‒ Які у вас залишилися враження від Олександра Шовковського?
‒ Як тренер – людина з холодною головою, високою дисципліною. Він – з тих, хто не влаштовує зайвого шуму, але чітко знає, чого хоче від команди.
‒ Повернімося в часі. Як в Динамо сприйняли прихід Мірчи Луческу?
‒ Чесно – всі були здивовані. Ніхто не очікував. Я пам’ятаю, коли з’явилася новина, багато хто в команді навіть не повірив, що це правда. Але прийняли його, як кожного тренера – нормально, з повагою. Було цікаво, тому що це тренер з величезним досвідом.
У підсумку, ми з ним багато чого виграли. Якби мені тоді сказали, що з Луческу ми так багато виграємо, я був би щасливий ще раніше. Це стало кроком уперед – і для команди, і для всього українського футболу. Ми з ним двічі потрапляли в групу Ліги чемпіонів, грали в Лізі Європи. Це важливо для рейтингу клубу, для коефіцієнтів УЄФА.
‒ Як проходили тренування у румунського фахівця?
‒ Тренування у Луческу дуже важкі. Багато бігали, багато ривкової роботи. Грали один в один, два у два, три в три – усе на швидкість, силу, інтенсивність.
Після матчів у тих, хто грав – полегшені тренування, а у тих хто грав мало – дуже серйозні тренування. І ще багато теорії – могли одну команду розбирати по два дні. Це було незвично для нас, але нормально для його підходу.
Ми втягнулись і зрозуміли: є результат, така методика допомагає. Тому робили все, що він казав.
‒ Наскільки часто Луческу спілкувався з вами особисто?
‒ Як зі всіма, в цьому плані все нормально. Я завжди робив те, що мені казали. Бувало, Луческу – кричав, бувало – хвалив. Це нормальні моменти для тренера. Він підходив, вказував, де що потрібно робити простіше.
Наприклад, якщо центральний захисник дає передачу, а за спиною у тебе гравець – треба грати в один дотик. Він не любив, коли граєш у два. Якщо є вільна зона – треба прискорюватися з м’ячем.
Він вимагав, щоб ти сам проходив з м’ячем, якщо є простір, а не просто передавав його далі. Це – його підхід. Він постійно наголошував: «Бери м’яч і сам проходь зону». Не просто – пас і біжи. Якщо тобі дають – то ти береш і граєш активно. Це були його установки.
‒ Чи задоволені ви наданим ігровим часом при Луческу в Динамо?
‒ Я постійно виходив на заміни. Звісно, хотілося грати більше, але тоді я був не в найкращій формі – переніс травму, і я ще не до кінця відновився.
‒ А пам’ятаєте матч проти Шахтаря, коли ви з Андрієвським вийшли у старті?
‒ Так, важливий момент для нас. Ми тоді з Андрієвським грали проти Шахтаря, хоча обидва до того мали мало ігрової практики. І ми виграли той матч – 1:0. Це була ключова перемога, бо далі в нас за календарем матч з Інгульцем, і після тієї перемоги ми практично гарантували собі чемпіонство.
Це для мене дуже показово – що Луческу не боїться довіряти тим, хто грав менше. Не кожен тренер би так зробив. Інший би поставив основних, навіть втомлених, а він зробив ротацію. І це спрацювало. Я тоді був шокований, чесно.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
