Провал Шевченка на конгресі УЄФА шокував Європу, але навряд чи здивував українців

Збірна України 7 Квітня, 17:35 454
Провал Шевченка на конгресі УЄФА шокував Європу, але навряд чи здивував українців | 19-27
Багато солідних видань на чолі з Associated Press (AP) були шоковані тим, наскільки мало голосів набрав Андрій Шевченко під час голосування за кандидатів на дворічний мандат у виконкомі УЄФА.

Усього було п'ять кандидатів. Щоб зайняти престижне місце у керівному органі європейського футболу, потрібно було стати одним із двох переможців. Процедура має такий вигляд: 55 представників національних асоціацій голосують за всіх кандидатів (крім самих себе, звичайно ж). Щоб опинитися у виконкомі, потрібно було набрати щонайменше 28 голосів. Шевченко набрав 15 голосів, решта 39 представників висловилася проти президента української асоціації футболу (УАФ).

Не всі в Україні усвідомлюють, наскільки це є провальним результатом. Ще минулого року я вирішив промоніторити шанси Шевченка на перемогу у цьому голосуванні. І вони були дуже високі. На жаль, не завдяки президенту УАФ. Швидше навіть попри те, що він робив. А робив він дуже мало на тлі своїх конкурентів. Тому ми маємо говорити не про те, що Шевченко програв на виборах. Ситуація набагато гірша. Шевченко програв на виборах, ще нещодавно будучи одним із фаворитів! Ось що написав про цю ситуацію журналіст АР:

- Великий українець Андрій Шевченко не зміг перемогти на виборах до виконавчого комітету УЄФА у четвер, в той день, коли Росія офіційно поступилася своїм місцем у керівному органі європейського футболу.

Шевченко, колишня зірка «Мілана» та володар «Золотого м'яча» 2004 року, отримав лише 15 голосів від 55 національних федерацій — шокуючи низький показник для такого відомого кандидата. Шевченко був одним із п'яти кандидатів на два вакантні місця у керівному комітеті УЄФА до 2027 року, але тепер Україна втратила своє місце у виконкомі.

Проблема не у Павелко

Важливо розуміти, що Україна мала хороші стартові позиції, адже раніше ці два місця у виконкомі посідали посадові особи, обрані від України та Іспанії — попередник Шевченка на посаді голови національної федерації Андрій Павелко та опальний колишній віцепрезидент УЄФА Луїс Рубіалес, який представляв Іспанію.

Хоча Іспанія зберегла своє місце, а Рафаель Лузан отримав 32 голоси, місце України в УЄФА дісталося Ізраїлю, президент федерації якого Моше Зуарес отримав 31 голос. Тому натяки на те, що кримінальна історія Павелка, який зрештою взагалі був звільнений і начебто виїхав з країни, могла якось вплинути на голосування – це просто спроба списати свій провал на іншу людину.

Вибори до виконкому – це не просто один день, коли треба приїхати та «посвітити обличчям». Це серйозна робота з усіма футбольними асоціаціями, представників яких ти маєш переконати в тому, що для них краще проголосувати за Україну, а не за Ізраїль чи Іспанію. Шевченко, як і раніше, має серйозний статус у вищих футбольних колах, тому його готові приймати в будь-якій країні, а його приїзд – це фактично гарантовані заголовки у провідних спортивних виданнях. І якщо судити за таким показником, то Шевченко не напружувався перед виборами. Не їздив усіма країнами, не вів переговорів з усіма учасниками майбутнього голосування. Так, він відвідав кілька країн та зустрічався з якимись футбольними людьми, але це зовсім не той масштаб і не та підготовка, яку він мав вести. У Шевченка в соцмережах є згадка про поїздки до Румунії та Ірландії, де він зустрівся з місцевими президентами федерації футболу. Навіть якщо припустити, що були й інші зустрічі (у тому числі на якихось заходах на нейтральній території), цього було все одно недостатньо на тлі того, як активно поводилися конкуренти.

Наприклад, президент ізраїльської асоціації футболу незадовго до виборів відвідав усі 54 країни, у багатьох його було прийнято на найвищому рівні. І це незважаючи на те, що у країни Ізраїль взагалі складні відносини з багатьма іншими державами. Але Моше Зуарес, який вважався одним із аутсайдерів ще місяців 6-7 тому, здобув 31 голос.

Нового главу футболу Іспанії було обрано у грудні 2024 року, але він одразу ж почав вести переговори з усіма президентами асоціацій. Зважаючи на все, цілком успішно. Він взагалі має у минулому цікаву та неоднозначну історію. У травні 2022 року він був визнаний винним у посадових злочинах у справі, пов'язаній із контрактом на покращення футбольного поля у місті Морана. Хоча Лузана виправдали за звинуваченнями в шахрайстві, вирок позбавив його можливості обіймати державні посади протягом семи років. Лузан заперечував правопорушення та подав апеляцію, що дозволило йому балотуватися на пост президента RFEF. Верховний суд мав розглянути апеляцію 5 лютого, і в результаті йому було дозволено зберегти свою посаду.

У біографії обох переможців достатньо багато неоднозначних ситуацій, на які можна було б наголосити при спілкуванні з іншими президентами футбольних асоціацій. Але для цього потрібно було спочатку усвідомити, що вибори не виграються просто за рахунок якихось минулих успіхів у футболі. Що це серйозна робота і насамперед прояв поваги до тих людей, які можуть віддати за тебе свій голос.

Шевченко проти Чеферіна та секретний лист

Андрій Шевченко – бездарний політик. Про це давно знають в Україні, тепер про це знають і в Європі. Але якщо провал на виборах до Верховної Ради вплинув лише на самого Шевченка, то провал на виборах до виконкому УЄФА став поганим знаком для всієї нашої країни. Як мінімум, для тих, хто цікавиться футболом та має до нього якесь відношення. Мені складно сказати, чим займається Шевченко на посту президента УАФ, бо я взагалі не особливо розумію, які він поставив перед собою завдання та як планує покращувати наш футбол. Можливо, він чимось займається, але, судячи з стану нашого футболу на всіх рівнях, коефіцієнт корисності цих дій зводиться до нуля. У кращому разі.

Тому я охоче вірю в ту інформацію, яку зустрічав за останні місяці щодо майбутніх виборів до виконкому УЄФА. Грубо кажучи, є (а точніше вже була) коаліція країн, яка підтримувала Україну в політиці і практично всі вони підтримували нашу федерацію футболу. Очолював цю коаліцію британець Девіл Гілл, єдина людина у виконкомі УЄФА, яка відкрито та сміливо протистояла політиці УЄФА з приводу того, щоб повернути росіян. І саме він працював над тим, щоб допомогти Шевченку потрапити до виконкому. На жаль, але цього виявилося замало. Андрій Миколайович просто програвав за всіма параметрами своїм конкурентам. Можливо, він був переконаний, що зіграє «магія імені». І вона могла б спрацювати, якби Шевченко зробив таку ж роботу, як його ізраїльський колега.

Проте точно можна сказати про те, що відіграла свою роль недалекоглядність Шевченка. Нібито напередодні виборів було поширено листа, який дискредитує Шевченка, який минулого року голосував проти планів продовження терміну повноважень президента УЄФА понад 12 років. На конгресі УЄФА 2024 року в Парижі Україна була серед небагатьох федерацій-членів, які, як мінімум, не повністю підтримали голосування, яке дозволяє президенту УЄФА Александеру Чеферіну продовжити термін своїх повноважень до 2027 року і потім обратися на ще один термін, попри регламент. Сенсу в цьому ніякого не було, оскільки реальної заміни Чеферіну в УЄФА немає, а багато хто просить його залишитися якнайдовше. Президента УЄФА можна сміливо називати футбольним диктатором, котрий вирішив продовжити свій термін. Ще до голосування 2024 року було відомо, що майже всі підтримають Чеферіна. Цілком можливо, що ця ситуація стала початком кінця для кар'єри Шевченка в УЄФА. Адже з того моменту він мав удесятеро більше працювати над пошуком союзників на майбутніх виборах. Натомість були лише нечисленні візити до деяких країн із незрозумілими цілями.

Далі буде лише гірше

З абсолютною більшістю голосів Франк Паув (Нідерланди), Маріян Кустіч (Хорватія), Арі Лахті (Фінляндія), Айвар Похлак (Естонія) та Армен Мелікбекян (Вірменія) отримали місця у Виконкомі на чотирирічний термін. Паув виявився найпопулярнішим, набравши 49 голосів.

Габріеле Гравіна (Італія) та Ганс-Йоахім Ватцке (Німеччина) зберегли свої місця, набравши 48 голосів. Росія більше не матиме місця у комітеті після того, як Олександр Дюков вирішив не балотуватися на переобрання. Карл-Ерік Нільссон, Девід Гілл, Збігнєв Бонек, Сервет Ярдімчі та Юст Шпеє також залишають комітет.

На жаль, склад виконкому УЄФА змінився не на краще для України. Наші союзники йдуть, а на їхнє місце приходять люди з неоднозначною позицією. Як мінімум, Україна вже не матиме таких явних і впливових друзів, які могли б жорстко виступити проти Чеферіна. Наприклад, німець Ганс-Йоахім Ватцке (який потенційно міг би вплинути на Чеферіна) є 100% прихильником президента УЄФА, називає його ідеальною людиною для керівника європейського футболу та підтримує його у всіх питаннях. Не буде у виконкомі й самої України, що також відіграє важливу роль, адже кулуарні переговори напередодні голосувань щодо спірних питань завжди мали колосальне значення в УЄФА.

Вивчивши біографію нових членів виконкому, я чекав би в майбутньому не дуже приємних для України голосувань. У тому числі з приводу повернення російських клубів та збірної до футбольних змагань. Не секрет, що зараз Чеферін боїться гніву європейських політиків, тож не поспішає з таким поверненням. Але бажання догодити росіянам настільки очевидне, що президент УЄФА обов'язково робитиме кроки в цей бік.

Як розвиватимуться події, якщо ФІФА та УЄФА захочуть досягти свого та повернути росіян у європейський футбол? У цьому випадку багато залежатиме від того, наскільки згуртованими будуть футбольні союзники України. В УЄФА бояться розколу, тож якщо голоси за і проти розділяться приблизно порівну, то доведеться відкласти повернення терористів у футбол. Якщо проти будуть не більше 15 країн (а це зараз здається реальнішою ситуацією), то будуть вигадувати різні способи, як обійти заборону на видачу віз до умовної Польщі або Англії. У цьому випадку ми станемо свідками матчів на нейтральних полях в умовній Угорщині, Словаччині чи Туреччині. На жаль, провал на голосуванні до виконкому УЄФА став дуже тривожним дзвінком для нашої країни та показником «роботи» Андрія Шевченка, який лише довів, що не готовий до серйозної відповідальності у такий важливий момент для нашої країни.

Поки інші кандидати відчайдушно боролися за голоси, Шевченко їздив на якісь турніри колишніх зірок футболу, бігав із «Золотим м'ячем», який він колись виграв, грав у падель та гольф, відвідував різні спортивні заходи (теніс, бокс), відвідав тренувальну базу «Реала», і так далі. Шевченко жив насиченим життям, багато відпочивав та розважався. А після провалених виборів людина, яка обіймає політичну посаду, заявила, що програла вибори через політику. На Україну чекає ще складніший період у футболі, а у Шевченка попереду не напружені дебати в УЄФА, а важливі турніри з гольфу. Тому результат голосування є закономірним.