- Але ти повернувся ніби нікуди і не йшов – одразу впевнено зайняв місце в основі. Завдяки чому так вийшло?
- Ну, мабуть, бо я вихованець клубу, я свій тут. Знав усіх хлопців із виступів за U-19, за дубль. Коли я повернувся, вони вже були в першій команді. Відповідно, не було жодного моменту адаптації. Я приїхав: я знаю всіх, мене всі знають. Ну і, звичайно, дуже вплинув на те, що я зміг повернутися і грати в основі, від'їзд Миколенка до «Евертона». Якби він залишався, це було б швидше за все неможливо, тому що роль другого номера мене не дуже цікавила – ні тоді, ні зараз. Він пішов, місце звільнилося, і тому я ментально був налаштований на те, що ось місце вільне, і ніщо не завадить мені заграти в основі.
- Однак зараз у тебе з'явився інший сильний конкурент – Костянтин Вівчаренко. Як складаються ваші взаємини?
- Особисті? Нормально. Послухайте, це спорт, конкуренція покращує як його, так і мене. Коли ти знаєш, що в тебе за спиною людина, яка теж серйозно працює, теж сильний гравець, ти завжди у фокусі і коли отримуєш свій час, свій шанс, то намагаєшся за нього максимально триматися і не помилятися. Це нормально, - сказав Дубінчак.
У нинішньому сезоні обидва фулбеки мали можливість проявити себе, забезпечуючи стабільність на фланзі оборони Динамо. У Дубінчака на рахунку 31 матч за 6 асистів. Тоді як у Вівчаренка 27 поєдинків, 1 гол та 2 результативні передачі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!