– Таких тренерів, як, наприклад, Мирон Маркевич, вже дійсно варто списати й не давати їм шансу?
– Думаю, і ти, і більшість глядачів, які дивитимуться, зрозуміють, про що я. Напевно, ви бачили, наприклад, дідульку або бабусечку – їм уже 70, якийсь одяг, якась розмова, тобі з ним легко й цікаво, він знає все, що відбувається зараз, він в темі.
Він говорить про якісь речі, що може бути, куди йде, що таке штучний інтелект, туди-сюди. Йому 70 років, а він реально просто живе сьогодні.
Але якщо взяти загальну кількість людей – ну скільки таких? Більшість, б###ь: «А в нас були рублі, в нас був СРСР, тоді батон коштував стільки, зарплатня стільки». Добре, б###ь, бабки, добре.
Мирон Богданович – це велика постать, легендарний тренер і так далі. Чому би йому не дати?
Був би я президентом клубу, і от я хочу, наприклад, поставити реально сучасний, ефективний, результативний футбол, хочу на перспективу – я би запросив Мирона Богдановича, якщо би я відчув, побачив, що він реально в цій темі шарить, чого би я хотів.
Наприклад, такий гравець, як Рикун, який при ньому грав, у той стиль, той футбол, який колись був, за рахунок гравців. Раніше більше індивідуальності грали, ніби це було нещодавно. Зараз ти можеш виїжджати навіть на напівгравцях.
Я не проти Маркевича, не проти будь-кого. Просто є люди, з якими я працював, і, наприклад, якщо в тренера за 20 років не змінилася підготовка до сезону – то в мене, як мінімум, є питання.
Чому ви копаєте туди назад? «От ми колись грали…» Та то ви колись. Є зараз. Тому я не проти нікого – покажіть, скажіть, розкажіть, – сказав Морозюк.
