– У Мірчі дуже цікавий менталітет. У нього великий досвід, який він набув, працюючи в Румунії як гравець і тренер, плюс працюючи з грандами, з «Інтером». Багато досягнень.
Він дуже може маніпулювати. В нього є як мудрість, так і хитрість – і ти не можеш відрізнити, не знаєш, де межа, де він мудрий, а де хитрий.
Я сам стикався декілька разів, мені було цікаво, але ти розумієш, що як тренер він не повинен тобі щось пояснювати. У мене було дуже багато з ним таких кейсів, які я не розумів.
– Кейсів – у плані розмов особистих?
– Так. Наприклад, він мене визвав у кабінет до себе, говорив: «Бєлік, я на тебе розраховую. Бачу, що ти гарно працюєш на тренуваннях. Я хочу, що б ти завтра вийшов, узяв цю футболку і нікому її не віддавав».
Ми грали з «Чорноморцем». Я виходжу, забиваю гол – я і Томаш Гюбшман. Ми виграємо 2:0, в нас на наступний день відновлювання.
Мірча збирає нас і говорить: «Бєлік і Гюбшман нечасто грають, але вони вийшли й довели, що є бойовими одиницями, на яких можна покластися». Але потім наступна гра – і я навіть у заявку не потрапив. Може, він так мотивував гравців, але ніколи не пояснював це.
Багато людей не зрозуміли його рішення тренувати «Динамо», але ми повинні зрозуміти одне: для нього, як і для нас усіх, футбол – це більше, ніж життя.
Якби Луческу з «Шахтаря» пішов у нікуди – боюся, що він сьогодні вже був би не з нами, тому що тим, що він працює в футбольній сфері, він продовжує своє життя, він без цього не зможе, – сказав Бєлік.
