- Збірна України зіграла два матчі. Перемогла Ісландію, перемогла Азербайджан. Як Вам гра команди, як Вам результат? Які у Вас враження від матчів?
- Дві гри - дві перемоги, що тут говорити? Максимальний результат. Одразу скажу, дві гри мені сподобалися за якістю та змістом. За виключенням хіба певних помилок в обороні. Хлопці в нас досить досвідчені і кваліфіковано грають в обороні, але хотілося б, щоб таких помилок не допускали. За рахунку 3:1 я вже трохи заспокоївся, і гра так складалася, що ісландці взагалі не підходили до воріт, не загрожували, гра була під контролем повністю. А потім якось різко все це перевернулося і за рахунку 3:3 трохи так йокнуло. Зараз на емоціях ще четвертий засунуть, і почнуться трохи нерви. Слава Богу, що практично одразу забили четвертий, а потім вже п'ятий. Після п'ятого вже було зрозуміло, що цю гру не відпустять.
Що стосується вчорашньої гри, перший тайм мені взагалі дуже сподобався. За змістом та якістю гра була повністю під контролем. І контроль м'яча, і моментів багато. Практично не давали супернику виходити з оборони. Азербайджан одразу показав, у що він приїхав тут грати. Було помітно, що на швидких переходах, на контратаках. Кілька разів їм це вдалося. На початку Трубін виручив, вихід один в один - це тактична помилка в обороні. Потім забили та отримали безглуздий гол у відповідь.
Є деякі питання по обороні. Не може воротар вибивати м'яч, і ми одразу отримуємо гол. Якось неправильно і нелогічно. Навіть можна було в подальшому виправити ситуацію. Добре, що потім знову взяли під контроль і змогли трохи дотиснути та забити другий гол. А потім вже й ініціативу трохи віддали, і Азербайджан став більше перебувати з м'ячем. Добре, що все так закінчилося. Повторюся, обидві гри мені сподобалися і за якістю, і за змістом. Тому нічого такого поганого сказати не можу. А помилки, які були в обороні, це не до захисників. Обороняється вся команда. Всьому є причина. Буде час, і до листопадових матчів тренерський штаб зробить висновки. І вже в подальшому не буде таких помилок.
- У нас досить багато говорять про те, що коли збірна виходить вперед, то практично відразу команда сідає в оборону, віддає м'яч і починає захищати рахунок. Це психологія гравців?
- Звичайно, це психологія. Я постійно наводжу приклад чемпіонату Англії. Мені знайомі грузини розповідали, що не могли зрозуміти. «Ми ведемо 3:0, все спокійно, я виходжу один на один, починаю фінтити і не забиваю». А потім у роздягальні до нього підходять і кажуть: «Чуєш, тут люди, які сидять на трибунах, вони прийшли і хочуть бачити видовище. І не важливо - 3:0 ми ведемо чи 5:0. Ми повинні доводити до голу свої атаки». Тому це більше психологія, відповідальність за гру і результат. Після того, як ми виходимо вперед, десь трохи вже діють на оборону. Намагаються ловити суперника на швидких переходах, бо суперник розкривається, йому треба йти в атаку. Швидше, це психологія, а не вказівка тренера.
- Від збірної перейдемо до «Динамо». Команда не може виграти останні чотири матчі в чемпіонаті, постійні нічиї. В чому Ви бачите зараз найбільшу проблему «Динамо»? Чому чотири матчі поспіль команда не може перемогти в УПЛ?
- Не всі матчі мені вдається дивитися повністю, бо і в нас матчі або тренування. Але потім передивляюся огляди, читаю звіти, спілкуюся з хлопцями і з деякими керівниками. На все є причина. Просто так ніколи нічого не відбувається. Зрозуміло, що «Динамо» не розраховувало на ці втрати очок у чемпіонаті. З такими суперниками не повинні втрачати очки, якщо команда бореться за чемпіонство, за всієї поваги до інших команд, я не хочу нікого ображати. Зрозуміло, що «Динамо» сильніше за ці команди, це логічно. Це футбол, так відбувається. Мабуть, щось всередині розладилося, швидше за все, щось йде звідти. Мабуть, я не знаю. Це погляд колишнього футболіста, тренера. Напевно, десь якась ниточка була загублена. Ця нервозність, невпевненість, десь можливо неправильні рішення по замінах в якихось іграх. Десь трохи бракує впевненості. Бо кожен тренер хоче в першому таймі спокійно робити результат, тим паче, це по силах «Динамо» в нинішньому чемпіонаті. І далі спокійно доводити свої ігри до логічного завершення та впевнено перемагати.
Але в той же час гляньте на «Шахтар». Я коли побачив результат, гру я не бачив. От вам ЛНЗ, 1:4. Як це пояснити? От вони в Лізі конференцій перемагають з рахунком 3:2, витягають важкий матч, а тут приїжджають на чемпіонат... Швидше за все, це мотивація. От вам дві великі різниці: єврокубки і потім чемпіонат, здавалося б, так? Повинні спокійно приїжджати і робити результат. Футбол непередбачуваний і тим самим цікавий. Гляньте на збірні, коли ви чули, щоб Фарери когось обігрували? Всі навчилися грати у футбол, тому зараз психологія та мотивація виходять на перше місце. Не треба нікого недооцінювати. Імена та назви країн не мають жодного значення. Зараз кожен вміє грати у футбол, кожен вміє оборонятися і кожен вміє атакувати. Треба з перших секунд вмикатися, а не розкачуватися, бо потім важко по ходу гри щось змінити і завестися. От якщо ти з першої секунди вийдеш зарядженим, тоді в тебе більше шансів на позитивний результат.
- Команда не може виграти чотири матчі поспіль у чемпіонаті. Як краще повести себе тренеру? Жорстко, тобто збільшити кількість тренувань? Чи навпаки зібрати футболістів з сім'ями і їх трохи розвантажити?
- Мені важко сказати, я ж не знаходжуся всередині. Щось там відбувається. Щось треба робити. Можливо, більше спілкуватися індивідуально з гравцями, можливо їх трохи розвантажити емоційно. От вони зіграли дві гри за збірні, хтось грав, хтось не грав. Все одно це дорога, витрачається багато сил та енергії. Добре, що це позитивні емоції, бо є дві перемоги. Але приїжджаючи зараз у клуб, треба перемикатися на клубні справи, бо вони поки не дуже. Тренер повинен відчувати. Коли щось десь порушується, і це помітно неозброєним оком, то треба знайти якийсь спосіб, щоб об'єднати та забрати все, що вже було, - це історія. І з чистого аркуша після матчів збірної зібратися, поспілкуватися. Індивідуально з кожним поговорити чи командно - тут є багато варіантів, з якими можна попрацювати і привести команду в нормальний морально-психологічний стан. Щоб розпочати з чистого аркуша, а все інше забули.
- Наскільки впливає психологічно на футболіста, коли тренер публічно каже на прес-конференції: «Я не можу за нього забивати голи, я не можу захищатися, і програли ми через індивідуальні помилки». Тобто він публічно захищає не себе, а футболістів. Як потім гравці почуваються після такого?
- Не дуже добре. Мабуть, це вже якісь емоції були. З іншого боку, якщо подивитися на ці помилки: там на останній секунді, там на останній хвилині, там дурний гол... Зрозуміло, що футболісти творять на футбольному полі, а тренер вже мало на що може вплинути, тому що він перебуває за полем. Зрозуміло, що всі голи стаються через індивідуальні помилки. Команда може і повинна забивати три голи та спокійно доводити гру до перемоги, а в підсумку група атаки не забиває, потім ще в обороні відбувається колапс: якась дурна помилка, втрата концентрації та все інше. І врешті втрата очок. Це все зрозуміло.
Але це все можна обговорювати на теорії, розборі гри і після гри. У себе в кабінеті, коли ми всі разом сидимо, спілкуємося, розбираємося. Як на мене, найважливіше - це діалог тренера з командою, а не монолог. Говорить тільки тренер і так, так, так. Ні. Потрібно розмовляти, щоб хлопці також розуміли і відчували свою відповідальність, та приходити до єдиної думки. Адже зрозуміло, що тренер не може все знати, все вміти і все правильно робити. Такого тренера ніколи не було і не буде. Треба приходити до якогось спільного знаменника. Можливо, тренувальний процес трохи змінити, інші моменти. Футболісти мають право висловлювати свою думку. Наприклад, харчування не дуже, тренування проводити пізніше чи раніше, бо так комфортніше. Футболісти виходять на футбольне поле і там творять, а тренер їх тренує і може обирати тактику, схему на ту чи іншу гру. Головне, щоб перед грою домовилися: робимо те і те, а команда виконує. Якщо команда виконує і це не працює, то це помилка тренера. А якщо ми домовляємося про одне, а ми робимо зовсім інше, тут треба знаходити якісь точки дотику, щоб весь цей механізм думав і працював однаково.
