— Розкажіть, як це відбулося. Ваш момент, воротарський майданчик, пауза, передача… Як ви це пережили?
— Якщо не помиляюсь, пішла передача на Караваєва, і я побачив, що лінія захисту суперника відходить страхувати. Тому зробив крок уперед і залишився — вийшло скористатися моментом.
— Віталію, у чому, на вашу думку, проблема «Динамо» в перших таймах проти «Шахтаря» — і сьогодні, і в матчі в Києві?
— Важко сказати, але, думаю, річ у тому, що в них група атаки дуже технічна — всі бразильці, які добре працюють із м’ячем. Коли сили рівні, вони краще контролюють гру. Тому перший тайм завжди важкий. А вже у другому, коли вони підсідають фізично, нам стає легше.
— Після вашого гола здавалося, що ви знову наблизитеся до камбеку, як не раз бувало в останніх матчах. Ви самі вірили, що команда зрівняє рахунок?
— Так, я був упевнений, що ми повинні зрівняти. Ми залишали великі зони ззаду, ризикували, й у підсумку пропустили ще один. Побігли вперед — не вийшло.
— Ви часто створюєте небезпеку біля чужих воріт, але при цьому регулярно пропускаєте після стандартів. Чому так відбувається?
— У принципі, ви праві. Ми більше працюємо над стандартами в атаці, бо часу не вистачає на все. Є основний тренувальний процес, вправи, які задає тренер, а зараз ще й холодно — на полі стараємося довго не затримуватись після інтенсивної роботи.
— Склалося враження, що сьогодні «Динамо» було менш агресивним, ніж у кубковому матчі. Чого не вистачило в плані настрою та енергії?
— Не вистачило непропущеного гола на початку. Коли ти отримуєш гол на другій хвилині, впевненість одразу зникає. Уже треба наздоганяти, вигадувати в атаці. Думаю, цей швидкий гол повністю змінив хід матчу.
— І фінальне запитання. Тепер між вами і «Шахтарем» чотири очки. Що думаєте з цього приводу?
— Нічого страшного. Чемпіонат не закінчився. Ми вже колись теж відставали на чотири й скоротили до одного. Усе ще попереду, ще буде матч у Києві. Зараз готуємось до Ліги конференцій, а потім — до гри з ЛНЗ.
