Своїми очікуваннями від майбутніх поєдинків синьо-жовтих у Північній Америці в ексклюзивному інтерв'ю сайту Sport.ua розповів колишній гравець національної команди Євген Левченко. Щоправда, наша розмова почалася з останньої невдачі збірної України в Лізі націй.
– Євгене, які висновки потрібно зробити, або вже зроблено збірній України після березневих поразок від бельгійців у Лізі націй?
– Наша проблема в тому, що нас хитає. Після чудового матчу часто йде провал. І поєдинки з Бельгією це красномовно показали. Я був на матчі-відповіді в Генку, але так і не зрозумів, у якому ключі збірна України збиралася діяти. А ось, щоб увесь поєдинок просидіти в глухій обороні й домогтися позитивного результату, таке трапляється вкрай рідко. Подібні поразки морально ламають футболістів. І все доводиться вибудовувати заново. І коли команда програє в такому ключі, коли по тобі проходяться катком, для вболівальників усе це сприймається дуже болісно. Такі поразки відкидають нас у минуле.
Тому у двох майбутніх матчах у Канаді проти господарів і Нової Зеландії у Сергія Реброва буде шанс спробувати напрацювати нові зв'язки, можливо, перевірити якусь нову модель гри, оскільки вже не за горами старт у відбірковому турнірі ЧС-2026, де тиск буде зовсім іншим.
– Після Бельгії було багато розмов щодо звільнення головного тренера збірної України. Це були більш емоції?
– Для мене зміна тренера не відіграє великої ролі. Як би нерозумно це не звучало, але це людина, яка правильно має розставити фішки на футбольній дошці та обрати потрібну тактику. Зараз необхідно сконцентруватися не на тому, як прибрати наставника, а продовжувати курс, який обрано для всіх збірних України.
Показовим моментом у цій ситуації є гра «ПСЖ». Французи по ходу гри класно вміють перебудовуватися. Подивіться на того ж Османа Дембеле, який може зіграти мало не на будь-якій позиції. Так, ми не «ПСЖ», і не команда зірок, але те, що ми повинні більш синхронно працювати, в цьому я не сумніваюся. І тут якраз левова відповідальність лягає на головного тренера. Якщо наставник не здатний привести колектив до спільного знаменника, то тоді потрібно задуматися, чи продовжувати з ним співпрацю.
– Тобто, майбутній канадський збір переоцінити складно?
– Безумовно. Це дуже важливий етап підготовки. Як я вже сказав, у Сергія Реброва буде можливість побачити в справі нових виконавців, спробувати різні поєднання гри. Перевірити, так би мовити, команду на міцність перед офіційними матчами. За всієї поваги до Канади та Нової Зеландії, зараз важливо зрозуміти, які в нас є кадрові перспективи.
– Багато суперечок викликав той факт, що в команді тільки один номінальний нападник. Цього достатньо для двох матчів?
– Ні. Звичайно, я не тренер і не мені ухвалювати рішення щодо складу. Але якщо ми з різних причин не викликаємо Артема Довбика чи Владислава Ваната, то, можливо, наставник хоче поекспериментувати з системою, в іншому разі, чому не спробувати другого бомбардира чемпіонату України Єгора Твердохліба чи, скажімо, Олександра Філіппова. Для мене доволі дивно, чому в списку лише один форвард Роман Яремчук.
– На ваш погляд, Судаков пересидів у «Шахтарі»?
– Я вважаю, що він пересидів вже рік. Зрозуміло, що зараз не можуть скласти ціну на цього півзахисника. Я це розумію, але дуже не хочеться, щоб Георгій ще рік сидів у чемпіонаті, який давно переріс, а потім почав регресувати. Уже зараз видно, що в УПЛ півзахисник діє на автопілоті.
Зрозуміло, що Судаков шукатиме в собі мотивацію, але чемпіонат України це не те змагання, де для нього є виклик. Йому потрібно в Європу, і нехай спочатку це буде не топ-команда, але в будь-якому разі, закордоном у нього продовжиться прогрес. Йому потрібно дати можливість себе проявити.
Як приклад я завжди наводжу Забарного. Це ідеальний приклад того, коли у футболіста є час прогресувати, щоб не бути замкнутим у лещата тиску зі своїм цінником. І плюс, що у нього є підтримка, на Іллю розраховують і це додає йому драйву.
– Як ви вважаєте, Мудрик після дискваліфікації зможе повернутися на свій колишній рівень?
– Він ще відносно молодий, тому я сподіваюся, що Михайло морально повернеться ще сильнішим. Це гравець дуже талановитий, я вірю в нього, як би його не списували, і щоб не відбувалося навколо його імені.
Так, у нього є гроші, але Мудрик, потрапивши до такого великого клубу, як «Челсі», розуміє, що у футбол грають не тільки за фінансові бонуси, а й за те, щоб залишити після себе слід у європейському футболі.
– Маліновського не вистачає збірній?
– Руслан – це специфічний гравець. Завісно, його не вистачає національній команді. У нього, можливо, найкращий поставлений удар, Малиновський добре бачить поле. Якщо цей півзахисник перебуває в оптимальній формі, його роль у команді переоцінити дуже складно. Шкода, звичайно, що останнім часом він багато часу витратив на боротьбу з травмами.
– Якого гравця або гравців взагалі ви хотіли би бачити в збірній України?
– Мені дуже б хотілося, щоб на даному етапі у збірної України з'явився забивний нападник. Так, у нас є Роман Яремчук, Владислав Ванат, Артем Довбик, але немає форварда калібру Андрія Шевченка або Сергія Реброва.
Було б круто, щоб у збірній було ще парочка таких виконавців за психотипом і менталітетом, як Ілля Забарний, які на вищому рівні не ламаються.
У центрі поля в нас є Іван Калюжний, який добре влився в збірну, досвідчений Олександр Зінченко. А ще б я побажав, щоб знайшовся ще один такий гравець на кшталт Георгія Судакова (усміхається).
– Збірна України візьме участь у неофіційному міжнародному турнірі, де результат не стоятиме на чільному місці. Тренерському штабу складно буде налаштувати команду по максимуму після тривалого сезону і перед відпускним періодом?
– Дуже складно повірити в те, що гравець, приїжджаючи до збірної, може бути не максимально мотивованим. Бути викликаним до національної команди, це вже визнання здібностей гравця. У цьому випадку гроші у футбол не грають. Це великий шанс показати себе, особливо в такий складний для країни час. Тим більше, що в Канаді проживає багато українських емігрантів, а це додатковий привід показати силу нашої збірної.
– Чи маєте ви якесь уявлення про наших майбутніх суперників?
– Про Нову Зеландію я практично нічого не знаю, а ось за Канадою трохи стежив. У їхньому складі багато футболістів виступає в Європі. Найзірковіший із них, це захисник «Баварії» Альфонсо Девіс. Також є представники «Селтіка», «Вільярреала», «Лілля», «Марселя», «Ніцци». Тому цей суперник дуже сильний. Навесні канадці в матчі за третє місце Ліги націй КОНКАКАФ переграли США, а це теж говорить про те, що наш майбутній опонент розуміється на футболі (усміхається). Хоча, якщо говорити глобально, мені складно сказати про тонкощі гри цієї команди.
А взагалі це будуть корисні спаринги з противниками з інших континентів, з іншим, якщо можна так сказати, менталітетом.
– Сергій Ребров ставитиме завдання перемогти в турнірі Canadian Shield?
– Мені здається, що в таких турнірах завжди найважливішим аспектом є перевірка системи гри, футболістів. Зрозуміло, що ніхто не захоче програвати. Але коли, як не зараз дати новачкам команди відчути дух національної команди.
Я пам'ятаю, коли мене вперше викликали до збірної, я був на сьомому небі, і дуже хотів зіграти на максимумі своїх можливостей.
– Наостанок не можу вас не запитати про майбутній відбірковий турнір чемпіонату світу, який стартує у вересні. Франція, Ісландія, Азербайджан. Які наші шанси в цій компанії?
– Це складна відбіркова група. Ми знаємо, як Франція може перемикатися. У них величезний потенціал і це однозначний фаворит нашого квартету. У французів два рівноцінних склади, що дає можливість головному тренеру по максимуму варіювати виконавцями.
Що стосується Азербайджану, то ця збірна, якщо чесно, мене не вразила. Вони провалили останню Лігу націй, причому в третьому за силою дивізіоні. Але ніколи не варто недооцінювати такого суперника. Україна зобов'язана обігрувати цього опонента.
В Ісландії зовсім недавно був божевільний підйом у футболі, але потім стався спад. І зараз видно, що в країні не все добре в плані виступів національної команди. Їх штормить, вони можуть видати хороший матч, а потім провалити гру. Тому збірній України потрібно бути до цього готовими.
Якщо дивитися глобально, то я думаю, що ми будемо сильнішими за Азербайджан та Ісландію, а ось щодо збірної Франції у мене є питання. Дуже хочеться сподіватися, що нам вдасться нав'язати авторитетному суперникові свою гру, а там, може, і за позитивний результат зачепимося (усміхається).
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
