Вчора, 18-го травня, в Одесі київське команда стала недосяжною для конкурентів і завоювала своє юбілейне 30-те чемпіонство (13 чемпіонств СРСР и 17 чемпіонств України). Здавалося б, подія не зовсім рядова, святкова, радісна, ну на цьому і все. Але це тільки на перший погляд.
Згідно прийнятых в світовому футболі негласних правил – до емблеми клуба додається 1 зірка за кожних 10 чемпіонств. В нашому випадку – зірки цілих три!
Людина, далека від тонкощей футболу і зайнята своїми повсякденними проблемами скаже – ну, молодці, УРА!, порадіє, максимум вип`є рюмку-другу та й усе. Але ж на цьому все тільки починається…
Щоб зрозуміти вагу і унікальність цього досягнення, треба трохи потурбувати статистику. Пропоную не пірнати занадто глибоко в подробиці, щоб елементарно не наскучити читачу. Всього клубів в Європі десятки тисяч (а в світі, в цілому, сотні тисяч), з яких грає у вищих лігах/дивизіонах європейських країн менше тисячі (адже лише вони можуть претендувати на абсолютне чемпіонство). З них біля 150-200 з завидною регулярністю грають у Єврокубках завдяки високим місцям, які сестемно здобуваються у своїх чемпіонатах. Частина з них же є іменитими (за сукупністю досягень як у внутрішніх чемпіонатах, так і на євроарені). Але тільки 17 (!) з них мають три зірки (і більше) на своїх клубних емблемах.
Таку поважну компанію гріх не порахувати поіменно: «Реал» (Мадрид, Іспанія), «Баварія» (Мюнхен, Німетчина), «Ювентус» (Турин, Італія), «Аякс» (Амстердам, Нідерланди), «Андерлехт» (Брюссель, Бельгія), «Бенфіка» (Ліссабон) і «Порту (обидва Португалія), «Рапід» (Відень, Австрія), ХІК (Хельсінки, Фінляндія), ЦСКА (Софія, Болгарія), «Ференцварош» (Будапешт, Угорщина), «Црвена Звезда» (Бєлград, Сербія), «Спарта» (Прага, Чехія), і з вчорашнього дня «Динамо» (Київ, Україна). Всі ці вельмишановні клуби мають по три зірки на своїй эмблемі. 4 зірки має «Олімпіакос (Пірей, Греція), а 5 мають шотланські «Селтік» та «Рейнджерс» (обидва з міста Глазго).
Можливо у всьому іншому світі клубів с «трьома зірками+» на эмблемах велика кількість? Ні! Їх теж… всього 17! Причому, досягнення деяких м`яко кажучи викликають неабиякий скепсис: мова йде про клуби Азії («Аль Мухаррак» Бахрейн і «Аль-Фейсалли» Амман Іорданія – обидва по 34 чемпіонства і особливо гонконгський «Суат Чайна» - 41 чемпіонство з урахуванням того, що майже всі вони здобуті, коли ще Гонконг не був повернутий Китаю, що, по суті, є чемпіонством в межах одного міста, хоча і великого) і Центральної/Латинської Америки («Саприсса» Сан-Хосе Коста-Ріка, «Олімпія» Тегусигальпа Гондурас, «Дерианген» Дирьямба Нікарагуа, і ще двох зі столиці і одноіменного міста Гватемали – «Коммунікасьонес» та «Мунісіпал»).
Чому автор дозволяє собі скептичне відношення до вищеперелічених азіатских та латиноамериканських клубів? Через відверту слабкість тамтешніх чемпіонатів і одночасно повну відсутность значних міжнародних клубних нагород, на відміну від африканських номінантів: «Аль-Ахлі» Каїр Єгипет, 44 чемпіонства і 12 Кубків Чемпіонов Африканських країн – найтитулованіший клуб континенту без всяких сумнівів і більш скромний Суданський «Аль-Хіляль» з міста Омдурман – 30 чемпіонств. Велика кількість міжнародних і континентальних нагород характеризує також Південноамериканських номінантів: аргентинські «Рівер Плейт» і «Бока Хуніорс» з столиці Буенос-Айреса відомі далеко за межами своєї півкулі, як і чилійский «Коло-Коло» (Сантьяго). Парагвайскі «Серро Портеньо» і «Олімпія» з столичного Асуньона, а також уругвайскі «Пеньяроль» та Насьональ (обидва також зі столиці Монтевідео).
Прошу відзначити, що в списку «3 зірки+» немає жодного (!) бразильського гранда (таких як «Палмейрас», «Корінтіанс», «Сан-Паулу», «Фламенго», «Флуминенсе», «Крузейро», «Васко да Гама» і багатьох інших з тих, хто регулярно успішно грає та перемагає в Південноамериканських Кубках). Це ж стосується і відсутніх в списку «3 зірки+» аргентинських «Індепендьєтнте», «Расінга», «Велес Сарсфілда», «Ньюеллс Олд Бойз», колумбійських «Атлетико Насьональ», «Мільонариса», «Америки» та «Депортиво», чилійских «Універсидад Католіка» та «Універсидад де Чилі», еквадорської «Барселон» (Гуаякіль), перуанської «Альянси» з Ліми і багатьох інших (список можна продовжувати довго).
Більш того, ми не бачимо в номінальному списку «3 зірки+» жодного китайського, індійського, іранського, японського і південнокорейського клуба, які регулярно і успішно беруть участь в Азійській Лізі Чемпіонів і інших подібних міжнародних турнірах (лігах, де, крім іранської, крутяться дуже солідні гроші). А де ж клуби з вихваленої МЛС-Ліги США, в якій як і в деяких Арабських лігах Персидського Заливу обертаються просто шалені кошти (ОАЕ, Саудівска Аравія, Катар)?
Ну нехай, Бог з ним, з усією рештою світу, але ж ми не бачимо в європейському списку великої кількості клубів, які безперервно грають в Європейських клубних турнірах (в Лізі Чемпіонів, в першу чергу, а також в Лігах Європи та Конференцій). І не просто беруть участь. А доходять до найвищих стадій и нерідко виграють ці престижні міжнародні турніри. Про кого йде мова?
Для того, щоб зрозуміти і відчути вагомість та важливість вчорашнього досягнення нашого чемпіона, треба, в першу чергу, зрозуміти кого ж з європейських/світових грандів (не побоюся цього слова) немає і близько в списку «3 зірки+», для чого пропоную пройтись провідними європейськими країнами і їхніми чемпіонатама. Рушаємо!
Почнемо з Англії (№1 в ТОП-5 Лігах континенту): максимальну кількість зірок (по 2) мають всесвітно відомі «Ліверпуль» та «Манчестер Юнайтед» - по 20 чемпіонств, лондонський «Арсенал» має 13 чемпіонств, а максимально розпіарений і розпещений міліардами своїх господарів-арабських шейхів «Манчестер Сіті» має 10 чемпіонств (лише), інші гранді на кшалт лондонських «Челсі» та «Тоттенхема», «Ньюкасла», бірмінгемської «Астон Вілли» і «Ноттінгем Форреста» і того менше. Тобто, «3 зірки+» не має ніхто!
Іспанія (№ 2 в ТОП-5): «Барселона», яка, поза всякі сумніви, є одним з найвідоміших і іменитих клубів світу (якщо не найвідомішим) і будь такий рейтинг, точно була б в трійці найбільш знаних клубів земної кулі, має всього 2 зірки (28 чемпіонств), як і трохи менш статусний мадридський «Атлетико» (11 чемпіонств). Інші іспанські гранди, такі як «Валенсія», «Севілья», «Атлетик» (Більбао) і «Реал-Сосьєдад» (Сан-Себастьян), задовольняються менше 10 чемпіонствами. В результаті 3 зірки має тільки іменитий мадридський «Реал» (36 чемпіонств).
Італія (№ 3 в ТОП-5): тут взагалі ситуація патова. Великі (без перебільшення) міланські гранди «Інтер» і «Мілан» мають по 20 і 19 чемпіонств відповідно, а інші тамтешні клуби, назви яких можна регулярно почути у всіх кутках континенту мають і того менше, а саме: туринський «Торіно» і «Болонья» по 7 чемпіонств, римська «Рома» і неаполітанський «Наполі» – по 3, римський «Лаціо» і флорентійска «Фіорентина» по 2. Один найуспішніших і регулярних учасників останніх сезонів в Лізі Чемпіонов бергамська «Аталанта» взагалі ніколи (!) не була чемпіоном Італії. Підсумок: три зірки має лише туринський «Ювентус» (36 чемпіонств).
Німеччина (№ 4 в ТОП-5): «Боруссія» (Дортмунд) – 8 чемпіонств, «Гамбург» - 6, «Штутгарт» і «Боруссія» (Менхенгладбах) – по 5, «Ред Булл» з Лейпцига – 3, а інші (саме «Баєр» Леверкузен і «Айнтрах» з Франкфурта-на-Майні і того менше). Мюнхенська «Баварія» с 34 чемпіонствами є єдиним приємним винятком з всіх німецьких грандів.
Франція (№ 5 в ТОП-5): незмінний чемпіон останніх років «Парі-Сен-Жермен» з столичного Парижу, що купається в мілліардах (у буквальному значенні) своїх Близькосхідних шейхів-товстосумів має всього 13 чемпіонств. «Сент-Етьєнн» - 10, «Марсель» - 9, інші і того менше: «Монако» і «Нант» - по 8, «Ліон» - 7, «Бордо» - 6. «Лілль» і «Ніцца» - по 4. Ситуація аналогічна английскої: немає жодного (!) клуба з «3+» зірками на емблемі!
Пройдемося коротко іншими провідними чемпіонатами.
Нідерланди: за винятком амстердамського «Аякса» (36 чемпіонств), «3 зірки+» немає ні в кого. Відомі «ПСВ» Ейндховен і роттердамський «Фейєнорд» мають по 26 і 16 чемпіонств відповідно, інші набагато менше.
Бельгія: тільки брюссельський «Андерлехт» має 3 зірки (34 чемпіонства). Інші регулярні учасники єврокубків мають скромніші показники: «Брюгге» з одноіменного міста – 19 чемпіонств, столичний «Юніон Сент-Жіллуаз» – 11, льєжський «Стандарт» - 10, «Антверпен» - 5, інші набагато менше.
Австрія: крім віденського «Рапіда» (32 чемпіонства) ні столична «Аустрія» (24 чемпіонства), ні «Ред Булл» з Зальцбурга (17 чемпіонств) поки і близько не наблизились до списку «3 зірки+».
Швейцарія: «Грассхопперс» (Цюрих) – 27 чемпіонств, «Базель» - 21, женевський «Серветт» і «Янг Бойз» з Берна – по 17, «Цюрих» - 13, «Лозанна» - 7. Учасників списку «3 зірки+» не спостерігається від слова «зовсім».
Шотландія: тут практично незмінними чемпіонами є два клуби з Глазго («Селтік і «Рейнджерс» - по 55 чемпіонств), інші безнадійно відстають: «Абердін», а такожа два единбургських клуба («Хіберніан» і «Хартс оф Мідлоушн») мають по 4 чемпіонства.
Пройдемось Півднем.
Туреччина: ні один з трьох стамбульських грандів місцевої першості теж не дотягує до потрібної кількості чемпіонств за всю свою довгу історію: «Галатасай» - 24, «Фенербахче» - 19. «Бешикташ» - 16. З списка «3 зірки+» теж нікого.
Греція: як би не пірейський «Олімпіакос» з його фантастичними 48 чемпіонствами, то похвалитися іншим теж було б нічим: «Панатінаікос» (Афіни) – 20 чемпіонств. АЕК (Афіни) – 13.
Кіпр: столичний «АПОЕЛ» має 29 чемпіонств, «Омонія» (Нікосія) – 21. «Анартосіс» (Фамагуста) – 13.
- Балканський півострів
Екс-Югославія (візьмемо разом для зручності і економії часу): лише сербська «Црвена Звєзда» з ії 36 чемпіонствами є світлою плямою на загальному фоні (вона ж клубний чемпіон Європы в 1991 році, на секундочку!). Інші тільки на шляху: «Динамо» (Загреб, Хорватия) – 29 чемпіонств, «Партизан» (Бєлград. Сербія) – 27, «Хайдук» (Спліт, Хорватія) – 18. «Марибор» (Словенія) – 16, Вардар» (Скопьє, Македонія) – 11. Тут підсумовуються всі чемпіонства як об`єднаної Югославії, так і національні після 1991 року (як і в нашому випадку).
Албанія: три столичних клуби мають найбільшу кількість чемпіонств: «Тірана» - 26, «Динамо» - 18, «Партизані» - 17. З урахуванням відвертої слабкості місцевого чемпіонату (рівень нашої першості області), пропоную не спокушатися з приводу серйозності досягнень.
- Інша Східна Європа
Чехія і Словатчина (теж для зручності і з урахуваннядодавання спільних чемпіонств і досягнутих окремо): крім Пражської «Спарти» (35 чемпіонств) до цілі ніхто не наблизився. «Слован» (Братіслава) – 26, «Славія» (Прага) – 21. Інші кратно менше.
Угорщина: столичній «Ференцварош» зі своїми 34 чемпіонствами розбавляє похмуру загалом картину інших номінантів: «МТК» - 23, «Уйпешт» - 20, «Гонвед» - 17 (всі також з Будапешта).
Румунія: ні один з іменитих тамтешніх клубів з Бухареста до цілі також не дотягує – «Стяуа» - 26 чемпіонств (прошу не забувати, що у 1986 році команда була клубним чемпіоном Європи) і «Динамо» - 18 чемпіонств.
Болгарія: якби не софийський «ЦСКА» зі своїм 31 чемпіонством, не бачити б місцевим списку «3 зірки+» як власних вух: «Левськи» (Софія) – 26 чемпіонств, «Лудогорець» (Разград) – 14.
Польща: тут ми потрібних нам команд не знайдемо взагалі. Тому що найзаслуженішим з місцевих клубів є варшавская «Легія» з ії 15 чемпіонствами. Інші відстають: «Гурник» (Забже) і «Рух» (Хожув) – по 14. «Вісла» (Краків) – 13.
Завершуєм наш короткий евроогляд представниками холодної Скандинавії.
Норвегія: тільки «Русенборг» з міста Тронхейм (що за полярним колом) має в своєму активі 26 чемпіонств. Іншим їхньої кількості чемпіонств не вистачить навіть для однієї зірки: «Вікінг» (Ставангер) – 8. «Мольде» і «Ліллестрем» - по 5.
Данія – та ж картина, що і в Польщі: «АБ Копенгаген» - 15 чемпіонств, «Брондбю» - 11, інші кратно менше.
Швеція: тут більше всіх чемпіонств має «Мальме» (24), «ІФК» і «Ергрюте (обидва из Гетеборга, мають по 18 і 14 чемпіонств відповідно). «Норчепинг» - 13. Стокгольмські «АІК» і «Юргорден» - по 12.
Фінляндія: крім выщезгаданного «ХІК» (Гельсінки) – 33 чемпіонства на горизонті нікого з претендентів не видно.
А як щодо колишнього СРСР? Може тут знайдеться багато номинантів списка «3 зірки+»? Ні одного! Крім київського «Динамо»! І це не дивлячись на те, що чемпіонства тут сумуются (союзні і національні після 1991 року). Чому я загострюю на цьому увагу? Тому що чемпіонати деяких колишніх республік (а зараз країн) є, по суті, «театром одного актора» (максимум кількох) через свій низький (на жаль) рівень.
Дві зірки має московський «Спартак» - 22 чемпіонства (12 з них Союзних). По 21 чемпіонству мають тбіліське «Динамо» (2 Союзних і 19 Грузії) і молдавський «Шериф» з Тирасполя (всі національні). 16 чемпіонств у «Пахтакора» (Ташкент, Узбекистан). По 15 чемпіонств мають «Шахтар» (Донецьк), БАТЕ (Борисов, Білорусь) і «Флора» (Таллінн, Естонія) – всі національні (ні одного союзного). 14 чемпіонств у рижського «Сконто» (Латвія). По 13 мають московский ЦСКА (7 з них Союзних), «Пюнік» (Єреван, Вірменія), «Дордой» (Бишкек. Киргизстан) і «Істіклол» (Душанбе, Таджикистан). 12 чемпіонств в своєму активі має «Карабах» (Баку, Азербайджан). По 11 мають «Жальгірис» (Вільнюс, Литва), «Динамо» Москва (всі Союзні) і Зеніт з Санкт-Петербургу (одне Союзне з них). По 10 мають «Динамо» (Мінськ, Білорусь – 1 Союзне з них), «Левадія» (Таллінн, Естонія) і «ФБК Каунас» (Литва). В інших кратно менше.
Замість епілогу
Хочу підкреслити, що своє вчорашнє чемпіонство «Динамо» здобуло практично національним складом (де більшість – вихованці клубу), без іноземців, що значно складніше, аніж здається (всі без винятку клуби, перераховані сьогодні і багато інших, активно залучають легіонерів і без їхньої участі вже не уявляють собі успішне майбутнє і сьогодення).
Враховуючи все перелічене вище, можна з впевненістю сказати – «Динамо» (Київ) є найіменитішим клубом колишнього СРСР. Крім того, можна сміливо і з задоволенням стверджувати: «Динамо» (Київ) - легендарний футбольний клуб.
Авторський блог Євгена Філіпенка
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
