Збірна України прибула до Торонто та в процесі останніх приготувань до старту товариського Canadian Shield — 7 червня зіграє з Канадою, а через три дні перевірить на міцність Нову Зеландію.
Ще в березні, як тільки УАФ оголосила про цю подію, соцмережами та ЗМІ понеслось: а який зиск ми отримаємо внаслідок вояжу до Північної Америки? Чим ближчав турнір, тим активніше точилися розмови — не лише щодо заявки, оголошеної штабом Сергія Реброва, а й, власне кажучи, доцільності нашої участі. Так, це питання не було знято з порядку денного.
Бо ми от переконані — якщо відкинути усю культурно-політичну лірику, на кшталт «великого значення для українського футболу та діаспори за океаном», а також «сприяння зміцненню міжнародних звʼязків держави в час війни» й залишити винятково спортивну складову, то Canadian Shield навряд чи стане якимось відкриттям та ще й здатен нашкодити. Ми не жартуємо.
Непідходящі спаринг-партнери перед кваліфікацією ЧС-2026, клас одного із них викликає сумнів
Ми не до кінця розуміємо привабливість поєдинків із Канадою та Новою Зеландією. Обидва суперники гарантовано зʼявляться на ЧС-2026 — «червоні» за домашнім принципом, Зеландія ж без проблем впоралася із відбором та ще в кінці березня закрила це завдання.
І це начебто непогано — заявити, що от «ми набиваємо шишки із учасниками Мундіаля». Правда, досвід швидше отримають ВОНИ, ніж наша сторона — та ж Канада знає, що стовідсотково буде на планетарному святі, спокійно готується та в пошуках спаринг-партнера, чий рівень за схожістю ймовірно трапиться на турнірі.
А от Нова Зеландія чимось нагадує Францію, Ісландію та Азербайджан? Це самобутня команда, але тут і не одразу визначиш її можливості — є відчуття, що і ми б забили по вісім штук Вануату чи Самоа, а потім рознесли Фіджі (7:0).
Через якихось три місяці ми стартуватимемо у кваліфікації, від якої залежить доля багатьох гравців та особливо Сергія Реброва — йому звітувати за роботу та нарешті розставити крапки над «і» після сумбурної Ліги націй. Якби Canadian Shield запропонував нагоду показати себе з умовною Бразилією, то ніхто б не поворухнув пальцем — «пентакампеони» змусять нас пахати та є близькими за статусом до підопічних Дідьє Дешама.
А тут… Не здивуємося, якщо Нова Зеландія постане навіть краще організованою у порівнянні з українцями, проте козирів у її розпорядженні малувато. Безумовно, є Кріс Вуд, котрий відвантажив 20 мʼячів у англійській Премʼєр-лізі та завдяки досягненню увійшов до пʼятірки найкращих бомбардирів чемпіонату, але він, як Сонце у нашій системі — займає 99 відсотків потенціалу. Виконавців, чия вартість згідно порталу Transfermarkt перевищує 1 мільйон євро, можна порахувати на пальцях однієї руки, та і загалом увесь ростер оцінюється в 26,5 млн євро (це трішки менше, ніж один Анатолій Трубін).
Що з Канадою? Цікавіша, й не лише тому, що там є Джонатан Девід із «Лілля». Зібрані імена нетопові, середньої ланки, як і в нас, однак знову ж таки — гнатися на інший край світу, щоб що?... Представник Північної Америки не дасть той стиль, наближений до когось із конкурентів по осінньому календарю.
Canadian Shield може залишити негативний відбиток на єврокубкових учасниках УПЛ
Здавалося б — це тільки два матчі, що може піти не так? Так, два, але для їхньої організації доведеться витратити вдосталь ресурсів.
Формально не прикопатися — регламент УПЛ прописаний так, щоб працювати на благо «жовто-синіх». Там є відповідний пункт: «Створення умов для якісної підготовки та успішного виступу національних збірних команд України в міжнародних змаганнях, забезпечення обов’язкового направлення футболістів до їхніх складів відповідно до календаря міжнародних матчів УАФ».
Але тут складно відкинути важливість вдалого просування вітчизняних клубів європейським ситом. Ми з року в рік скаржимося, що Премʼєр-ліга торкається дна, бачимо ганебні показники на міжнародному поприщі та мріємо якось виплутатися зі становища.
10 червня рубатимемося з Новою Зеландією, а вже через місяць «Шахтар» відстоюватиме свої амбіції у першому кваліфікаційному раунді Ліги Європи. І це відверто малий термін, до того ж з урахуванням появи нового тренера — Арда Туран зʼявився не просто так, повинен дочекатися завершення відпустки (підозрюємо, що в того ж Миколи Матвієнка вона буде довшою), зібрати колектив (якщо не перезібрати, адже цілком очевидно, що «помаранчево-чорні» здійснять підписання під турецького коуча) та порадувати гідним результатом.
«Динамо», «Олександрія» та «Полісся» дещо пізніше вийдуть на дистанцію, але зауважте, перед майже всіма постала дилема, як і в «Шахтаря». Олександр Шовковський боротиметься за путівку до Ліги чемпіонів — якою б вона не виглядала примарною, повірте, кияни кинуть усі зусилля. Тоді чи є виправданою присутність Олександра Тимчика, Миколи Шапаренка, Владислава Кабаєва, Андрія Ярмоленка та Микити Михайленка у зустрічах, не наділених жодним турнірним змістом? А як трапиться якась травма?
Богдан Михайліченко, Олексій Гуцуляк, делеговані «Поліссям», Олександр Мартинюк із «Олександрії» — ніби і небагато кадрів, але їхня відсутність позначиться на планах Руслана Ротаня чи поки невідомого керманича срібного призера УПЛ.
Знову не ризикуємо та без шансів
Ми б зовсім не скаржилися, аби Сергій Станіславович привіз якомога більше новачків. Хто є зараз? Шанс на дебют мають Микола Михайленко, Олександр Мартинюк та Артем Бондаренко (Владислава Дубінчака відчепили через пошкодження).
Чесно, ми б зраділи, якби до списку потрапили ті ж Амбросій Чачуа, Єгор Твердохліб чи Олександр Філіппов — хлопці провели гарний сезон з огляду на персональні цифри та вагу для своїх клубів, проте так і не були помічені штабом «жовто-синіх».
Після програшу Бельгії Ребров заявив журналістам про те, що «є дві товариські зустрічі, де ми можемо перевірити кандидатів». Цікаво ж, скільки?
Повторимося — Canadian Shield носить товариський статус. Тобто, а коли, якщо не сьогодні? Далі відбори, всілякі Ліги націй — нагоди, рівнозначні нулю. Ви заперечите: тренеру важливі кадри на перспективу, на яких він ставитиме у майбутньому.
Скажіть, будь ласка: а якби не випадок долі, то були б запрошені Назаренко чи Калюжний? Україна не в праві нехтувати іменами, коли їхня кількість дуже й дуже обмежена. Чому б не розширити люфт? А якщо Твердохліб себе зарекомендує? Хлопець, до речі, натякнув на це в одному з інтервʼю:
«Я розумію, що конкуренція на моїй позиції дуже сильна: є гравці з АПЛ, з найвищих ліг світу. Це топ-клуби, топ-чемпіонати – і це мої конкуренти. Але чому ні? Не можу сказати, що я набагато слабший чи ще щось».
Розвернемо ситуацію: Ребров покладається лише на перевірених, адже невдовзі Франція. Оʼкей, але тоді все одно немає всіх необхідних пазликів — Довбик не у формі, дехто їде на молодіжний чемпіонат Європи. Виходить, що ми використовуємо кастровану обойму — хіба це аж настільки треба? Словом, питань назбиралося, відповідей — нуль. Так і живемо.
