Розіграш поточного сезону в українській Прем'єр-лізі поступово завершується. Залишається провести лише шість турів, щоб ми остаточно дізналися не лише чемпіона, а й учасників єврокубків від України наступного сезону, а також команди, які покинуть еліту. Втім, є ще одні перегони із живою інтригою, у яких є очевидний фаворит, але поки існує і певний простір для маневру для його конкурентів – це змагання голеадорів. Тут станом на поточний момент лідирує форвард «Динамо» Владислав Ванат (14 забитих м'ячів), якого намагаються активно переслідувати Георгій Судаков із «Шахтаря» (11), Олексій Гуцуляк із «Полісся» (11), Олександр Філіппов з «Олександрії» (10) та багато інших…
Важко сказати, скільки м'ячів виявиться достатньо для того, аби виграти бомбардирські перегони в поточному сезоні УПЛ, а ось десять років тому бразильцю Алексу Тейшейрі, який на той момент представляв «Шахтар», вистачило 17 точних ударів, щоб фінішувати на першій позиції.
У рамках традиційної рубрики «Де вони зараз?» ми пропонуємо вам не тільки згадати п'ятьох найкращих снайперів УПЛ-2014/15, але й актуалізувати дані про їхню поточну роль у футболі чи за його межами…
5. Нікола Калініч («Дніпро») – 12 голів (2 – з пенальті)
Хорватський центрфорвард Нікола Калініч перебрався до української Прем'єр-ліги влітку 2011 року. Це був час найбільшого розквіту вітчизняного клубного футболу, який хтось називає «золотою ерою», а інші – «ігрищами олігархів». Як би там не було, а 6 мільйонів євро вистачило для того, аби до «Дніпра» з англійського «Блекберна» перебрався Калініч, котрий забив сезоном раніше 5 м'ячів у 18 поєдинках англійської Прем'єр-ліги.
В Україні Калініч відіграв чотири роки, і саме в останньому сезоні забив в УПЛ максимум м'ячів зі всіх своїх попередніх спроб – 12. Для цього центрфорварду потрібно було взяти участь у 23 поєдинках. Втім, означеної кількості забитих м'ячів хорвату вистачило лише, щоб фінішувати п'ятим у бомбардирських перегонах в той час, коли самі «дніпряни» завершили турнір на третій позиції.
Вже влітку 2015-го Калініч за 5,5 мільйонів євро перебрався до «Фіорентини». В Італії він провів наступні три сезони, а потім поїхав до мадридського «Атлетіко», але вже за рік знову повернувся на Апенніни. Загалом після відходу з «Дніпра» Нікола виступав за «Фіорентину», «Мілан», «Атлетіко», «Рому», «Верону», а на початку лютого 2022-го повернувся на батьківщину у «Хайдук».
Власне, саме у лавах рідного для нього «Хайдука» Калініч й попрощався із професійним футболом. Він завершив кар'єру у травні минулого року, й одразу ж став спортивним директором клубу зі Спліту. Щоправда, на цій посаді Нікола протримався лишень кілька місяців: вже у вересні його звільнили за провальну літню трансферну кампанію. Після того Калініч, якому нині 37 років, поки що відпочиває від великого футболу і, вочевидь, обмірковує те, у якому ремеслі продовжувати працювати після завершення кар'єри гравця та провалу на функціонерській ниві.
4. Андрій Ярмоленко («Динамо») – 14 голів (3 – з пенальті)
Літо 2015 року не стало останнім для Андрія Ярмоленка у «Динамо», як це сталося у Ніколи Калініча та «Дніпра». Але що спільного в українця та хорвата, то це те, що обидва вони залишили УПЛ після того, як відзначились у цьому турнірі максимальною для себе кількістю забитих м'ячів у рамках одного сезону.
В УПЛ-2014/15 Ярмоленко забив 14 разів, а через два роки відзначився у воротах суперника на один точний удар більше. Саме 15 голів за сезон у чемпіонаті – це й досі абсолютно найкращий показник у кар'єрі Ярмоленка, який у серпні 2017-го за 25 мільйонів євро перебрався до дортмундської «Боруссії». У Німеччині Андрій провів лишень рік, а потім за 20 мільйонів євро був проданий у «Вест Хем», де отримав не лише відмінну зарплату та можливість пожити із сім'єю в Лондоні, а й шанс проявити себе у найсильнішій, як вважає більшість вболівальників, національній лізі сучасності – АПЛ.
В АПЛ Ярмоленко судилося забити тільки 8 м'ячів у 66 поєдинках. Влітку 2022-го Андрій залишив Англію та перебрався до ОАЕ, оформивши контракт із «Аль-Айном», де грав під керівництвом Сергія Реброва. Але закінчувати кар'єру десь далеко та у екзотичній лізі Ярмоленко все ж таки не побажав: влітку 2023-го він повернувся до України, у єдиний клуб УПЛ, куди тільки міг повернутися – «Динамо».
Наразі Ярмоленко продовжує грати за «Динамо». Термін дії його контракту з київським клубом спливає наприкінці поточного сезону, і поки невідомо, чи наважиться 35-річний ветеран ще затриматися у професійному футболі, чи все ж повісить бутси на цвях. Останній варіант виглядатиме особливо красивим, якщо за підсумками цього сезону УПЛ «Динамо» доведе його до логічного чемпіонства. Саме так і мають йти легенди – із «золотими» медалями на грудях!
3. Артем Кравець («Динамо») – 15 голів
Найкращим бомбардиром «Динамо» у сезоні-2014/15 став центрфорвард Артем Кравець, якому для цього вистачило 15 забитих м'ячів. Щоправда, для виграшу бомбардирських перегонів усього чемпіонату цього все одно виявилося замало.
Кравець є вихованцем академії «Динамо», і що цікаво – ніколи у своїй кар'єрі, навіть після відходу з київської команди, він не забивав більше 10 м'ячів за один сезон у тому чи іншому чемпіонаті. А тут – мова одразу про 15! Проте вигідно продати свого нападника на, так би мовити, піку слави у «Динамо» не здогадалися, а вже наступного сезону Артем суттєво здав у реалізації моментів, й на початку 2016-го все ж таки залишив Київ, відбувши на правах оренди до німецького «Штутгарта». У Бундеслізі Кравець не досяг успіху (1 м'яч у 15 матчах), після чого також на правах оренди грав у «Гранаді», але й в Іспанії загалом не продемонстрував чогось надзвичайного (5 голів у 26 поєдинках Ла Ліги).
Остаточно залишив «Динамо» Артем Кравець у січні 2018 року, коли керівництво київського клубу погодилося відпустити нападника вільним агентом у турецький «Кайсеріспор». Через півтора роки Кравець повернувся до Києва, але дуже швидко зрозумів, що новий наставник «біло-синіх» Мірча Луческу на нього не розраховує, і усього-лишень через місяць розірвав трудову угоду та повернувся до Туреччини. Саме у Туреччині Кравець і догравав. Професійну кар'єру нападник завершив на початку 2023 року у «Сакар'яспорі» – команді першого турецького дивізіону (друга за рангом ліга країни).
Влітку 2023 року Кравець повернувся до «Динамо», отримавши посаду радника президента клубу із питань розвитку дитячо-юнацького футболу. А невдовзі Артем отримав схвалення ще й на роботу у селекційному відділі «біло-синіх», якою займається й донині, створивши цікавий тандем із іншим екс-зірковим «динамівцем» Євгеном Хачеріді.
2. Ерік Бікфалві («Волинь») – 17 голів (4 – з пенальті)
«Волинь» за часів роботи там Віталія Кварцяного славилася тим, що часом знаходила справжніх «діамантів» за «тарілку борщу». Одним із них виявився румунський форвард Ерік Біквалфі, здатний також зіграти із глибини – з позиції центрального атакувального півзахисника. Цей легіонер прибув до Луцька влітку 2012 року на правах вільного агента, перед цим залишивши «Стяуа».
Перші два сезони пішли у Бікфвалві на адаптацію, хоча загалом він практично одразу ж забронював за собою місце у основному складі «Волині». Проте неймовірну результативність румунський легіонер продемонстрував тільки у сезоні-2014/15. Якщо до цього Ерік забивав 5 та 4 м'ячі у турнірі, то у своєму третьому сезоні в українській елітарній лізі наколотив аж 17 м'ячів, що дозволило йому наздогнати лідера бомбардирських перегонів, якому Бікфалві програв лише через те, що частіше забивав безпосередньо із пенальті.
На жаль, «Волині» не вдалося конвертувати успішні виступи Бікфалві у зароблені від трансферу легіонера кошти. Влітку 2015-го Ерік скористався закінченням контракту з луцьким клубом та залишив Україну вільним агентом, подавшись за довгим юанем до китайського «Ляонін Хувіна». Там Бікфалві слави не здобув, і вже через півроку був змушений повернутися на батьківщину – до бухарестського «Динамо».
Але влітку 2016-го Бікфалві все ж таки знову вирішив поїхати туди, де платять значно більше, ніж у Румунії. Так аж на вісім із половиною років Ерік застряг у чемпіонаті країни 404. Залишити її у Бікфалві вистачило сил та мужності тільки у лютому нинішнього року, коли він виявився де-факто резервістом навіть на рівні другого тамтешнього дивізіону. На даний момент 37-річний Бікфалві все ще продовжує кар'єру, маючи контракт, який діє до літа 2026-го, із клубом елітарного дивізіону Румунії «Оцелулом».
1. Алекс Тейшейра («Шахтар») – 17 голів (1 – з пенальті)
Бразильський атакувальний центральний півзахисник Алекс Тейшейра провів в Україні шість років, виступаючи за «Шахтар». Він досить довго «запрягав», зате в останні півтора сезони в УПЛ «їхав» із неймовірною швидкістю.
За підсумками УПЛ-2014/15 Тейшейра виграв бомбардирські перегони, наколотивши 17 м'ячів у 22 поєдинках. Еріка Бікфалві, як вже згадувалося вище, бразилець обійшов за рахунок того, що рідше забивав із пенальті. А вже через рік Тейшейра знову виграв змагання голеадорів в УПЛ, коли у його активі опинилося 22 м'ячі у 15 поєдинках. Нюанс тільки в тому, що Тейшейра залишив Україну посередині сезону-2015/16, будучи проданим за рекордні на той момент гроші для «Шахтаря» (50 мільйонів євро) до китайського «Цзянсу Сунін».
У Піднебесній Тейшейра провів усі п'ять років за контрактом і в останньому своєму сезоні там все ж таки виграв китайську Суперлігу. Але потім футбол топ-рівню в Китаї посипався через те, що багато клубів почали відчувати серйозні проблеми із фінансуванням. «Цзянсу Сунін» й взагалі був змушений припинити існування: одразу після історичної для себе – першої – перемоги у чемпіонаті…
Надалі Тейшейра понад півроку провів без роботи, ведучи безуспішні торги із багатьма клубами з усього світу. Домовитися вдалося з «Бешикташем», але там бразилець абсолютно провалився, про що ми досить детально розповідали на сторінках Sport.ua раніше:
Прокол по-стамбульськи. Як помилився Бешикташ, повіривши у Алекса Тейшейру
Влітку 2022-го Тейшейра повернувся до Бразилії, оформивши контракт із рідним для нього «Васко да Гама». Алекс навіть був змушений грати в Серії В, але допоміг «Велетню Коліни» повернутися в еліту, хоча вже й не виблискував так, як в Україні чи Китаї. По суті, Тейшейра був таким собі напівзапасним для «Васко», і на початку 2024-го навіть покинув клуб, не зумівши домовитися щодо пролонгації співпраці. Зійтися за умовами сторонам все ж таки вдалося, але це сталося аж через півроку. З того часу і до сьогодні 35-річний Алекс продовжує захищати кольори «Васко да Гама», хоча минулого року він чимало пропустив через травми та зіграв лишень 236 хвилин у рамках 7 поєдинків в бразильській Серії А.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
