голи у 4 матчах: «Хіміку» із Северодонецька, дубль «Ярову» із Краснопілля та ФК «Львів». Лише «Нафтовик» не пропустив від Бєланова. Але бізнес у Німеччині потребував уваги, тому на Першу лігу у колишнього форварда «Динамо» вистачило наснаги лише на пару місяців.
Олег Лужний, «Вента», Латвія, 2005 рік
Про свій останній клуб у карʼєрі Олег Лужний навряд згадає із хорошим настроєм. Погравши в Англії, він думав, що «Вулвергемптон» стане його останньою командою, поки не відбувся дзвінок із Латвії від місцевих бізнесменів. Яніс Фрідріхберс та Ростислав Штинь влаштовували пафосні презентації та обіцяли бюджет у 7 млн доларів, що для Латвії було космічними грошима. Цим суперклубом мав стати новачок вищої ліги «Вента».
Лужного запросили на посаду граючого тренера, а він підтягнув до команди Олександра Хацкевича з «Динамо», Юрія Беня та Мацея Налепу з «Карпат» та декілька сильних латвійських футболістів. Скоро стало зрозуміло, що грошей в клубу немає, гравців годували обіцянками.
В якийсь момент футболістам роздали картки, які виявилися просто кредитками, борг із яких довелося потім погашати самим гравцям. Олег Лужний навіть змушений був продати авто, яке купив на «зароблені» гроші. Щодо самого футболу, то ексгравець «Арсенала» зіграв 9 матчів та встиг заробити вилучення.
Сергій Ребров, «Ірпінь», Гореничі, 2009 рік
Хтось міг би подумати, що нинішній тренер збірної закінчив ігрову карʼєру у РФ, але догравав легендарний форвард у дуже цікавому аматорському колективі Київщини. Шлях команди із села Гореничі розпочався у 2005 році.
Саме тоді колишній арбітр Вадим Шельменко та сільський голова Андрій Гуленко задумали створити команду. Невідомо, чи так планувалося, але у них вийшла справжня дрім-тім. Через команду пройшли майже всі зірки «Динамо» 1990-х: Владислав Ващук, Юрій Дмитрулін, Віталій Косовський, Василь Кардаш, Сергій Нагорняк, Едуард Цихмейструк, Валентин Белькевич та багато інших.
Саме за «Ірпінь» свій останній офіційний матч зіграв Ребров, коли команда отримала право грати в Кубку України. В першому колі футболісти з Київщини мали б зіграти із хмельницьким «Динамо», але автобус команди потрапив у жахливу аварію поблизу Летичева, де один футболіст загинув. Далі пройшов «Ірпінь», адже хмельничанам було не до футболу. Наступний матч відбувся проти «Волині», яка запалювала в Першій лізі.
У своєму єдиному офіційному матчі за «Ірпінь» теплого серпневого вечора 2009 року Ребров поступився «Волині» з рахунком 1:4. Команда зі купою іменитих ветеранів поступилася молодій та фізично сильній команді Кварцяного.
Руслан Ротань, «Динамо», Київ, 2018 рік
Зараз багато хто й не пригадає, але легендарний футболіст «Дніпра» закінчував свою карʼєру саме в київському клубі. Перший захід у 2000-х був не надто вдалим, хоча тоді Ротань встиг пограти у Лізі чемпіонів, а от вдруге півзахисник провів у команді пів року. За цей час гравець відіграв 10 матчів під керівництвом Олександра Хацкевича. У Лізі Європи команді він не допоміг, оскільки був заграний за «Славію», а от в УПЛ виходив досить часто.
«Ми сподіваємося на Ротаня як на лідера з огляду на його досвід», – говорив Олександр Хацкевич. У червні контракт із футболістом не продовжили, а Ротань завершив карʼєру. «Все завершилося на досить неприємній ноті. У мене були варіанти і було велике бажання продовжувати кар“єру, але в один зовсім не прекрасний вечір я дізнався, що мій тато тяжко хворий і потрібно було щось робити. Вся увага зосередилась на це і мені було не до футболу», – пояснив згодом футболіст.
Артем Мілевський, «Минай», 2020 рік
24 грудня 2020 року до «Минаю» перейшов Артем Мілевський. Ще 10 років до того про такий трансфер на Закарпатті могли лише мріяти. Цікаво, що у 2019 році тодішній спортдир клубу Михайло Кополовець додав Артема у свою дрім-тім, а тут 35-річний футболіст справді опинився в його команді.
За чутками контракт було укладено на півтора сезону, а зарплата гравця становила 8-10 тисяч євро. Проте форвард не радував грою своїх роботодавців, хоча Кополовець говорив про нього дуже схвально: «Це легенда, з нереально крутим досвідом, біографією. Але треба розуміти, скільки вже йому років. Є певні реалії, він вже не може літати, як колись. Подивимося, як буде далі. В будь-якому випадку, я дуже радий, що познайомився з такою людиною, що він є в нашій команді».
Під кінець сезону в матчі з «Олександрією» в Артема стався міні-конфлікт із Кобіним, після чого тренер сказав, що не хоче бачити Мілевського в команді: «Це була 80-та хвилина, ми програвали 0:3, я почав робити заміни, вийшли молоді хлопці. І я хотів випустити Артема, щоб він своїм досвідом допоміг цим молодим гравцям. Мені, звичайно, не сподобалася реакція.
Якби це було сам на сам, а так це ж на лавці було. Артем сказав: «Васильович, для чого я буду виходити? Гра вже програна».
За «Минай» Міля зіграв 10 матчів, у яких відзначився лише 3 жовтими картками.
Олег Шелаєв, «Вовчанськ», 2021 рік
За кількістю матчів в чемпіонатах України Олег Шелаєв поступається лише Олександру Шовковському. У 2021 році 44-річний футболіст відновив професійну карʼєру та зіграв у матчі Другої Ліги за команду «Вовчанськ». Саме в тому році команда отримала професійний статус та стала базуватися в Харкові, тренував її колишній гравець «Металіста» Андрій Березовчук.
«Я завершив кар'єру у великому футболі у 2014 році, захищаючи кольори «Металіста». Однак не можна сказати, що після цього я повісив бутси на цвях, бо грав на аматорському рівні, зокрема, в чемпіонаті ААФУ за «Вовчанськ». А останнім часом виступав у першості Дніпра за AM-ESTATE, навіть зайняли перше місце. Там моїми одноклубниками були Руслан Ротань, Сергій Назаренко, Сергій Кравченко, які особливого представлення не потребують.
Коли перед початком сезону «Вовчанськ» очолив мій колишній партнер по «Металісту» Андрій Березовчук, то він і запропонував стати граючим тренером. Після недовгих роздумів я погодився», – говорив футболіст.
На жаль, історію команди перервала повномасштабна війна у 2022 році, а Олег Шелаєв перейшов на тренерську роботу.
Євген Селезньов, «Минай», 2021 рік
Після скандального розставання із «Колосом» на зборах влітку 2021 року Євген Селезньов опинився на Закарпатті, де тренував Василь Кобін. «Те, що я опинився в «Минаї», збіг обставин. Я знав, що тут чудовий тренер, з яким ми свого часу разом грали. Тож дякую йому, президентові та віцепрезидентові клубу, що повірили в мене», – говорив гравець офіційному сайту клуба.
Проте й тут форварда оточували здебільшого скандали, а його потенційний рекорд став мемом. Тут він сварився зі журналістом Андрієм Сеньківим, вболівальником на трибунах та з партнерами по команді. У 17 матчах забив один гол та віддав один асист. В останньому сезоні форвард відіграв лише 7 хвилин за клуб та не вражав фізичною формою. Формально Селезньов припинив співпрацю з клубом в листопаді 2022 року.
Євген Коноплянка, «ЧФР» Клуж, 2023 рік
Одного з найкращих футболістів в сучасній історії нашого футболу під кінець карʼєри покидало по Східній Європі. Спочатку «Краковія», а потім «Клуж» – це явно не ті клуби, які пророкували вінгеру у розпал карʼєри. З останнім взагалі виник скандал, з яким футболіст йшов із Румунії. У чотирьох матчах за команду він сумарно відіграв 58 хвилин.
«Телефонує мені агент, наярює більше разів, ніж моя мама і дружина. Запитую: «Що треба?» Він каже: «Тебе так чекають, що ти навіть собі не уявляєш». Я перепитую: «Прям так?» Відповідає: «Так».
Щоб ви собі розуміли, 10 разів на день мені телефонували і просили: «Будь ласка, можете завтра приїхати, давайте завтра». Я все переносив, тому що не вірив, що так хочуть в клубі мене. Врешті-решт кажу: «Окей». Тому що скучив за футболом. Думаю, поглянемо, як там у «Клужі», тому що чув, що команда завжди у єврокубках грає», – пригадував Євген.
В результаті він пересварився зі тренером та президентом і залишив резюме команді, що «там навіть Мессі не допоможе».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!