Експерт звернув увагу на відмову киян від контролю мʼяча, зростання вертикальності та ставку на фізику замість позиційної гри.
Було / стало: Динамо
Стиль. УПЛ
Мене реально вкурвлює, коли тренери або пияки зі стажем кажуть щось типу: «Поки не бачу жодної різниці. Тренер працює мало». Особливо смішно це виглядає, коли потім хтось виходить і каже, що в нас, мовляв, повно тренерів. Якщо практикуючий тренер не здатен побачити різницю, то:
А) він не бачив ігор Динамо - і це ставить під сумнів сам сенс брати в нього інтерв’ю (памʼятаєте мем зі ставкою Кополовця на гол Буяльського проти Ноа?);
Б) він усе ж бачив ігри Динамо, але просто не розуміє різниці.
Головні історичні поінти Костюка
- ніколи не вирізнявся інтелектуальною складовою у футболі: його команди U19 не відзначалися великою кількістю гравців, здатних ухвалювати якісні рішення в складних ситуаціях;
- ніколи не ставив на якість кожного окремого епізоду, брав кількістю (брак);
- єдиною реальною вимогою до команди була дисципліна - за винятком випадків, коли конкретна людина робить йому результат. Тоді Костюк готовий терпіти розпиздяйське ставлення до режиму та ігрової дисципліни (можете пошукати на Динамоманії прізвища тих, хто рвав на рівні U19, а далі їхня карʼєра пішла по пизді, бо інші такого не терпіли);
- немає кейсів, коли аутсайдери на рівні U17 ставали зірками в нього. Фактично всі, з ким Костюка помилково повʼязують (Бражко, Забарний, Вівчаренко, Волошин, Ванат тощо), уже вважалися головними талантами покоління і отримали б свій шанс незалежно від прізвища тренера U19.
Головний мінус для Динамо
- немає жодних передумов вважати, що Костюк здатен якісно покращувати гравців, бо ніхто з модельних гравців не набув у U19 нових сильних рис, яких не мав у U17.
Головний плюс для Динамо
- він розуміє власну методичну обмеженість, тому став дійсно хорошим селекціонером. Не вміє розвивати гравців, тому підбирає готові профайли під власну візію.
Беремо матчі Динамо за Шовковського (тури з 1 по 13) та Динамо за Костюка (тури 15 і 16).
Матч із Полтавою викидаємо на смітник разом із Буяльським.
Головний тренд №1 - Динамо відмовляється від мʼяча
- володіння впало з 60.7% до 49.7% (–11%);
- кількість передач за середнє володіння впала з 4.26 до 2.91;
- зросла вертикальність з 17.9 до 22.5;
- впала кількість володінь тривалістю 10+ передач - з 12.6 до 7.5;
- суттєво зменшилася кількість передач при підготовці ударів - з 30.4 до 23.2.
Головний тренд №2 - Динамо робить ставку на мʼязи, а не на мізки
Бо мізки більше не є фактором, а команда навмисно більше часу проводить у захисті, щоб скористатися вразливістю суперника в транзиції.
- кількість спроб відбору протягом 2 секунд після втрати зросла з 5 до 9;
- висота середньої захисної дуелі піднялася на 2.6 м;
- кількість повернень мʼяча на чужій половині зросла вдвічі - з 13.3 до 26;
- кількість високих повернень мʼяча зросла з 6.08 до 10.
І давайте говорити чесно: проти Кудрівки та Вереса таке ріголетто працює відмінно.
- дотики до мʼяча у штрафному суперника зросли з 32.4 до 36;
- якість моментів підвищилася з 1.66 до 2.07 xG;
- кількість NP-голів зросла з 2 до 2.5.
Щоб не було подвійних трактувань. Це дійсно логічний крок, бо з Яциком (–3.29% Passing Contribution) не можна грати те, що можна з Шапаренком (+25%). За це Костюку респект - він не натягує сову на глобус. Але якщо Шапаренко вчора зіграв прощальний матч - що робити завтра?
Усі закидали Реброву, дідові та СаШо одноманітність ігрового процесу. Проте чомусь не розуміють, що це працює в обидва боки: одноманітна ригалєтня в якийсь момент теж стане читабельною для суперників.
Зараз всі сподівання лише на трьох гравців: Пономаренка, Піхальонка та Волошина. Найсвіжіший приклад - матч проти Ноа.
- Пономаренко дійсно крутий у ролі стовпа, як колись Бєсєдін (фактично його реінкарнація): вчора долучився до 6 shot ending sequences (лідер команди) та загалом 23 рази досягав фінальної третини веденнями або володів мʼячем уже в ній безпосередньо (другий показник);
- Піхальонок - сильний плеймейкер з найкращими в команді 88.9% точності передач уперед (це може врятувати від геть вже тупого бий-біжи) та 28.6% частки усіх передач команди до штрафного;
- Волошин стає WR1: зіграв 77 хвилин, але став лідером за xThreat (0.30 xT), за досягненнями фінальної третини та володінням мʼяча в ній (25), а також за часткою передач команди до штрафного (42.9%).
Футбол Костюка реально підходить для України. Бо фактично потрібні лише ці три кваліфіковані рольовики (стовп, глибокий плеймейкер та ресивер). Якщо Мотя та Зая - це просто знайомі гравці, то Піхальнок це Rolls-Royce в порівнянні з усім, що було в нього в U19.
Прізвища решти восьми гравців фактично взагалі не мають жодного значення. Це може бути абсолютно сіра маса, позбавлена будь-якої індивідуальності. Вимоги для решти доволі прості: не імпровізувати, добігати в зони завершення та встигати поновлювати позиції в захисті після втрати.
Ну, от чесно чи багатьох Скорків чи Білошевських журналісти згадають за останні 8 років? Велетень доріс до збірної в якийсь момент, але не відомо чи сталося би це, якби Мудрик не залетів.
Тому як би мене не нудило від ригалєтні, я не можу заперечувати: для обмежених у грошах і мізках команд, як Динамо, це єдиний варіант вижити.
Про розвиток мова все одно не йде.
