Українські клуби в єврокубках здивували безпорадністю в перших матчах фіналу кваліфікаційних раундів. Полісся розчистило шлях у груповий турнір Ліги конференцій шостій команді Італії Фіорентині (0:3), Шахтар на умовному власному полі хоча й виглядав упевнено, але ледве видряпав нічию у Серветта (1:1), а Динамо поступилося тель-авівському Маккабі (1:3).
Футбол 24 разом із футбольним менеджером В’ячеславом Заховайлом розбирався в проблемах і оцінив шанси наших клубів продовжити боротьбу в Лізі Європи та Лізі конференцій.
– В’ячеславе, 1:3 у Бачці-Тополі, 0:3 в Прешові, Шахтар із труднощами внічию зіграв. Не сказати, що суперники надто сильні. Це ми такі слабкі?
– Український футбол деградує. Не кажу конкретно про тренерів, треба дивитися в комплексі, зсередини. Це стосується менеджменту клубів, інших складових, тому й рівень команд, нехай це буде грубо, колгоспний. Багато нових людей у футболі не розуміють, як усе працює. Рівень чемпіонату падає, конкуренція слабшає. Звідси й результат.
– Пригадую, коли Валерій Лобановський повернувся в Динамо. Він тоді сказав, що в команді працюють кваліфіковані тренери, селекційна служба. Десь, мовляв, трохи змінимо гру, але клубну структуру міняти не будемо.
– Валерій Васильович – наша ікона. Він міг витягнути максимум із тих футболістів, кого мав у наявності. Таких спеціалістів із харизмою, яка викликає до себе високу повагу, беззаперечну віру, величезним досвідом, знаннями у нас немає.
Зараз з’явилася мода на хлопчиків з комп’ютерами. Які ніби все знають, але не знають взагалі нічого. З’являються нові клуби, нові «спеціалісти», які кілька років тому грали на першість області, а зараз потрапили в Прем’єр-лігу.
– Є вислів, що нічого вигадувати не треба, бо все сказано й написано до нас.
– Так, але чомусь таланти продовжують пропадати. Бо щоб сконструювати систему, треба її знати і вміти правильно побудувати. Для цього потрібні інтелектуали, досвідчені спеціалісти, які пройшли практику на хорошому рівні, зокрема закордонного футболу. Тут комплекс проблем. А наш невисокий рівень підготовки кваліфікованих кадрів тягне донизу весь рівень нашого чемпіонату.
– Але ж ці тренери якось отримують ліцензії?
– Я сам був у цих центрах, учився, отримував право на роботу. У мене там були учні, лекції й усе інше. І в той час я був у школі Коверчано в Італії, на курсах тренерів. І повірте, різниця величезна, з нашою системою не порівняти.
– В італійському футболі, зокрема й дитячому, крутяться великі гроші, тому й результат вони на виході мають інший.
– Не можна сказати, що в українському футболі немає грошей. Вони є, і чималі. Витрачаються вони по-іншому. Це не є секретом. У тому ж київському Динамо не скажу, що відбуваються необхідні процеси. Тут навіть не зміна поколінь в складі, а дивна ситуація в колективі. Його потрібно було провітрити ще три роки тому – у плані підбору футболістів, підходів до селекції. У Динамо вона, як така, відсутня. Її просто немає. Не тому, що вони не хочуть. Щось їм заважає знаходити гравців, які б відповідали рівню клубу.
У них вже років зо п’ять є проблема з центральними захисниками, і за цей час її так і не вирішили. Вони програють боротьбу, позиційно слабші за суперників. Це видно, кожен про проблему знає. А наступають на одні й ті самі граблі.
– З іншого боку, в Україні зараз футбольний бум. На перегляд у футбольні школи клубів, скажімо, в Металіст 1925 чи ЛНЗ, приїжджають по 150-200 дітей. Невже з такої кількості не можна обрати найперспективніших?
– Скільки людей переглядати – то їхня справа. Інша річ, що ці юні футболісти вже, скоріше за все, побували на перегляді в Динамо чи Шахтарі й за якихось показників там не підійшли. Якщо ж узяти гравців старшого віку, то перспективних футболістів селекційна служба, як правило, веде не один рік. Ті, що приїжджають, коштують умовних п’ять копійок, і гарантії, що хтось із них розкриється, немає. Повірте моєму досвіду. Із тисячі таких футболістів може один і «вистрелить». Додайте сюди, що в нас війна, багато юних футболістів переїхали за кордон, а до нас їдуть ті, хто хоче скористатися ситуацією в країні й, можливо, укласти з українським клубом контракт.
– Але комусь же таланить.
– Це говорить про відсутність системної роботи в клубах. Чи є розуміння, наприклад, в умовних Черкасах або Олександрії, як система працює в європейському футболі? Ні, звичайно. Керівники клубів зайняті у своїх бізнесах і, це логічно, довіряють футбольну роботу людям, які в більшості є випадковими у футболі. А ті їх дурять.
Людей оточують агенти, з’являються хлопчики з комп’ютерами, які вміють гарно розповідати, а результати ми бачимо. Ми просто падаємо додолу. Ось це, здається, вже дно, а його немає. Типовий приклад – власник Полісся Геннадій Буткевич. Людина відверто любить футбол, любить команду, інвестує в клуб великі кошти, які, як виявляється, кидаються на вітер.
– З вашого досвіду, скільки треба часу, щоб створити боєздатну команду?
– Про конкретні терміни у футболі важко говорити. Команда – це живий організм. У одного щось болить, інший знизив до себе вимоги, на третього ще щось вплинуло. Ми згадували Валерія Васильовича Лобановського. Коли він повернувся в Динамо, там працювала селекційна служба – Іван Іванович Терлецький, Андрій Андрійович Біба – багато було. Він прийшов на хорошу базу футболістів, яка була вихована ще в Радянському Союзі. У цих гравців був зовсім інший характер, вони притиралися один до одного в дублі, і коли щось ішло не так, то команда вимагала перебудови. У такому випадку, з таким підходом до селекції, команда протягом двох чи трьох сезонів повинна дати результат.
– Селекційну роботу в Поліссі, Динамо чи Шахтарі можна порівнювати?
– Ні, підхід до комплектування команди різний. У Шахтарі більш системна робота, вони зациклені на одному бразильському ринку і життя показує, що вони на правильному шляху. Бо інвестують більші кошти, купляють хороших футболістів за більші гроші, за 10-20 мільйонів. Ці гравці перевірені в іграх, у них хороша навчальна футбольна база.
Динамо зробило ставку на своїх вихованців, але результату немає. У Поліссі в підборі гравців попервах був просто хаос. Купували футболістів, з якими ніхто не знав що робити.
– Там хаос був і з тренерами. Шищенко виводить команду в єврокубки, але на його місце приходить Ашур. На новий сезон запросили вже Ротаня, але ж йому потрібен час, щоб вивести на більш-менш пристойний європейський рівень.
– Бо в нашому футболі бракує системи. Вибір тренера залежить від керівників клубу, бо риба завжди гниє з голови. Там є свої радники, які мають певну вагу при прийнятті рішень.
– У найближчий четвер Динамо спробує пройти в груповий етап Ліги Європи, а Шахтар – у Лігу конференцій. Ваш прогноз?
– Гадаю, Динамо точно пройде Маккабі. Не знаю, що там відбувається всередині колективу, проте мають зібратися. Вірю я і в Шахтар, який має впоратися зі Серветтом. Буде нелегко, але команда зараз у непоганому стані.
