«Я вважаю, що глобально, беручи рівень Попова і Бондаря, їхній рівень співставний. Хтось сильніший в одному компоненті, хтось — в іншому. Я вбачаю проблему в іншому.

По яких іграх ми повинні вимірювати рівень гравців центру оборони? Насамперед по іграх національного чемпіонату. Але якщо задуматись — хіба багато роботи в переважній більшості матчів чемпіонату в центральних захисників «Шахтаря» і «Динамо» Київ? Чи багато їхні суперники змушують захищатись у позиційному футболі? Чи створюють багато тиску своїм пресингом, вимагаючи сильної, впевненої гри на м’ячі?

Це риторичні питання. Наш чемпіонат, за великим рахунком, не дає серйозних можливостей побачити справжній рівень центральних захисників грандів українського футболу. Наприклад, рівень їхньої стресостійкості в умовах гри під тиском суперника.

Хоча, якщо, наприклад, про Попова говорити, для мене дуже показовим був матч у Житомирі проти «Полісся», коли в першому таймі «Полісся» дуже агресивно пресингувало. Денис грав не на звичній для себе позиції лівого центрального захисника і дуже-дуже багато напомилявся під пресингом, під тиском суперника, і був замінений у перерві на Михавка.

Інше джерело інформації — це Єврокубки. І якщо брати минулий сезон, ми бачили дуже сильний футбол Попова у кваліфікації Ліги чемпіонів. Але так само ми бачили й групу Ліги Європи.
Денис Попов за національну збірну України дебютував у травні 2021 року в матчі проти Бахрейна. З того часу, за чотири роки, Денис зіграв ще тільки у двох матчах. У 2022 році в Лізі націй він вийшов в основі проти Ірландії, коли Петраков застосував глобальну ротацію складу. І ще раз — на заміну, в середині другого тайму матчу проти тієї ж Ірландії у домашньому матчі.
Все. Інше — або не в складі, або в запасі. При Реброві Попов жодного разу так і не зіграв.

І для мене з Поповим глобально така ж історія, як і з Бондарем. От він є. Він — гравець основного складу гранда українського футболу. Щоправда, у випадку з київським «Динамо», той гранд вже кілька років шукає посилення позиції центрального захисника, але не знаходить. Це так, ліричний відступ. Тим більше, що, з іншого боку, цей гранд прямо зараз — чемпіон країни з футболу.

Тобто, футболісти є. Їх бачить тренерський штаб збірної, вони на видноті. Їх викликає тренерський штаб, дивиться на них уже в своєму тренувальному процесі — на тлі інших конкурентів, яких точно так само викликає тренерський штаб збірної.

Але якщо ми говоримо про матчі — і для мене це очевидно — тренерський штаб збірної цим футболістам не довіряє. І Бондаря це стосується, і Попова. Звичайно, є Забарний і Матвієнко — це пара основних центральних захисників, без питань.

Але коли доводиться обирати, хто, якщо не вони, Сергій Ребров, по-моєму, вже всім нам показав свої пріоритети. У нього Таловєров грає, Сваток грає. Вони, по факту, пріоритетніші для цього тренерського штабу збірної України. І я, до речі, згадуючи ігри Таловєрова, згадуючи ігри Сватка, не маю до них питань. Якщо ви маєте — якщо згадаєте, що вони останнім часом щось пнаомилялися, «напривозили» — напишіть у коментарях.

Я, наприклад, не пригадаю. Той же Сваток — згадайте, як він виглядав у матчі проти Бельгії, проти Лукаку.

Дивіться, просто констатуємо: Таловєров і Сваток — пріоритетніші для цього тренерського штабу збірної України. В офіційних матчах грали вони. Я думаю, це вже наслідок того, що Ребров бачить у тренувальному процесі всередині команди — я повторюсь.

І для мене очевидно: в очах Сергія Реброва ні Бондар, ні Попов конкуренції за місце в основі збірної просто не витримують. В очах Сергія Реброва, який приймає рішення.», - сказав Віктор.