Білдап Динамо в УПЛ
Точність передач у білдапі: від Оболоні до Колоса
Колос підсвітив, мабуть, одну з найбільш складних для Шовковського проблем - початок атаки. Якщо раніше лише найбільш відчайдушні в УПЛ (Чорноморець та Рух) або суперники в єврокубках користалися цим, то зараз навіть вбогі колективи перетворюють відсутність варіантів складних розіграшів у зброю проти киян.
Шовковському нічим відповісти на це на полі. У його часи білдап зводився до влупити від воріт пиром у боротьбу. Але тоді люди літали і мали краще здоров’я, тому встигали нав’язати боротьбу за відскок. Через це я не в захваті від того, щоб Динамо тренували пенси, народжені в СРСР. Для них повно клубів у СРСР і соцтабору, де можна заробити онукам на коледж.
Причин безпліддя дві.
1) Теоретична. У центрі ліцензування, де вони купували свої дипломи за гроші, зароблені під час кар’єри, їм показали 1–2 варіанти, якими користувалися лектори у 80-х. Тож ми й майже не бачимо нестандартних розіграшів із адаптацією під суперника. Немає варіантів, де умовний фулбек заходить у центр, створюючи структуру 3-2, до якої суперник у моменті просто не готовий.
2) Функціональна. Гравці Динамо, навіть за наявності бодай якоїсь теорії, не здатні втілити її через недостатній рівень фізичної форми. Вони недостатньо активні у безкінечному процесі створення пасових ліній.
Граючи бий-біжи, ти маєш фази відпочинку: ригнув контратаку, повернувся в низький блок - і 5–10 хвилин відхаркуєш до наступного ривка.
Граючи проти тиску й будуючи атаку, ти НЕ маєш паузи: ти постійно маєш рухатися, відкриватися. А коли в тебе фізруком в умовах війни Лисий - то шансів мало.
Коли суперник виставляє проти пари ЦЗ двох гравців, ледь не єдина відповідь Динамо - опускання опорника третім. У цій провальній серії (8 очок у 9 турах) ним найчастіше був Вова Бражко. На схемі виділені головні адресати його передач у білдапі:
- Вова сідає між ЦЗ і розбиває двійку передачами на ЛЦЗ/ПЦЗ - хто з них має більше простору.
- Вова грає довшими передачами на фулбеків.
- Вова б’є вперед на нападника, який трохи сідає. В останніх матчах це Ярмоленко.
Точність загалом адекватна - 87%.
Попов менш варіативний: часто шукає свого ЛЦЗ (Михавко, Тіаре) або ближніх фулбеків (Караваєв, Тимчик). В останніх матчах додався маршрут на Піхальонка, доки відновлюється Шапаренко. Михавко у білдапі трохи точніший (+2%) і більш варіативний за напрямками.
У стандартному попсовому сценарії, коли колгосп забивається в нору, схема ще працює. Але коли суперник тисне, Динамо змушене відмовлятися від високих позицій фулбеків. Варіанти стрімко скорочуються.
На мапах позначені Вівчаренко (65% точності) та Караваєв (59%). Тут уже з’являються вінгери як адресати, а в Караваєва навіть Герреро.
І от саме тиск - проблема, яку Шовковський вирішити не може:
тиск на ЦЗ → пас на фулбека в низькій позиції → втрата, бо півзахист та вінгери або недостатньо мобільні, або просто не знають, де вони мають зустрічати м’яч.
Під тиском у ЦЗ немає інших награних варіацій під слабкості різних суперників. А трійка Бражко - Буяльський - Піхальонок банально не настільки рухлива, щоб без пауз створювати все нові й нові пасові лінії.
Найгірший сценарій, коли суперник грає щось наближене до персоналки на трійку Динамо. Хтось закриває Бражка, хтось сидить на Буяльському та Піхальонку. Пам’ятаєте привоз Тіаре? (https://t.me/smolovyi/9220) Це дуже типова ситуація в частині розіграшів.
Тому Шапаренко критично важливий: найбільш інтенсивний хав Динамо. Просто подивіться на графік HI-дистанцій і порівняйте Шапу з Буєю та Піхальонком.
Шовковський провалюється вже й в УПЛ. Він не може знайти відповіді на питання, які суперники ставлять усе частіше. Вони розвиваються, а він - катається на ферми оленів, замість того, щоб разом із штабом прорахувати усі можливі рішення. Команда може вийти, відлупити годину Мендозу по ногах та перемогти Кривбас 4:0. Але так треба робити кожного Божого матчу, а не шаройобитись і жалітися на рівень гравців. Бо можна подумати рівень тренерського штабу якийсь там overqualified для цих футболістів.
