21 жовтня виповнилося 100 років від дня народження легендарного капітана київського «Динамо» повоєнних 1950-х Андрія Зазроєва. Уродженець Тифлісу (нині – Тбілісі) здобув славу саме як гравець українського клубу. Чим не привід згадати майстрів шкіряного м’яча, які народилися в Грузії, Вірменії та Азербайджані й вписали свої імена в історію столично-українського гранда? З них, скажу я вам, вийшла, незлецька така команда. Щоправда, з яскраво вираженим атакувальним ухилом.
Воротар:
- Юрій Роменський (народився в 1952 р.)
Майбутній голкіпер київського «Динамо» народився в азербайджанському Мінгечаурі, куди в повоєння половини минулого сторіччя було відряджено його батька для участі у будівництві тамтешньої ГЕС. Футбольні університети Юрій проходив у місцевих командах. Прикметно, що в молоді роки пробував себе й у нападі, однак згодом опинився на воротарському посту. Поступово талановитий кіпер здіймався кар’єрними сходинками: від мінгечаурської команди через бакинський «Нефтчі» – до «Чорноморця». А наприкінці 1970-х опинився в київському «Динамо». З його ім’ям пов’язані два союзні чемпіонства киян на початку 1980-х.
Кажучи про нинішню безпрограшну серію «Динамо», багато хто відзначає, що вона перевищила собі подібну 10-річної давнини, однак чогось мало хто згадує про поки що абсолютно рекордну серію киян без поразок у внутрішньому чемпіонаті в 1980–1981 рр. А вона натомість складалася із 45-ти ігор, і Юрій Роменський як воротар «Динамо» тих часів мав до неї безпосередній стосунок. Показово, що коли та серія перервалася (сталася поразка в москві в матчі з ЦСКА – 0:2), то Роменський був відсутній у заявці на гру. В чемпіонському сезоні-80 у Роменського – 20 сухих матчів, а в невдалому для киян сезоні-79 (лише 3-тє місце) Юрій Михайлович відіграв насухо 14 ігор чемпіонату.
Захисники:
- Єрванд Сукіасян (народився 1967 р.)
- Каха Каладзе (народився в 1978 р.)
- Альберт Саркісян (народився в 1963 р.)
- Ахрік Цвейба (народився в 1966 р.)
Ех, Каха, Каха… Свого часу ви зізнавалися в любові до Києва, казали про те, що житимете в українській столиці – «чи не найкрасивішому місті Європи» – по закінченні кар’єри, на початку повномасштабної війни наголошували, що Грузія завжди стоятиме з українським народом, а нині відзначаєтеся не надто прихильними до нашої країни заявами в рамках політичного дискурсу «Грузинської мрії». Ідеологія проросійської політичної сили виявилася дорожчою за київські спогади про становлення вас як футболіста європейського класу. Трансформація від автора голів у динамівській футболці у ворота «Баварії» та «Андерлехта» до фраз про те, що «українізації Грузії не відбудеться», на жаль, таки відбулася.
Інший центрдеф – уродженець Єревана Альберт Саркісян. Він був у складі київського «Динамо» в сезоні-1989. Зовні, та й за манерою гри нагадував росіянина Олександра Бубнова, був до вподоби Валерію Лобановському, однак не зміг виявити свої чесноти в Києві. Саркісян брав участь у 2-му таймі домашнього матчу проти московського «Спартака» в 1989 р., який був шоковим для київської команди. Домашні 1:4 проти принципового суперника не щодня ж трапляються. 2 голи спартаківці забили, коли на полі перебував Саркісян. Ще мені запам’яталося те, що двічі Саркісян виходив на заміни, міняючи гравців передньої лінії, які відзначилися голами: Олега Протасова в матчі проти московського «Локомотива» та Олексія Михайличенка в кубковому матчі проти кутаїського «Торпедо». Та все ж таки місце Саркісяна в цій команді – винятково через малий вибір кавказців-оборонців у складі киян.
Уродженець Гудаути Ахрік Цвейба грав за київський клуб на початку 1990-х. Поставлю його на позицію правого захисника, хоча частіше Ахрік розташовувався в центрі оборони. Прикметно, що в 1991 р. Цвейбу навіть визнавали гравцем року в Україні. В останньому союзному чемпіонаті забив найкрасивіший гол одного з місяців, поціливши звіддалеки ворота запорізького «Металурга».
Півзахисники:
- Малхаз Асатіані (народився в 1981 р.)
- Міхеїл Джишкаріані (народився в 1969 р.)
- Віталій Шевченко (народився в 1951 р.)
Міхеїла Джишкаріані, за основною професією нападника, поставлю в півзахист. Уродженець Сухумі запам’ятався кубковим дублем у складі «Динамо» у ворота «Газовика» з міста Комарно. Непоганий період у нього був наприкінці літа – на початку осені 1994 р., коли він кількараз відзначався голами в чемпіонаті України, надто, виходячи на заміну.
Яка ж символічна команда без Шевченка! Народжений у Баку Віталій Шевченко грав як на позиції центрального нападника, так і на позиції правого вінгера. Він захищав кольори «Динамо» в першій половині 1970- х рр., але програвав конкуренцію тодішнім зіркам. Утім, розпочав київський етап кар’єри Віталій Вікторович вельми жваво, адже в кубковому протистоянні з «Текстильником» з Іваново у березні 1972 р. відзначився голами в обох іграх. А невдовзі вже в домашньому матчі чемпіонату проти «Дніпра» провів переможний гол. Однак розвинути успіх у столиці України у Віталія Шевченка, на жаль, не вийшло. Серйозна травма стала на заваді амбітним планам.
Нападники:
- Андрій Зазроєв (1925–1987), на фото з Кубком СРСР
- Георгій Деметрадзе (народився в 1976 р.)
- Георгій Граматікопуло (1930–1992)
Липень 1952 р. – це фактично хайп-грейн для Зазроєва! Він відзначається голами в 5-ти матчах поспіль, зарекомендувавши себе справжньою зморою для оборонців команд-суперниць. А в одній з цих ігор – проти московських залізничників – у нього вийшло зробити хет-трік за 13 хвилин (із 46-ї по 59-ту) та ще й додати до нього асист! На той період припав і цікавий матч киян із гірниками – на нейтральному полі в москві. Тоді Зазроєв однораз забив, а також віддав 2 гольові передачі. Тієї спекотної половини літа Андрій Іванович заклав міцні підвалини для того, щоб стати кращим бомбардиром чемпіонату. Відзначу й ще два хет-ріки у виконанні цього форварда. На шляху до тріумфу в Кубку СРСР 1954 р. Зазроєв спеціалізувався на ураженні воріт команд, які репрезентували товариство «Спартак». Забив зокрема 3 голи вільнюсцям у перші пів години гри. Однораз відзначився в матчі проти московських червоно-білих. А в 1955 р., вже коли київський етап кар’єри Зазроєва добігав кінця, від трьох влучних ударів нападника постраждали куйбишевські «Крила Рад». Прикметно, що на оформлення цього хет-тріку в Зазроєва знову пішло лише 13 хвилин: із 63-ї по 76-ту!
Уродженець Тбілісі Георгій Деметрадзе захищав кольори київського «Динамо» на межі сторіч. На захист працювати лінувався, а ось безпосередні обов’язки форварда виконував сумлінно. Дотепер перед очима його дивовижний гол «Баварії» у Лізі Чемпіонів: ударом через себе! Незабутнім є і дубль Георгія у ворота «Андерлехта» в одному з кращих матчів «Динамо» за всю історію участі в Лізі Чемпіонів! В самому епілозі двобою грузинський нападник виявив справжню вправність у штрафному майданчику гостей, двічі правою ногою поціливши в незахищену зону воріт. Ну, й, звісно, не забути його 4 голи у ворота тернопільської «Ниви» на виїзді в тій грі-феєрії, що закінчилася з рахунком 7:3.
Грек за походженням, народжений у Сухумі Георгій Грамматикопуло перед доєднанням до лав киян захищав кольори тбіліського та ленінградського «Динамо». Валерій Мирський і Борис Семибратський в історичній книзі про «Динамо» «Та, що атакує вершини» наголошували на тому, що Грамматикопуло в половині 1950-х входив до «славетної п’ятірки» в тодішній лінії нападу киян. До речі, поряд із Зазроєвим. Георгія Савовича Мирський і Семибратський характеризують так: «Оригінальний дриблер, імпульсивний, незбагненно для захисників змінює напрямки бігу з м’ячем».
***
Амісулашвілі, Марцваладзе, Пейкрішвілі – кольори «Динамо» в різночасся захищало чимало уродженців Закавказзя, або Південного Кавказу. Хтось зміг знайти себе в динамівській футболці, ба навіть став капітаном команди, хтось не зміг виявити свої чесноти в столиці України. Хай там як, а цікавість до кавказького вектору селекції динамівські шукачі талантів мали завжди. Вигадливість, вибуховий темперамент, нестандартне ігрове мислення кавказців зайшли в пам’ять київській торсиді. Що ж, далі обов’язково буде!
Олексій РИЖКОВ
