Відновившись від чергової травми, 28-річний футболіст збірної України мав не найбільш переконливий вигляд у матчах чемпіонату Іспанії. Циганков ніби з подивом для себе виявив, наскільки ще впав рівень вкотре оновленої Жирони. Команда Мічела, яка стала справжнім проривом Ла Ліги зокрема завдяки українському тандему Циганкова та Довбика, після великого розпродажу почала не менш відчутне падіння. Цього разу вже не грали в Лізі чемпіонів, але почали ще важче – з 2:15 та одного очка за 5 турів.
Циганков віддав класний гольовий пас у стартовому матчі проти Райо Вальєкано, але через травму пропустив 6 турів Ла Ліги, а потім ще кілька тижнів пішло на повноцінний набір форми, щоб бути готовим відіграти більше ніж годину ігрового часу. Якщо пам'ятаєте, тренерський штаб збірної України включив правого вінгера в заявку ще на жовтневі матчі. Циганков збірній не допоміг, а через кілька днів повернувся до гри за Жирону, почавши на заміні. Дуже добре, що тоді його поберегли, адже на все свій час. Якби ризикували здоров'ям, зараз Сергій Ребров міг недорахуватися ключового виконавця.
Саме Циганков, коли взагалі нічого не вдавалося, крім безплідного контролю м'яча на чужій половині, почав тягнути й брати на себе. Ледь не забив гол з нічого фірмовим дальнім ударом зі зміщенням у центр. Створив усі передумови для хаосу в чужому штрафному на останні 20 хвилин надії, коли вже втрачати було нічого, а м'яч ніяк не йшов не те що у ворота, а хоча б кудись поближче до них. Віктор став свого роду Мудриком для збірної України у першому зі, сподіваємося, трьох фіналів для головної футбольної команди. Менш швидкісною й індивідуалістською, але більш витонченою версією.
Яким би крутим не був тренер, а ідеї завжди втілюють футболісти, і їхні дії мають вирішальне значення. На цьому завжди наголошує скромний Хосеп Гвардіола. До честі Сергія Реброва, він сказав, що перемога над Ісландією – насамперед заслуга гравців. Одним із найяскравіших лідерів на полі був Циганков. Скромний творець, який не любить зайвого хайпу й іноді здається аж надто скромним. Йому ніби досі дещо незручно приймати всі ці лаври однієї з головних зірок. Його слова чіткі, лаконічні та справедливі, адже де б ми зараз були без сейвів Трубіна, відборів Калюжного та шаленої ефективності Гуцуляка.
«Відчуваю, що кожен наш гравець заслужив на цю нагороду, бо була на полі команда, яка билася за нашу країну, за наших людей», – щиро, просто і без порожнього пафосу, бо цього разу так і було. Максимально не попсовий вибір гравця матчу, за версією українських вболівальників, які частіше звертають увагу на безпосередні голи, асисти чи сейви. «Циганков забив гол, але це не найголовніше. Він наполегливо працював, підтримував високий пресинг і постійно створював гольові моменти для своїх партнерів», – написав оглядач Джонай Амаро після такої потрібної перемоги над Алавесом, що цього сезону пропускає мало, на рівні Реала чи Атлетіко.
Циганков обожнює забуватися на полі та у своїй пристрасті за його межами – «Зоряних війнах». Великий шанувальник Енакіна Скайвокера своїм світловим мечем витягує не лише Жирону з темряви. Єдині перемоги команди Мічела цього сезону прийшли виключно тоді, коли забивали українці. А це Ванат ще не демонструє тої безжальної до суперників стабільності, як Довбик від самого початку. Той самий головний тренер, який дуже вірить в українців і готовий був підписати набагато більше футболістів з УПЛ, досі згадує Артема та сподівається, що Влад повторить його рівень.
Якщо Циганков буде здоровий, сила прибуде з клубом та збірною. Ванату також буде легше. Паростки їхньої співпраці вже проростали в Ла Лізі, вони намагалися це відтворити й у збірній, як тоді в Лізі націй проти Бельгії, коли Віктор асистував на Влада. У цьому не може бути жодних сумнівів. Голи та асисти – його найкращі ліки. Але також це додаткова сила для всієї команди й особливо Ваната. Команди, яким життєво потрібен такий творець, інтелект на полі, як Циганков, намагаються відтворити давно забуті відчуття стабільності та щастя від того, що все вдається, а ти просто кайфуєш, приносячи своєю працею радість не лише своїй сім'ї, а й сотням тисяч інших.
«Частіше б такі емоції», – коментар Циганкова після Ісландії явно не про статуетку «Лева матчу». Адже він хоч й індивідуаліст, але дуже командний гравець. Який рідко аж надто перетягує на себе ковдру, що притаманне деяким іншим зірковим вінгерам в історії нашої збірної. Та коли його команди опиняються на межі, Віктор приходить на порятунок. Знімає величезну частину тиску. Ви бачили, як біг Сергій Ребров після гола, в якому передасист оформив Циганков? З яким обличчям, ніби воно зараз наелектризоване до межі. Натягнуті, мов струна, нерви цього нереально важкого для усіх періоду – дикий стрес змінився спалахом світла в кінці тунелю. Принаймні зараз у моменті все добре. Цього аж надто зачекалися.
Його дуже не вистачало у вирішальному бою на Євро-2024. Асист проти тієї ж Бельгії в Лізі націй показав, що вміємо і в атаку, і навіть коли програємо. Гол Алавесу не лише приніс історичне четверте місце бомбардирів Жирони в Ла Лізі, а й став справді рідкісним. Це лише третій результативний удар головою за всю кар'єру. Циганков перед тим відзначався головою у сезонах 2017/18 та 2019/20 ще за Динамо у ворота Карпат та Зорі. У поєдинку з луганським клубом було навіть схоже – від стійки в сітку. Реанімований джедай подарував ін'єкцію впевненості, описують процес каталонські ЗМІ.
На радощах Циганков навіть заводив трибуни. Втрачений настрій переможця знову з ним. Хтозна, чи той сплеск теж на став вирішальним для добра збірної України, адже коли Циганков не в дусі, пошуки своєї гри займають надто багато часу. А поки ж він – небагато-немало, але справжня жива легенда Жирони, найкращий асистент клубу за всю історію у Прімері. Закордонні інсайдери кажуть, що Віктор дуже хотів би покинути Іспанію через амбіції пограти в АПЛ. Однак приклад того ж Довбика міг насторожувати. Нова ліга, адаптація, високі амбіції та жорсткіший стиль, що спричиняє додаткові ризики для здоров'я. А ще сім'я, якій так добре на півдні.
Такі гравці прокладають світло для одноклубників, навіть коли не забивають чи асистують. Мічел не приховував після Алавеса, хто приніс йому головне полегшення: «Віктору потрібен був не лише гол, а й повернення до форми, яку він сьогодні продемонстрував на полі. Ми побачили його таким, яким він є: з величезною здатністю грати, атакувати, обігравати суперників, утримувати володіння м'ячем, робити навіси, завершувати атаки та займати гольові позиції. Він змінює правила гри, і його найкраща версія робить нас кращими». Ребров не виділяв, за нього це зробили українські вболівальники. Поки такі лідери фанатських сподівань, як Довбик, Зінченко чи Судаков травмовані, а за Маліновським стежила ціла спецгрупа, нам був вкрай потрібен цей наш Джедай.
