Призначення Сергія Реброва на посаду головного тренера збірної України в червні 2023 року викликало змішані почуття серед уболівальників та експертів. З одного боку, його успішна кар’єра в клубах, таких як «Ференцварош» і «Аль-Айн», вселяла надію. Сюди ж можна віднести його перший сезон у київському «Динамо», адже там він провів на тренерському містку 137 матчів і в середньому команда набирала 2,2 очка за гру. Цей показник є рекордним за всю його діяльність. Але час ішов, місця роботи змінювалися, а статистика погіршувалась. І спочатку мало хто звертав на це увагу, адже чемпіонати були слабкими, а команди й без тренера могли легко впоратися. Але з іншого боку, його повернення на батьківщину супроводжувалося питаннями щодо мотивації та зв’язків із керівництвом Української асоціації футболу (УАФ). Минуло майже два роки, і результати збірної під його «чутким» керівництвом викликають серйозне занепокоєння та ставлять під сумнів доцільність його перебування на посаді.
Становлення «великим» тренером
Варто почати з деталізації кар’єри Сергія Станіславовича, і мова піде зовсім не про те, яким успішним футболістом він був. Після київського «Динамо» зірковий тренер вирішив спробувати себе за кордоном і вирушив до Саудівської Аравії. Абсолютно для всіх це легкий спосіб заробити грошей, адже такого роду чемпіонати не вимагають серйозної майстерності. За підсумками сезону команда Реброва посіла 2-ге місце, і він із чистим сумлінням вирішив перебратися до Європи, а саме до Угорщини.
Влітку 2018 року Сергій Станіславович очолив «Ференцварош», і тут можна довго перелічувати успіхи клубу, адже і чемпіонство було оформлене, і на європейській арені угорська команда демонструвала гідні результати. Але чи все це завдяки українському тренеру? Безперечно, внесок Реброва є, адже до його приходу два сезони клуб не міг піднятися на вершину турнірної таблиці. Але покоління футболістів підростало, і як видно зараз — без Сергія Станіславовича «Ференцварош» прекрасно справляється із завданням здобути золоті медалі. Проте всьому приходить кінець, і влітку 2021 року керівництво оголосило про відхід іменитого наставника.
Як би там не було, але, вочевидь, фінанси беруть гору, і в кар’єрі українського тренера знову з’явився арабський клуб, але вже з ОАЕ. Цього разу це був «Аль-Айн», який під керівництвом Сергія Реброва виграв чемпіонат і кубок країни. Примітно, що відрив був серйозним і становив 10 очок. Але в травні 2023 року контракт закінчився, і тренер був змушений шукати собі нове місце роботи. Довго чекати не довелося, адже вже в червні Сергій Станіславович очолив збірну України. Важливо зазначити, що дебют вдався, адже в першій же грі через 5 днів після призначення команда зіграла внічию з серйозним опонентом (3:3). Для Німеччини ця зустріч стала ювілейною (1000-ю в історії).
Тактичні невдачі: хаос у схемах і відсутність стабільності
Сергій Ребров відомий своєю схильністю до частих змін тактичних схем. Але не варто це плутати зі світовими тренерами. Той самий Карло Анчелотті в умовах гри без нападника регулярно підлаштовувався під опонентів і завдяки своєму досвіду та геніальності виграв не один трофей із орендованим Хоселу. Але у Реброва інша ситуація, адже він просто намагався знайти підходящу формацію, серед яких часто використовувалися 4-2-3-1, 4-1-4-1 і навіть 5-3-2. Проблема полягала в тому, що пояснення цьому було важко знайти. У тієї ж збірної Грузії чітко простежується тенденція у зміні розстановки. У матчах зі слабкими суперниками вони використовують схему з 3 захисниками, а проти іспанців задіюють 5.
Був час підготуватися до ЄВРО і знайти ту саму робочу схему, але Сергій Ребров продовжував експерименти в умовах, коли права на помилку не було. Проти збірної Румунії ми вийшли у 4-2-3-1, зробивши акцент на укріплений центр поля. Окрім контролю м’яча – ця розстановка нічого не дала. Володіння склало 71%, але за нього перемогу не дають. А ось румуни забили 3 м’ячі, хоч і поступилися за всіма показниками. Що не менш важливо, суперник виконав 170 точних передач проти 516 від збірної України. Наступним був матч проти словаків. І тут вболівальники вже побачили 4-3-3, яка є улюбленою для Реброва. Але першими забили саме господарі. За відносно рівної гри – збірна України перехопила ініціативу після перерви і завдяки втомі та розхлябаності опонента здобула найважливіші 3 очки. І ось він – головний матч, де потрібна була тільки перемога. Нічию національна команда не влаштовувала, але Ребров приймає «геніальне» рішення зіграти в розстановці 5-3-2, де основний акцент був зроблений на оборону. І так, команді вдалося не програти, але єдине, що ми отримали з цієї гри – це сумнівний рекорд. Збірна України стала першою командою в історії ЄВРО, яка набрала 4 очки і не вийшла з групи.
Статистичні показники повністю відображають те, що бачать вболівальники на футбольному полі. Аналіз гри збірної України під керівництвом Сергія Реброва демонструє нестабільність. Безумовно, з такими суперниками як Румунія, Молдова, Польща – у нас виходить володіти м’ячем. Але за середнім показником, який знаходиться біля позначки 50%, можна сказати, що збірна не здатна домінувати у найважливіших матчах. Кількість загальних ударів і в площину воріт знаходиться далеко не на тому рівні, на якому хотілося б. Ці показники відображають відсутність чіткої тактичної структури та неефективність обраних схем.
Стиль Реброва: ілюзія системності
У «Ференцвароші» та «Аль-Айні» Ребров демонстрував гнучкість у тактиці, адаптуючи схеми під можливості команди і рівень суперників. Однак у збірній України така адаптивність перетворилася на хаотичність. Відсутність стабільності у виборі формацій і стартового складу призвела до того, що гравці не встигали адаптуватися до нових вимог, що негативно позначалося на результатах. Але є і позитивні моменти в усьому цьому. За винятком кількох ігор, вболівальники побачили схему, яка стала частіше з’являтися в іграх збірної. Це 4-1-4-1, але й тут є нюанси. З огляду на те, що вона передбачає одного опорника, яким є Калюжний – виникають питання. Іван – прекрасний футболіст, але без досвіду на міжнародній арені. Він грає в УПЛ, і графік збірної для нього дається важко, про що неодноразово заявляв сам тренер. Тому витягувати всю опорну зону в нього не завжди виходить, і така формація в довгостроковій перспективі призведе до негативного сценарію.
Тренер збірної – це не просто стратег. Ця посада зобов’язує розвивати кадри, адаптувати молодих. Але у складі збірної в більшості випадків грають одні й ті самі футболісти. Той самий Томас Тухель з першого дня свого призначення був на всіх матчах за участю англійців. Фахівець ретельно стежив і аналізував кожного гравця, незалежно від того, хто є його агентом. Під керівництвом Сергія Реброва деякі ключові гравці не змогли розкрити свій потенціал. Згадайте блискучий сезон Довбика, але в збірній Артем залишається без підтримки і результати невтішні. Георгій Судаков та Ілля Забарний не можуть у повному обсязі розкритися на тлі прогресу у своїх клубах. Гравці зізнаються, що не розуміють, чого від них вимагає тренер. За словами інсайдерів: «плани на гру розмиті і змінюються за день до матчу».
Відсутність стабільності та чітких ролей для гравців призвела до зниження їхньої індивідуальної ефективності та командної синергії. Але найстрашніше – репутація тренера згасає з кожною грою. Усі пам’ятають неприємний матч з румунами, коли наша збірна зазнала розгромної поразки з рахунком 3:0. Як зізнався сам Сергій Станіславович, його попросили вийти футболісти і провели відверту розмову. Чесно кажучи, в історії, мабуть, не було таких випадків, коли гравці виганяли Мікеля Артету, Пепа Гвардіолу, Юргена Клоппа чи Карло Анчелотті. Авторитет – важливий аспект у роботі тренера. І якщо його немає – «корабель довго не пропливе».
Корупційні аспекти: агентські зв’язки і конфлікти інтересів
Все частіше в мережі звучить таке словосполучення, як агентство «ProStar» і його вплив на склад національної команди. Ні для кого не секрет, що чим частіше і регулярніше футболіста викликають до збірної – тим його ціна вища і контракт «цікавіший». Агентство «ProStar», засноване у 2015 році в Лондоні, представляє інтереси багатьох українських футболістів, включаючи Георгія Судакова, Михайла Мудрика і Віталія Миколенка. Існує думка, що тісні зв’язки між агентством і керівництвом УАФ впливають на вибір гравців для збірної. Примітно, що Сергій Станіславович Ребров також присутній у списку підопічних «ProStar». Усе це може бути банальним збігом обставин, але з боку вболівальників все виглядає досить підозріло.
Згідно з розслідуваннями, УАФ укладала контракти з компаніями, пов’язаними з керівництвом федерації, на суми, що перевищують ринкові. Це викликає підозри в нецільовому використанні коштів і можливих корупційних схемах. Але імениті експерти роблять акцент не на проблемах, а на уявних перемогах. Одним з останніх прикладів є купівля автобуса для збірної. Але вболівальники хочуть гідної гри і регулярних перемог, а головне – стабільності. Нічого страшного не станеться, якщо команда приїде на орендованому автобусі, але при цьому вийде на ЧС-2026 або обіграє бельгійців у найважливішому матчі. За даними розслідування «Схем», у 2023 році УАФ провела низку тендерів на організацію зборів і матчів збірної без відкритих процедур. Фірми, пов’язані з оточенням Реброва, вигравали контракти. Оренда баз – на 30% дорожча за ринкову.
Повернення не заради мрії і чому Реброва ще не звільнили?
Коли Сергій Станіславович підписував контракт з «Аль-Айном» – він отримував близько 4 млн євро, і що ж могло змусити його повернутися? Та відповідь банально проста – зв’язки. Перед поверненням його бачили в офісі агентської компанії «ProStar» – структури, тісно пов’язаної з УАФ. Також варто відзначити дружні стосунки з Шевченко, який брав участь у цьому призначенні. Хоч Ребров і отримує понад 1 млн євро на рік, що явно менше його попередньої зарплати, але при цьому знаходиться на рівні тренера збірної Іспанії. Але Луїс де ла Фуенте вигравав трофей і є одним з фаворитів на всіх наступних турнірах, а Ребров закінчує груповий етап через стикові матчі.
Один з колишніх функціонерів ФФУ на умовах анонімності стверджує:
«Ребров повернувся під обіцянки — контроль над федерацією, свій штаб, бюджет без обмежень».
Після приходу Шевченка на посаду президента УАФ у січні 2024 року стало зрозуміло: Ребров — його людина. Контракт Реброва — один з найдорожчих в історії української збірної. За інформацією журналістів, він був підписаний із закритими умовами, без пункту про звільнення за незадовільний результат. В інтерв’ю один з членів виконкому УАФ (анонімно) заявив:
«Реброва тримають, тому що він у зв’язці з Шевою. Звільнення — удар по президенту».
Тісні стосунки між Сергієм Ребровим і президентом Української асоціації футболу Андрієм Шевченком викликають питання щодо незалежності рішень всередині організації. Шевченко, який раніше очолював збірну України, публічно висловлювався про своє взаєморозуміння з Ребровим:
«Коли ми зустрілися на полі, ми майже одразу навчилися розуміти, який буде наступний рух один одного. Грати з Ребровим було дуже легко, але ми продовжували працювати над ще більшим взаєморозумінням».
Журналіст Олександр Гливинський зазначив, що Шевченко навряд чи звільнить Реброва з посади головного тренера збірної України, підкреслюючи їхні міцні взаємини:
«Ребров має надійну підтримку в особі Шевченка».
Така близькість між президентом УАФ і головним тренером може перешкоджати об’єктивній оцінці роботи останнього і своєчасному ухваленню необхідних рішень для покращення результатів збірної.
Хто може замінити Сергія Реброва?
На жаль, список можливих кандидатів не такий великий, як хотілося б. Але попри це, в нас є відповідні фахівці, які можуть впоратися з поставленим завданням. Ротань – один з головних претендентів на роль тренера збірної. Це за умови, що Реброва звільнять, що навряд чи станеться. Окрім того, Руслан Петрович проводить один з найкращих сезонів для себе та «Олександрії» – він також має досвід роботи з молодіжною збірною України.
Наступним претендентом може стати Маркевич. Мирон Богданович – досвідчений український тренер, раніше очолював збірну України у 2010 році, а також такі клуби, як «Металіст» і «Дніпро». У червні 2023 року він знову очолив «Карпати». Його великий досвід і знання українського футболу можуть бути корисними для національної команди. Не варто забувати і про Вернидуба. Юрій Миколайович, хоч і поступався Ротаню в УПЛ, але досяг успіхів з «Шерифом» на євроарені, а головне – має репутацію мотиватора і тактика.
Поточна ситуація в збірній України потребує рішучих змін. Тісні зв’язки між Сергієм Ребровим і керівництвом УАФ, а також незадовільні результати команди ставлять під сумнів доцільність його подальшого перебування на посаді головного тренера. Розгляд альтернативних кандидатів і проведення структурних реформ можуть стати ключем до відродження національної збірної та успішного виступу на майбутньому ЧС-2026. І правильним буде зробити це вже зараз, поки ще є час на підготовку.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!