Гордість хорватів і вкрадений стадіон: суперник «Динамо» – клуб із міста, розділеного війною

Динамо Київ 6 Листопада, 12:11 530
Гордість хорватів і вкрадений стадіон: суперник «Динамо» – клуб із міста, розділеного війною | 19-27
Динамо сьогодні зіграє у Лізі конференцій проти Зрінські – найуспішнішого клубу в новітній історії Боснії та Герцеговини.

У Зрінські гарний стадіон, багато вболівальників і він провертає трансфери за гроші.

І за все це його терпіти не можуть... босняки.

Чемпіон розповідає про клуб, місто та державу, де війна закінчилася 30 років тому, проте до справжнього миру все ще дуже далеко.

***

Саша Ібруль сердиться, коли нові гості з Європи розпитують одне й те ж.

Найвідоміший футбольний оглядач Мостара хотів би поговорити про схеми, склади, форму, але кому вони треба?

Іноземці, що приїздять сюди, запитують тільки про війну.

Як вони співіснують зараз – Зрінськи та Вележ?

«Коли заграли національний гімн Боснії та Герцеговини, ультрас Зрінськи повернулися спиною до поля й підняли середні пальці. А наприкінці гри фанати Вележа стали жбурляти в гравців різні предмети», – пригадує Ібруль фінал Кубку-2023.

Насправді вся Боснія чекала в той день навіть гіршого.

Футбол – справа десята.

Коріння цієї ворожнечі у релігії, етносі, ідеології, навіть географії, бо розділяє їх річка Неретва, а на ній – Старий міст.


Турки-османи побудували його для своїх потреб ще в ХVI столітті, а у 1993-му хорватський генерал Слободан Праляк наказав міст знищити, аби захистити тили від мусульман. Цілих десять років зруйнована споруда слугувала алегорією роз’єднаній країні, аж поки ЮНЕСКО не допоміг Боснії усе відновити. Ну, а ще пізніше, у 2013-му, Праляка судила Гаага, і щоб не сидіти 20 років в тюрмі, генерал випив ціанід.

У Мостарі на стадіоні «Бієлі Брієг» на його підтримку дав концерт хорватський рокер-ветеран Марко «Томпсон» Перкович, де зібралося пів міста.

Тим часом інша половина ледве дихала від злості.

Так тут вони й живуть поколіннями.

***

Взагалі Мостар невеличкий – лише 105 тисяч жителів.

Місця мальовничі – десь так художники й уявляють рай.

Віддавна в цих краях жили пліч-о-пліч хорвати-католики та босняки-мусульмани, причому так повелося, що християнська спільнота була здебільшого багатшою і прогресивнішою.


Це вона перша привезла футбол. ФК Зрінськи заснували хорватські студенти в 1905-му.

Босняки зуміли відповісти своїм ФК Вележ у 1922-му.

Так-от і зародилося дербі.

Аж не віриться, та в часи королів усе було мирно. Траплялося навіть, що гравець переходив з одного клубу в інший і досягав там слави, як хорват Іво Чорич.

Гармонію зруйнувала Друга світова. Хорвати Мостара підтримали усташів, які створили маріонеткову державу під крилом Гітлера. Тим часом Вележ, що був клубом лівих із червоною зіркою на гербі, чекала біда.

У 1941-му один з його спарингів переріс у антифашистський мітинг, який усташі розстріляли, а далі й заборонили навіть називати клуб вголос.

Фани й гравці Вележа пішли в ліси й гори – до спротиву.

77 людей, причетних до клубу, стратили в концтаборах в ту війну. 8 футболістів отримали нагороди «Народний герой» посмертно, і лише капітан Мехмед Трбонья, що очолював партизанський загін, отримав медаль особисто – у 1945-му.


Тоді-то усе й перевернулося догори дном – нова влада соціалістів заборонила вже Зрінськи, а Вележ полюбила.

«Товариші! Ви на вірному шляху – і не лише від цього дня, а й від моменту заснування!» – казав їм Йосип Броз Тито.

Ну, і грошей теж не шкодував.

У 1970-х «Рождені» двічі ставали 2-ми в чемпіонаті Югославії і доходили до чвертьфіналу Кубка УЄФА, перемагаючи Спартак, Рапід, Дербі.

Ще двічі Вележ вигравав Кубок Югославії у 1980-х, маючи силу на рівних битися з Боруссією Дортмунд в Кубку УЄФА.


«Давайте порахуємо. Мехо Кодро грав за Барселону. Валіл Халилходжич був чемпіоном Європи U21. Сергей Барбарез ставав найкращим бомбардиром Бундесліги. Душан Баєвич грав за Югославію на ЧС. Мухамед Муїч здобував срібло ОІ», – перераховує Мрконя.

Босняки-мусульмани люблять згадувати еру Югославії, бо ні до неї, ні після не жили так добре.

Розпад Югославії приніс їм горе, а Зрінськи – славу.

***

Словенці, хорвати, македонці швидко проголосили свої держави, незалежні від Белграда.

У Боснії та Герцеговині це виявилось набагато складніше. Подивіться лише на її етнічну мапу – от як накажете їх розділити?


Коли війна вибухнула в 1991-му, з Мостара швидко вигнали нечисленних сербів – ті покинули домівки, майно і почвалали абикуди, щоб вижити.

Наступним кроком Хорватська рада оборони – найбільша військова сила регіону, підтримувана Загребом, – виселила усіх мусульман із західних кварталів Мостара, де ті були меншиною. Хтось поїхав геть, інші – в табори.

Тоді-то Вележ і втратив дім, бо стадіон «Бієлі Брієг» теж розташовувався на заході міста.

Вже у 1992-му на ньому вперше зіграв відроджений Зрінськи.

На емблемі «Дворян» – шахівниця короля Степана та напис в лоб «Хорватський клуб». Ніяких компромісів.

Вележ, аби хоч десь грати, рушив за місто у село Врапчичі, де знайшов убоге поле, яке й став розбудовувати.

Не одразу, звісно. Спочатку була війна – вбивства, етнічні чистки з усіх сторін, де хорватів загинуло понад 7 тисяч, сербів – близько 25 тисяч, а босняків – щонайменше 60 тисяч.


Угода в Дейтоні у 1995-му припинила бійню, але повноцінним рішенням не стала. Анти-сараєвська Республіка Сербська; різношерста федерація Боснії та Герцеговини, де кожен кантон має свій закон; якийсь німець на чолі усього – ну що це? І особливо гостро кордони відчуваються в Мостарі, де крім ідеологічної присутня ще й фізична межа – той-самий османський міст.

«Футбол як лінза, крізь яку можна побачити реальність. Місто розділене глибоко. Ультрас команд не відвідують чужу частину міста, але це також стосується і пересічних мешканців. Є багато таких, хто за 20 років не наважився перетнути річку», – розповідає Мрконя.

На це дивитися і дивно, і боляче. Дві школи під одним дахом, дві лікарні, два поштові відділення – одне для босняків, інше для хорватів.

Вони живуть в одній країні так, аби ніколи один з одним не перетинатися. Коли ж справа доходить до футбольного дербі, місто закипає.

«Служба безпеки в такі дні стоїть на вухах. Ніколи не знаєш, що може трапитися. Фани шукають зіткнень ще до матчу. Мостарське дербі постійно переслідують погані інциденти».

На YouTube їх повно – набагато більше, ніж красивих голів.


***

Ультрас Вележа звуться Red Army Mostar 1981, їхні графіті й зірки всюди на східних вулицях міста.

У той же час в західних кварталах правлять балом фани «Дворян» – Ultras-Zrinjski Mostar.

Комуністи з портретами Тито проти неонацистів зі свастикою, – що може бути запекліше? У 2011-му, коли Вележ забив переможний гол у компенсований час, фани Зрінськи аж на поле побігли – довелося викликати спецназ, аби оточив їх та вивів зі стадіону.

Зараз, однак, подібне уявити складно; надто вже різними дорогами вони йдуть.

Зрінськи виграв 9 з 10 останніх дербі, і в чемпіонаті бореться насамперед із головним клубом сербів – Борацом із Баня-Луки, який підтримує одіозний друг Росії Милорад Додик.

Тим часом Вележ у 2016-19 роках взагалі вилітав з еліти, і перемога в Кубку-2022 була для «Рождені» справжнім дивом.

Склад Зрінськи на 80% складається із хорватів або місцевих хорватського походження. Їх тренує Ігор Штимац – бронзовий призер ЧС-1998.

Допомагають «Дворянам» і міцні зв’язки з хорватськими клубами, що віддають їм молодь в оренду. Саме так у 2003-му до Зрінськи прибув Лука Модрич – і за сезон став улюбленцем усієї ліги, забив 8 голів.


А Вележу хто допоможе? Тут є кілька сербів, а тренує хорват Горан Саблич, добре знаний нами за Динамо, – так клуб підкреслює важливу для лівих інклюзивність.

Разом з тим, нове покоління ультрас вже далеке від ідей Тито.

«Змінився сам дух міста. Зараз молоді чоловіки несуть відповідальність за бійки на іграх. Ультрас Вележа ще носять червону зірку на грудях, але в їхньому націоналізмі вже нема нічого лівого», – зітхає письменник Марко Томаш.

Можливо, це через бідність. Аж 60% молоді в Боснії не має офіційної роботи, і щороку до 15,000 молодих людей покидають країну.

За таких обставин хочеться знайти винних, і політикани з кожного табору вчасно підсовують зручні кандидатури.

– Де винні?

– Там! (показує на інший берег Неретви).

Ну, і пішло-поїхало.


***

Одне ясно – гравці Вележа й Зрінськи не є ініціаторами. Вони навіть спілкуються поза полем, коли випадає можливість.

У Мостарі усі приїжджі – жертви обставин.

«Чи вболівають мусульмани за Зрінськи? Ні, тільки етнічні хорвати», – зізнається Мрконя.

У Боснії зараз це приємне вболівання. «Дворяни» виграли рекордні 9 чемпіонатів, а в Європі якось раз здолали АЗ Алкмаар 4:3. Після підписання спонсорського контракту з ізраїльською MT Abraham Group тут досить грошей, аби платити зарплату, наприклад, ексгравцю Дніпра-1 Маріо Чуже чи Тайлеру Бері, що виступав за Мілволл.

Нинішнє київське Динамо – не такий вже й фаворит проти цього суперника.

Разом з тим, як і для киян, головна битва Зрінськи все ще поза полем. Війна у Мостарі минула, але як заново навчитися жити разом? Як забути старе і взаємно пробачити?

Наразі Red Army все ще скандує «Злодії!» на гравців Зрінськи, не забуваючи втрату «Бієлі Брієг».


Хорвати, у свою чергу, засвистують боснійський гімн і замальовують національні символи всюди, де дістають.

Чи стануть вони знову єдиним містом, яким були колись давно?

Лише окремі ідеалісти, як Саша Ібруль, намагаються повірити; знайти у морі несприйняття краплю надії:

«Після першого дербі в 2000 році справи пішли в позитивному напрямку. Ми не можемо вдавати, що війни не було, і що вона не вплинула на клуби. Але ми мусимо рухатися вперед. Краще дивитися в майбутнє, щоб наші діти не стали в’язнями того, що пережили ми. Це місто потребує хорошого, справді футбольного дербі».
Забирай бездепозитний бонус 1000₴ для ставок в betking по промокоду FCDK