В серпні 1968 року київське Динамо впевнено йшло до третьої поспіль (і четвертої загалом) перемоги в чемпіонаті тоталітарної країни СРСР. Українці фінішували на першому місці, маючи 57 очок, випередивши московський Спартак на 5 балів.
Зауважимо, що в той час за перемогу нараховували 2, а не 3 очки, тож перевага киян була більш ніж відчутною. Українці випередили чотири московські команди, які зайняли місяця з 2-го по 5-те (Спартак, Торпедо, ЦСКА та Динамо Москва).
Дебют у єврокубках та загадкові матчі у січні
А ще до цього, у вересні 1965 року Динамо Київ першою серед команд СРСР дебютувало в єврокубках. Йожеф Сабо та компанія зіграли в Кубку Кубків, де спочатку розгромили напівпрофесійний північноірландський Колрейн 6:1 та 4:0, а далі впевнено пройшли норвежський Русенборг 4:1 та 2:0.
У чвертьфіналі турніру в протистоянні з шотландським Селтіком Федерація футболу СРСР загадковим чином погодилась проводити матчі в січні (!), що, скоріше за все, було ініціативою суперника, у якого в січні традиційно триває чемпіонат Шотландії. Решта команд на цій стадії турніру свої матчі провели у лютому та березні – на той час УЄФА дозволяла клубам самостійно обирати дати проведення зустрічей.
В підсумку 12 січня 1966 року Динамо програло в Глазго 0:3, а за два тижні в Тбілісі, де проводився матч-відповідь, зіграли 1:1.
У вересні 1967 року Динамо як чемпіон СРСР-1966 дебютувало в предтечі Ліги чемпіонів – Кубку європейських чемпіонів (КЄЧ), причому вже на стадії 1/16 фіналу киянам протистояв чинний переможець турніру Селтік. Українці зуміли створити справжню сенсацію, обігравши чемпіона Шотландії в Глазго 2:1, а вдома зігравши 1:1.
На жаль, в 1/8 фіналу Динамо створило ще одну сенсацію, але вже зі знаком мінус, поступившись здавалося, посередньому Гурнику із Забже. В Києві українці програли 1:2, а в Забже матч не виявив переможців – 1:1. В будь-якому випадку, ці два виступи на континентальній арені дозволили киянам набратися міжнародного досвіду і на момент старту наступного сезону в Кубку європейських чемпіонів Динамо розглядалося як потужна команда, яка могла неприємно здивувати будь-якого суперника.
Коли потрібне додаткове жеребкування
10 липня 1968 року в Женеві відбулося жеребкування турніру. Динамо повинно було зіграти зі швейцарським Цюрихом 18 вересня та 2 жовтня. Але в ніч з 20 на 21 серпня 1968-го СРСР разом зі своїми сателітами по Варшавському договору (Польща, Угорщина, Болгарія, НДР) ввели до Чехословаччини воєнний контингент, який сягнув 200 тисяч солдатів та 5 тисяч танків. Фактично це була окупація Чехословаччини, яка поставила шлагбаум на всіх демократичних реформах в країні.
УЄФА відреагувала на цю ганебну історію засіданням Надзвичайного комітету 30 серпня, на якому було прийнято рішення провести повторне жеребкування турніру серед команд соцтабору – Союз європейських футбольних асоціацій звів їх між собою. Рішення здавалося логічним і своєчасним, адже більшість країн Західної Європи гостро засуджували окупацію Чехословаччини. До того ж це рішення було, погодьтеся, достатньо м’яким стосовно країн-агресорів. Їх не відлучили від єврокубків, а просто розвели між собою, щоб уникнути можливих політичних ексцесів.
Але пропагандистським ЗМІ СРСР це дуже не сподобалося. Реакція радянської футбольної преси була показовою.
«Чому? Звідки це взялося? Що за небувала безпардонна дискримінація команд соціалістичних країн? – питалося у передовиці чергового номеру московського «Футбол – Хокей». – Деяким членам комітету на чолі з президентом УЄФА великим фабрикантом Відеркером не сподобалося, що уряди СРСР, Польщі, Угорщини, Болгарії та НДР прийшли на допомогу народу Чехословаччини в його боротьбі з контрреволюцією, і відразу ж були забуті всі статути та правила, і залишилося лише одне бажання цих країн. Дрібне політиканство продиктувало це нове жеребкування, яке краще називати підтасовуванням.
Спортивні організації, зокрема футбольні, засновані на принципі заперечення будь-якої дискримінації, релігійної, расової чи політичної. Ті, хто відкидають цей принцип, не просто вставляють ціпки в колеса, а по суті справи зводять нанівець благородний сенс спортивного руху, покликаного об'єднувати та зближувати народи».
За результатами додаткового жеребкування київське Динамо мало грати у першому раунді Кубку європейських чемпіонів із польським Рухом. Радянські газети дружно таврували УЄФА, який пішов «на поводу у політиканів». Вечірній Київ повідомив, що ініціатором демаршу став… Селтік (!), який постраждав від киян рік тому. Щоправда, жодних доказів на користь такої версії не було надано.
«Голова Федерації футболу СРСР В. Гранаткін оцінив такі безпрецедентні дії УЄФА як незаконну й провокаційну акцію, що поставила футболістів соціалістичних країн у гірше становище порівняно з іншими учасниками турнірів, – йшлося в повідомленні Вечірнього Києва. – Адже ні для кого не є секретом, що чемпіони СРСР, Болгарії, Угорщини, Чехословаччини та інших країн соціалістичної співдружності сильніші за клуби, з якими вони повинні були зустрічатися згідно з офіційним, першим жеребкуванням. Команда Рух з польського міста Хожува за європейською класифікацією стоїть значно вище, ніж швейцарський Цюрих, а угорці з Ференцвароша грають краще за французький Сент-Етьєн, з яким тепер нове «жеребкування» звело шотландський Селтік».
Нота протесту
4 вересня 1968 року Федерація футболу СРСР направила до штаб-квартири УЄФА ноту протесту.
«У зв'язку з рішенням надзвичайного комітету Європейського союзу футбольних асоціацій, що змінив жеребкування змагань на Кубок європейських чемпіонів і Кубок кубків, що є грубим і безпрецедентним в історії футболу порушенням статуту УЄФА і ФІФА, Федерація футболу СРСР заявляє рішучий протест проти подібних дій. Рішення керівників УЄФА загрожують небезпечними наслідками для зв'язків між країнами у цьому популярному виді спорту.
Федерація футболу СРСР вимагає негайного скасування рішення надзвичайного комітету та проведення зазначених вище змагань відповідно до раніше проведеного жеребкування. В іншому випадку Федерація футболу СРСР буде змушена звернутися до Міжнародної федерації футболу з проханням про перегляд цього незаконного рішення».
Вам ця нота нічого не нагадує?
Однак всі потуги футбольного органу тоталітарної країни СРСР виявилися даремними. За результатами голосування виконкому УЄФА сім голосів проти двох підтримали результати повторного жеребкування. Федерація футболу СРСР у відповідь відкликала київське та московське Динамо з єврокубків (московська команда повинна була виступити в Кубку кубків). Обґрунтувавши свою позицію у відповідній заяві, розтиражованій пропагандистським ТАСС:
«У зв'язку з повторним грубим порушенням другої статті статутів УЄФА і ФІФА і непристойним рішенням УЄФА про зміну жеребкування європейських футбольних змагань, що являють собою не що інше, як спробу протягнути реакційні, політичні тенденції в міжнародний спорт, Федерація футболу СРСР і спортивна громадськість, футбольні клуби Динамо Москва та Динамо Київ відмовляються від участі у змаганнях на Кубок володарів кубків та Кубок європейських чемпіонів. Федерація футболу СРСР покладає всю повноту відповідальності за наслідки ганебного рішення УЄФА на тих політиканів та ділків від спорту, які підміняють принципи спортивної співпраці темними махінаціями».
Звісно, що у київського Динамо ніхто нічого не запитував.
«Все вирішувалось на рівні Федерації футболу СРСР» – зізнався автору цих рядків Йожеф Сабо, який тоді був одним з лідерів Динамо.
Рішення Федерації футболу СРСР підтримали й деякі сателіти Радянського Союзу, а саме Федерації футболу Польщі, Угорщини та НДР. На старт єврокубків не вийшли Рух Хожув, Ференцварош та Карл Цейс Єна. Не підтримала демарш Югославія. В першому раунді турніру Црвена Звезда перемогла без проведення матчів – саме з нею повинен був зіграти Карл Цейс. Але вже в другому раунді команда з Белграда потрапила під каток під назвою Селтік. Шотландці розтрощили югославів (5:1 та 1:1).
Також в турнірі взяла участь команда з Чехословаччини. Причому Спартак Трнава (зараз Словаччина) видав найкращий сезон у своїй історії в єврокубках. В першому раунді Спартак обіграв Стяуа Бухарест (Румунія теж не підтримала демарш Федерації футболу СРСР) і в підсумку дійшов до півфіналу турніру. Динамо по рівню гри та складу точно не поступалося Спартаку, тож нам тільки можна гадати, як би виступили кияни, якби їм Федерація футболу СРСР не заборонила брати участь в престижному клубному турнірі.
Переможцем же розіграшу Кубку європейських чемпіонів сезону-1968/69 став Мілан, який у чвертьфіналі обіграв Селтік (0:0, 1:0), в півфіналі – Манчестер Юнайтед (2:0, 0:1), а в фіналі – Аякс 4:1.
Наступного разу в єврокубках Динамо зіграло у вересні 1969 року. У першому раунді Кубку чемпіонів українці двічі перемогли Аустрію Відень (3:1, 2:1), але це вже інша історія.
Максим Розенко, Чемпіон
