– Як гралося проти грандів – того ж «Динамо» з Волошиним, Болем, К.Поповим, Царенком, Яциком і Н.Малишем (пізніше, в часи дубля, з Ванатом, Бражком, Біловаром)?
– Грати з ними було легше, ніж проти них. Зі всіма хлопцями ми перетиналися в національній збірній та «Динамо». Вже тоді було видно, що всі вони заслуговують бути в перших командах. З деякими з них ми досі спілкуємося, тому я бажаю всім успіху, та надіюся, що ми ще зустрінемось не тільки в житті, а й на футбольному полі.
– В який момент у вас з'явилася пропозиція від «Динамо»?
– Це був перехід у вікову групу U-16, після того, як із командою РВУФК провели шикарний сезон. Тоді ми обігрували «Шахтар», «Динамо», «Дніпро» та «Металіст» – і пропозиції були не тільки в мене. Всі лідери команди пішли, і розпався, на жаль, наш колектив. Дуже гарний був час. Все це на чолі з Євгеном Кірієнком. Він згуртував нас.
– З якими тренерами працювали? Чи відрізнялися умови роботи та ставлення до гравців?
– В «Динамо» я працював під керівництвом Дмитруліна та Проценка. Там були більші вимоги, «Динамо» – це гранд в якому ти не міг програти два матчі підряд. В кожному матчі повинна була бути максимальна концентрація. Це дало мені можливість навчитися цьому, та бути грандом насамперед для самого себе. Щоб ніяк не забруднювати своє ім’я. Вигравати в кожній ситуації в житті та на полі, ніколи не зупинятися.
– Після «Динамо» ви провели дуже сильний період за ОФКІП (тодішній РВУФК). Спортивної злості набралися чи допомогли знання та вміння, отримані в «Динамо»?
– «Динамо» загартувало мене, показало, що потрібно більше працювати, щоб прогресувати. Повернувшись до зовсім нового колективу в РВУФК, мені потрібно було адаптуватися з нуля, багато працюючи. І футбольний Бог нагородив мене, тоді я отримав виклик у збірну до Петракова. Це все плоди щоденної роботи, - запевнив Богдан.
Зараз Антон Богдан виступає за аматорський Rebel з Києва.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!