Зірковий угорець «Динамо»: «Шовковський – легенда клубу»

Під час учбово-тренувального збору у Словенії київське «Динамо» зустрічалося із «Кішвардою» (0:2).

Головний тренер київського клубу зустрівся з Ласло Боднарем, який виступав за український клуб у період з 2000 по 2004 роки.

Угорський захисник прокоментував свої стосунки із колишнім одноклубником.

«Шовковський – легенда клубу.Ми часто залишалися після тренувань і відпрацьовували штрафні удари. Скажу так: мені кілька разів вдавалося забити йому здалеку. У мене залишилися приємні спогади про Київ – це був мій перший закордонний клуб. Саме там я сформувався фізично і увійшов у міжнародний футбольний обіг, а згодом і до національної збірної.Як я опинився в «Динамо»? Навесні 1999 року ми з «Дебреценом» розгромили «Ференцварош» із рахунком 6:1, і я забив шостий гол. У той час одна з фарм-команд «Динамо» перебувала на зборі в Дебрецені, й один із керівників рекомендував мене київському клубу. Тодішній правий захисник команди, Олег Лужний, саме перейшов в «Арсенал», тож мене розглядали як його заміну.Мене рік спостерігали, а навесні 2000-го запросили до Києва. Ми домовилися про попередній контракт, а влітку я став гравцем українського клубу».

Також Боднар згадав перший свій матч у Лізі чемпіонів проти «Манчестер Юнайтед», який відбувся 8 листопада 2000 року.

«Я грав на правому фланзі оборони, а проти мене діяв Гіггз. Не скажу, що не хвилювався перед матчем. Бекхем запустив м’яч мені за спину, на хід Гіггзу, але його замінили вже на 35-й хвилині. Щоправда, не тому, що я так добре захищався, а через травму.Ми програли лише 0:1, а наприкінці гри після моєї подачі Георгі Деметрадзе змарнував чудову нагоду. Якби забив, «Манчестер» міг би вилетіти з групи. У першому матчі в Києві ми зіграли внічию – 0:0, я тоді вийшов на заміну. Після того матчу ми відзначили результат... стрижкою».

Не оминув Боднар і легендарного тренера Валерія Лобановського.

«Він завжди був дуже коректним. Не говорив багато, лише оголошував, що буде на тренуванні, і сідав на трибуну. І під час матчів не кричав з технічної зони. Можливості отримував поступово – думаю, йому я подобався. Після нього при Олексієві Михайличенку я грав менше, але загалом не можу бути незадоволеним київською кар’єрою: двічі вигравав чемпіонат, один раз Кубок України, грав у Лізі чемпіонів. «Динамо» – найбільший клуб, у якому я грав. Сподіваюся, мене за це не образяться в «Реді Булл» чи «Роді». Приємно було згадати Київ завдяки цьому товариському матчу».