В одній з попередніх частин тексту зазначав, що італійці не поспішають з трансферами футболістів. Ну що ж: тепер поспішають. У червні про придбання клубів Серії А не було що сказати, а тепер я сідав збирати матеріал з крутих/щонайменше цікавих придбань клубів італійського та французьких чемпіонатів – і просто не дійшов до останнього. Весь текст – про те, як скуповуються в Італії. Вже зараз можу сказати, що ніде більше нема такої синхронності. В Англії та Німеччині трансфери почалися з перших днів літа та продовжуються досі, в Іспанії були угоди одразу збоку топів – і будуть ще «на прапорці» від середняків та аутсайдерів. А в Італії ніби всі в один день згадали, що вже час, вже можна – і розрядили свої грошові гармати. І все заради того, щоб ціла стаття була про них. Гарний хід.
«Правила» тексту такі ж, як і раніше: жодного підписання дорожчого за 15 млн. євро, не беремо до уваги повернення з оренд та викупи після оренд.
Лука Марьянуччі (Емполі → Наполі, 9 млн. євро)
«Емполі» вилетів до Серії Б за підсумками минулого сезону, тож продаж командою своїх головних активів був лише питанням часу та локації, де опиниться футболіст у підсумку. Марьянуччі зі своєю локацією ніби не помилився. Коли побачив трансфер, то одразу пішов перевіряти, що з себе представляє цей 21-річний центральний захисник. Так от: він не увійшов до топ-4 команди ані за відборами, ані за перехопленнями на 90 хвилин. Не став найкращим за виносами. Не зіграв і половини сезону, тільки 18 матчів. То за що «Наполі» взагалі платить гроші? Маю відповідь: за манеру гри. Марьянуччі у топ-2 з кінця польових футболістів команди з 1000+ хвилинами у чемпіонаті за невдалими дотиками м’яча, тобто не привозить. А ще він найкращий без урахування воротарів за точними лонгболами. Стиль гри футболіста – простий. Не помиляється та вміє закидати вперед? «Наполі» підходить. Придбання чисто під Конте.
Лоренцо Лукка (Удінезе → Наполі, оренда)
Джонатан Девід (Лілль → Ювентус, безкоштовно)
Повертаємося у старі-добрі, де «Ювентус» підписує крутих футболістів вільними агентами. 9.2 PPDA у туринців після призначення Тудора у Серії А. Тобто на кожні 9.2 паси суперника у, грубо кажучи, перших двох третинах футболісти «Ювентуса» виконують одне повернення круглого собі. І це другий найкращий показник у лізі на відрізку. Тудор дійсно хоче будувати пресинг-механізм у Турині – факт. Але є проблема: склад не підходить. Навіть Девід не підходить. Джонатан не є пресинг-машиною, він більше закриває лінії для пасів, аніж вгризається в опонента заради того, щоб відібрати в того м’яч. Чи потрібна Тудору саме ця навичка? Мабуть, ні. Чи будуть у Турині використовувати топ-бомбардира на всі 100%? Здається, ні. Збоку це виглядає як трансфер саме керівництва, а не тренера. Боси побачили топового вільного агента – і підписали, не запитавши у наставника. Несміливе припущення: на Тудора не розраховують у довгостроковій перспективі. А Девід заграє. Як заграв би будь-де.
Едін Джеко (Фенербахче → Фіорентина, безкоштовно)
Якопо Фаццині (Емполі → Фіорентина, 10 млн. євро)
Знову підписання «Фіорентини», знову продаж «Емполі». Тепер новачок Серії Б заробляє на своєму атакуючому півзахиснику. Знову не бачу нічого особливого в основних статистичних показниках. Фаццині – середняк в усьому. 5-й у команді за відборами/матч, у топ-3 за голами, топ-4 за ударами, у топ-8 за пасами під удари… Ніде не є найкращим. Чому ж «фіалки» платять за нього аж 10 мільйонів? Бо той залучений до всіх стадій гри та готовий ризикувати. Він «десятка» зі зростом 1.78, але робить у середньому більше одного виносу м’яча з власного штрафного майданчика/матч. Він найгірший в «Емполі» за середньою кількістю втрат круглого за поєдинок. У нього заблокованих ударів по воротах суперника більше (10), аніж ударів повз ворота (7). Якопо – футболіст, який дає великий об’єм роботи та сміливо працює з м’ячем. Якщо Піолі навчить його не ухвалювати дурних рішень в атаці, то він зможе стати топ-футболістом. Поки що йому лише 22 роки, тож прогресувати буде.
Лука Модрич (Реал → Мілан, безкоштовно)
Мартін Вітік (Спарта → Болонья, 11 млн. євро)
Команда продала Беукему – і на третину від заробітку купила нового центрального захисника. Футболісту тільки 22 роки, але він вже як 6 сезонів поспіль грає по 10+ поєдинків у чемпіонаті, 3 сезони поспіль є основним у своєму клубі – про малий досвід вже й не скажеш навіть. У попередньому розіграші відіграв 8 матчів з першої та до останньої хвилини на етапі ліги ЛЧ. Робив найбільше виносів у складі команди (по 5), але поступився своєму колезі за позицією за кількістю пасів/поєдинок. Це не той захисник, який буде починати атаки, а ще – не той, хто зупинятиме їх відборами у високій позиції, наприклад. Це, мабуть, неідеально для «Болоньї», проте Беукема був таким же. Трансфер затверджує одразу декілька думок. По-перше, команда досі не готова платити багато за трансфери на вхід (інакше дали б більше та підписали б більш статистично підходящого). По-друге, клуб має шорт-лист потенційних новачків. Бо за пару тижнів продати Беукему та отримати Беукему 2.0 – це солідно.
Чіро Іммобіле (Бешикташ → Болонья, безкоштовно)
