— Як враження від матчу «Динамо» проти «Самсунспора»?
— Враження негативні, це однозначно. Тому що «Динамо» програло не просто так, а, скажімо, програло практично без варіантів. Єдиний момент, який міг реально вплинути на рахунок, це був момент у Караваєва за рахунку 0:1. Усе інше — гра була повністю під контролем турецької команди.
— Наскільки здивував такий результат, враховуючи серію негативних результатів «Динамо» і стан команди загалом?
— Мене здивував не стільки результат, скільки склади «Динамо» та «Шахтаря» саме на ці матчі. Якщо «Шахтар» повністю оновив склад, то «Динамо» також вийшло частково з резервістами, на що вказує поява, наприклад, того ж Рубчинського. Але найбільше здивувала незбалансованість цього складу.
Наприклад, якщо взяти появу Буяльського, то поруч із ним були Огундана ліворуч, Волошин справа і Герреро попереду. Раніше взаємодія, особливо з правого флангу з Караваєвим, була налагоджена майже на рівні підсвідомості. А тепер вийшло, що Буяльський опинився в оточенні футболістів, які, ймовірно, за рівнем розуміння гри трохи нижчі.
— Про що говорять ці експерименти зі стартовими складами? Чи означає це, що «Шахтар» і «Динамо» більше ціляться на боротьбу в чемпіонаті, і для них єврокубки не такі важливі?
— Я думаю, що і Туран, і Шовковський враховували, що «Шахтар» і «Динамо» зіграють двічі упродовж одного тижня. При цьому «Динамо» перед цим ще грає з лідером чемпіонату — «Кривбасом». Звичайно, цей факт потрібно було враховувати, але для мене, однозначно, єврокубки — не місце для експериментів.
— Чому ж тоді наші клуби вдаються до таких кроків?
— На мій погляд, єврокубки — це свого роду вітрина, де якраз й треба себе демонструвати найкраще. Але, мабуть, у світлі останніх подій, коли і «Динамо», і «Шахтар» переживають не найкращі часи в чемпіонаті (п’ять нічиїх у «Динамо», поразки у «Шахтаря» і так далі), пріоритет переходить на національний чемпіонат. Це природно, у всіх країнах пріоритет — внутрішня першість.
— Вболівальників «Динамо» зараз якраз хвилює ця безвиграшна серія, яка стає все більшою. У чому проблема киян?
— У «Шахтаря» і «Динамо» є дві різні проблеми. Проблема «Шахтаря» — це недооцінка українського чемпіонату тренерами-легіонерами. Вони стикаються з дуже запеклим опором, і хтось із тренерів навіть казав, що чемпіонат України складніший, ніж матчі в єврокубках.
Проблема «Динамо» — це проблема роздягальні. Проблема взаємовідносин Шовковського з досвідченими футболістами. М’ячі, пропущені на останніх секундах матчу — це вже не випадковість. Якщо один раз — випадковість, два — система, три — закономірність, то п’ять — це вже системна закономірність. Тут потрібно розбиратися саме у роздягальні. Розберуться — все буде нормально. Не розберуться — це вже інша історія.
— У таких випадках керівники клубів зазвичай міняють головного тренера. Чи настав у «Динамо» той час?
— Не завжди треба міняти головного тренера. Керівники можуть піти навпаки — висловити підтримку тренеру, якому вони довіряють. Зайти в роздягальню і сказати футболістам, що ми довіряємо цьому тренеру, і він єдиний несе відповідальність за результат. Така історія була у мене в «Карпатах», коли Петро Петрович Димінський підтримав мене після серії невдалих матчів, й команда одразу розвернулась на 180 градусів.
У випадку «Динамо» — це історія взаємовідносин президента і головного тренера. Враховуючи, що Шовковський досі на місці, я думаю, президент схиляється до того, щоб йому довіряти.
Олексій Александров
