«Чому «Динамо» не хоче чи не може перетворитися на українську «Баварію»? Я для себе пояснення знаходжу досить просте. По-перше, я вважаю, що «Динамо» має дуже хорошу команду за українськими мірками, за мірками чемпіонату Української Прем’єр-ліги. І посилити цю команду гравцями з УПЛ не так уже й просто.
Я маю на увазі саме посилити. Тобто не для кількості набрати, а посилити з точки зору якості — щоб новачок перейшов і відразу в основний склад.
З якого клубу? З «Шахтаря» можуть посилити. З інших, чесно кажучи, я маю сумніви. А ті, хто може посилити — я скажу, ви знаєте прекрасно український футбольний ринок. І ви знаєте, якщо стежите за українським футболом, які суми за своїх футболістів називають президенти українських клубів. Я маю на увазі футболістів сильних, футболістів, які теоретично мають якість, аби посилити київське «Динамо». Просто «Динамо» не має можливості їх придбати. Придбання футболіста за кордоном коштуватиме дешевше.
От ви Слюбика в приклад поставили. При всій моїй симпатії до Богдана, якого я вважаю одним із найперспективніших центральних захисників українського футболу (це при тому, що минулий сезон він провів не особливо впевнено після травми), так от я вам скажу, що якби я приймав рішення в «Динамо» Київ, я також не взяв би Слюбика.
Особливо на тих умовах, про які домовлялися попередні керівники клубів. А там же не йшлося про повноцінний трансфер, тому що умови «Руха» були дуже високими фінансово. Мені в «Динамо» говорили про цифру 5 мільйонів євро.
Там йшлося про оренду. І намагання розіграти Слюбика на рівні київського «Динамо», щоб потім його продати за великі гроші й прибуток розділити навпіл. Так от, однією з умов цієї оренди було ледь не гарантоване місце у стартовому складі. Якщо я правильно пригадую, там була домовленість про те, що він повинен грати у 70% матчів київського «Динамо», інакше угода буде вважатися недійсною.
Що таке участь у 70% матчів у стартовому складі — це фактично гравець основного складу. А я не вважаю, що Слюбик гарантовано витіснив би з основи Попова. І я вважаю, що неправильно щось гарантувати будь-якому футболісту, коли є такі поняття, як футбольний клуб, є такі поняття, як конкурентна боротьба у футбольному клубі, боротьба за конкуренцію, за позицію, за місце у складі.
«Динамо» складно знайти гравця на посилення, «Шахтарю» складно знайти гравця на посилення. В Україні це практично нереально.
Ще один приклад, знову ж таки, який «Динамо» стосується безпосередньо. Дивіться, минулого літа «Динамо» посилило свій склад гравцями з українських клубів. З них заграв хто? Заграв тільки Піхальонок. Просто подивіться: Рубчинський був основним у «Дніпрі-1» — у «Динамо» не проявив себе. Брагару, абсолютний лідер «Чорноморця», у «Динамо» не грає. Герреро прийшов. Герреро був топовим просто у «Зорі». А в «Динамо» зараз, навіть при ротації, Герреро добросовісно гріє лавку запасних. А якщо дивитися по їх футболу в попередніх клубах, я думаю, ні в кого ніяких питань стосовно доцільності підписання цих гравців київським «Динамо» не виникало.
Але пояснення які? У «Динамо» Рубчинському треба з Шапаренком конкурувати. А Герреро потрібно з Ванатом конкурувати. А Брагару — з Волошиним, Кабаєвим потрібно конкурувати. Тоді як у попередніх клубах в них навіть близько такої конкуренції не було. Тому для всіх цих футболістів «Динамо» — це трошки інша історія.
І далеко не кожен у цій історії може витримати конкуренцію й на виході посилити команду київського «Динамо», - сказав він.
