- Проходити до Ліги чемпіонів досі можна. Але навіщо, якщо грати так, як це було у матчі із «Пафосом». Це футбол без обличчя. Сірий та повільний. Мені це нагадує поразку «Полісся» від «Санта-Коломи».
У «Динамо» ми побачили несподіваний склад та специфічну тактику. Там було чотири центральні півзахисники, де поруч грали Бражко та Михайленко.
Пiхальонок звик до своєї позиції десь на 30-й хвилині. Ми знаємо його гравця, який дуже добре зміщується на позицію правого інсайду та добре працює лівою ногою. А на позиції лівого інсайду йому було незвично. Чому він туди зміщувався? Думаю, ідея була у розкритті атакуючого потенціалу Дубінчака.
Але якоїсь структурної та комбінаційної гри у центрі поля ми від «Динамо» не побачили. Взаємодія між Михайленком та Бражком була на дуже слабкому рівні. Між ними мало комбінацій. Може скластися враження, що вони конкуренти, але Михайленко та Бражко не вперше виходять в основу.
Якщо «Динамо» вийде до Ліги чемпіонів, то з чим? Вже навіть реалізації немає. Ванат мав два моменти, і він не забив. А тепер давайте згадаємо, як він мав реалізацію навесні. У якийсь момент у нього за п'ять матчів було сім ударів, із них шість у площину, з них п'ять голів. «Динамо» тоді виграло ті чемпіонські перегони багато в чому завдяки реалізації Ваната. А тепер уявіть, якби йому не пішло.
Владислав не Неймар і не Левандовскі, він не забиватиме все, що матиме. З «Пафосом» Ваната не догодував півзахист. Удар Дубінчака у штангу... На повторі добре видно, як він кілька разів повертає голову та бачить, що лінія передачі на Ярмоленка закрита. Ванат добре відкривався, а Дубінчак його просто не бачить.
