— Ви родом з Чернігова і виховувалися в тій же футбольній школі, що і Ярмоленко. Перетиналися там з Андрієм?
— Ми дійсно з однієї футбольної школи — чернігівської «Юності». І в нас був один тренер. Це дійсно так. Їх навіть було двоє, бо тоді з кожним віком працювали по двоє тренерів. Я грав за 1994 рік — на рік старших за себе хлопців. А ці ж тренери працювали з 1989-м роком Ярмоленка. Ми з тренерами досить часто раніше спілкувалися про це.
Ми знайомі з Андрієм. Він називає мене зімєля. Ми не зідзвонюємось кожен день, але в нас нормальні стосунки. Коли зустрічаємось на футбольному полі, то спілкуємось. Він мені дуже допоміг в моїй футбольній кар’єрі. І я можу сказати про нього тільки класні слова. Це справжній лідер і багато кому потрібно брати з нього приклад.
— В «Динамо U-19» ви працювали з покійним Валентином Белькевичем. Можете пригадати роботу з легендою клубу?
— Таку тему зачепили. Фух, зачекайте, будь ласка, — Павло бере невелику паузу. — Він для мене просто така людина, яка зіграла одну з ключових ролей в становленні мене як футболіста. Ви про нього згадали — і мені аж клубок став у горлі.
Він відіграв важливу роль у розвитку моєї кар’єри, коли я перейшов з академії в U-19. Він повірив у мене і зробив капітаном команди. При ньому я піднявся на ноги і став таким більш зрілим футболістом. І те, що він робив для мене, де я зараз — це велика його заслуга, бо він дав мені цей поштовх.
Це дуже важливо, коли в такому віці в тебе вірить тренер. І я дуже радий, що життя звело мене з ним. Він легенда київського «Динамо». Тільки позитивні і класні відгуки про нього. Не знаю, як інші люди до нього ставляться, але в мене до Белькевича своє особисте ставлення. Для мене це дуже цінна людина.
— Зараз в «Динамо» грають українці і власні вихованці. У ваш час більше ставку робили на легіонерів. Якби тоді так довіряли своїм, то легше було б українцям пробитися у склад?
— Напевно, якщо тоді я не потрапив в «Динамо» Київ в основну команду, то це означає, що я був не того рівня. Це нормально. Єдине, що дійсно — це різні покоління. Коли я вважався молодим і талановитим, то в першій команді тренером був Олег Володимирович (Блохін — прим. Tribuna.com). І тут важливо зрозуміти, що тоді була така серйозна закупка. Якщо не помиляюсь, приїхали Беланда, Ленс, Мбокані.
Потім прийшов Сергій Станіславович Ребров. До речі, він мене долучав до тренувань з першою командою. Напевно, я був не того рівня і моя кар’єра склалась трохи іншим шляхом. Але вже як є. Я задоволений, що пройшов школу «Динамо» Київ, тому що це база на все життя мені.
Ірина Козюпа
