Як пишуть інсайдери найрізноманітнішого калібру, Владислав Ванат ось-ось приєднається до “Жирони”. 15 мільйонів євро, плюс, бонуси — цілком хороша сума за гравця, який засяяв у межах України, проте майже нічого не показав на міжнародній арені.
Хай там що, а коли ти хочеш коштувати багато, то мусиш масштабуватися. Якщо комусь ціна видається скромною чи недостатньою, то не забуваймо, що Артем Довбик, як найкращий бомбардир УПЛ 2022/23, обійшовся іспанцям в трохи більше, ніж 7 мільйонів євровалюти. Це вже не найдорожче придбання в історії клубу, ним не стане й Ванат (на чолі списку посідає Ясер Аспрілья — обійшовся у 18 млн), але друга сходинка для “динамівця” — теж дуже добре.
Що ж, сам факт переходу можна охарактеризувати як успіх. Втім, куди повинні рухатися “біло-сині”? На рахунок впаде “кеш” (ймовірно, в кілька траншів), та в один момент відʼїде чи не найпотужніша бойова одиниця. 51 мʼяч та 24 результативні передачі, проведені в 119 поєдинках — приємна статистика, й було б непогано її компенсувати.
З ким залишиться чинний чемпіон
Едуардо Герреро гарно зарекомендував себе у луганській “Зорі”, влітку 2024-го прибув за 2,5 мільйони євро та уклав пʼятирічний контракт.
Технічно панамець автоматично перетвориться на опцію “номер один”. Це обумовлює який-не-який статус, здобутий в УПЛ, також підштовхують вкладені інвестиції (а вони солідні для нинішніх киян; он все ніяк не привезуть бодай центрального захисника — оперують тим, що не збираються брати кого-небудь, та всі знають, що Ігор Суркіс не поспішає тратитися).
У поточному сезоні Герреро частіше подає ознаки спортивного життя — взяв участь проти “Руха” (оформив асист), вийшов і з “Епіцентром”, де точним ударом заклав фундамент майбутньої перемоги. Зважаючи на те, що в минулій кампанії нападник виглядав зовсім “кисло” (1+2 в 26 зустрічах) та більше запамʼятався скандалом, повʼязаним із колишньою дівчиною, то зараз навіть “накльовується” позитивна динаміка.
У червні, під час виступів на Золотому кубку КОНКАКАФ, Едуардо скаржився: “Важко приїжджати до збірної з клубу, де я не маю багато ігрового часу”. Турнір, до слова, склався посередньо (гол у боротьбі з Гваделупою, але змарнований післяматчевий пенальті проти Гондураса, який ознаменував подальший виліт).
Виконавець сидів “під” Ванатом (що очевидно; це вбивство — гальмувати такого лідера), однак тепер перед ним розкривається досі небачений простір. Достеменно невідомо, чи впорається іноземець з раптовим підвищенням відповідальності, та вже зрозуміло, що Олександр Шовковський покладеться саме на нього. Українська першість, де вдосталь представників достатнього для “біло-синіх” рівня, дозволяє розвернутися на широку ногу (не дарма ж команда не зазнала жодної поразки в розіграші 2024/25).
Ліга конференцій? “Динамо”, оперуючи й Владиславом, мало що продемонструвало у кваліфікації ЛЧ, а для третього за знаковістю єврокубка Герреро повинен згодитися. По-перше, ще не ясно, які ставитимуться завдання (можливо, знову проігнорується Європа, як це було торік), по-друге, з мʼячем “Маккабі” Тель-Авів просто таки зобовʼязаний прилинути потік упевненості. Все не так жахливо, як здається.
Від Матвія Пономаренка чекають чимало, та поки майже не видно чіткої конкретики. Хоча це ще з якого боку подивитися — факт перебування у складі, наближеному до основного, слід розцінювати як досягнення. На жаль, U-19 максимально відірвана від обойми, котрою оперує СаШо (красномовний приклад — ігнорування Дмитра Кремчаніна та кволі потуги підібрати йому оренду), тож Пономаренко дійсно чогось вартує.
Форвард відсиджується на лаві запасних, отримує крихти практики, та за ідеєю вона зростатиме. Згідно ієрархії Матвій стає другим у черзі, тож у праві розраховувати на регулярніші появи на полі. Безперечно, це все ще “сирий” футболіст, вимагає підтримки та прискіпливішої уваги, проте за оновленого контексту стовідсотково ретельніше готуватиметься тренерським штабом.
Хто ще є у резерві
Вище ми журилися щодо U-19, але тепер і в них на папері відчиняється малесенька “шпаринка”. Нібито перелік у розпорядженні Ігоря Костюка солідний — присутні Владислав Герич, Максим Кучерявий, Максим Гродзінський, Всеволод Чалий, Віталій Лобко, Кирило Токар та Федір Задорожній.
На біду, дехто занадто юний, дехто давно не котується та ледь не “відчеплений”. На кого все таки падає погляд? Ну, хіба на Задорожного — хлопчина є вихованцем академії, у сезоні 2024/25 був орендований “Зорею” та на молодіжному справив хороше враження (здійснив 18+7 у 15 матчах). Як ми вказали на Кремчаніна, подібні цифри не є якимось екстраординарним показником й можуть легко проігноруватися.
Втім, не будемо занадто категоричні — ситуація непересічна та десь змусить Шовковського згадати, хто є у нього на балансі. Тим паче Задорожній є дуже старанним та впливає на рахунок — он врятував однолітків від програшу “Епіцентру” в 3 турі U-19.
Що далі
От цікаво — Ігор Суркіс жалкує про те, що відпустив Владислава Супрягу до Камʼянця-Подільського? Тоді б атакувальна лінія сприймалася укомплектованою на сто відсотків, хіба не так?
“Динамо” потрібно виходити на ринок та шукати підсилення — якщо не потужніше, ніж Геррейро, то хоча б таке, що готове сперечатися із Пономаренком та надасть необхідну глибину. Два форварди — це мало для настільки тривалої дистанції, виїздів, присвячених єврокубкам, тож тут не обійтися без активнощів.
Одразу скажемо — в УПЛ немає нападників, які б от прямо зараз, по дзвінку перебралися до Києва. Клуби укомплектовані, переслідують власні амбіції, тому не підуть на легкий контакт.
Втім, ми анітрохи не здивуємося, коли “біло-сині” враз звернуться по Ігоря Горбача — він є своїм, у травні “стукне” лише двадцять два, є досвід у Премʼєр-лізі та на міжнародній арені (не забувайте, від нього страждав “Маккабі”, а це щось та й значить). Колись уболівальники скептично оцінювали майбутнє Ваната за його виступів у “Чорноморці”, тому Горбач на папері не приречений.
Чи є сенс шукати українців за кордоном? Роман Яремчук колись побив горщики та не горить бажанням сюди їхати (війна, імідж збірника, сподівання ще щось запропонувати бодай у Греції). Криво/косо у “Трабзонспорі” лежить Данило Сікан, та у нього велика зарплатня й “шахтарівське” минуле; десь у “Сандерленді” існує Назарій Русин, однак його сюди не заманиш навіть курсом біткоїна (ван Леувен та заможний “Металіст 1925” брався за цю місію, але не потягнув).
Обставини вимагають реакції, та ми не розраховуємо на її оперативність та взагалі реальність. “Динамо” рідко дивиться у бік зарубіжжя (а хто там — спортивний директор?), підбирає вільних агентів, причому це інколи сміховинно — Валерій Лучкевич годиться для прикладу. Так і живемо.
