– Також ви працювали з іспанськими тренерами в «Динамо». Що змінилося з їхнім приходом?
– Коли Сергій Ребров очолив першу команду «Динамо», то запровадив іспанський напрям. У нього помічниками були іспанці. Команди U-21 і U-19 також тренували іспанські фахівці. Потім в академії з’явився іспанець. Всі вікові групи в академії, молодіжні і перша команда грали за однією структурою. Це все було вибудовано, поставлено на рейки і працювало, як один механізм.
Часто гравців з U-21 підпускали до тренувань першої команди великими групами. А на той час в «Динамо» були дуже кваліфіковані гравці: Бельанда, Велозу, Аруна, Ідейє, Антунеш – вся ця плеяда кваліфікованих іноземців. Дуже добре пам’ятаю ці тренування.
Можна сказати, що всі команди працювали за одним конспектом, принципами і структурою. Багато молодих гравців реалізувались у футболі завдяки Реброву. Його підхід до роботи дав свої плоди через п’ять-сім років. Це результат співпраці тренерського штабу і менеджменту, коли все було правильно вибудовано.
– Ви назвали академію «Динамо» найкращою в Україні. Те саме говорять інші вихованці клубу – навіть ті, хто не грав у першій команді. Це резонує зі словами Артема Кравця, який говорив у своєму інтерв’ю про корупцію та інші проблеми. Чи зіштовхувалися ви в академії з подібними речами?
– Дивіться, ми говоримо про трохи різні часи. Мій випуск з академії був до 2020 року. А Кравець працював нещодавно. Я не відчував ніякої корупції, коли був в «Динамо». Можливо, були якісь залаштункові ігри – я цього не знаю. Те, що я бачив, – грали всі хлопці, які заслуговували на це.
Є таке, що бізнесмени і якісь впливові люди хочуть, щоб їхні діти займались в «Динамо». Можливо, вони за футбольними якостями не дотягують до рівня академії клубу і десь якісь моменти в кабінетах вирішуються. Я не буду ні заперечувати, ні стверджувати цього. Можливо, таке є.
Я був тоді дитиною і, можливо, не помічав цього. Але якщо взяти наш 1997 рік, то всі по футбольному виросли і досягли як мінімум Прем’єр-ліги. Якщо взяти хлопців з інших років, то вони також заграли. Це результат певної стратегії, розвитку і роботи футболістів.
У нас і команда U-19 була потужною. Пригадую, що у Юнацькій лізі УЄФА ми грали проти «Челсі», «Порту» і «Маккабі». Це були дуже потужні команди, а ми вийшли з групи. Це такі знакові моменти.
Якщо Кравець дав таке інтерв’ю, то, можливо, щось і було чи в нього накипіло. Важливо, щоб керівництво і менеджмент клубу дивилися в одному напрямку. А якщо в кожного погляди відрізняються, то вийде лебідь, рак і щука. Звичайно, що толку не буде. В наш час всі дивились в одному напрямку і це принесло свої плоди.
Коли футболісти говорять, що «Динамо» – найкраща академія в Україні, то це так і було. Люди не брешуть. Я пам’ятаю цей ментальний настрій переможця, який завжди був в академії, в U-19 і в U-21. Ми навіть не думали про жоден інший результат, а просто виходили і робили свою справу. Пам’ятаю один сезон, коли повністю вся структура «Динамо» від академії і до першої команди стала чемпіоном. Це ж не збіг. Таких збігів не буває.
– Зараз «Динамо» довіряє своїм вихованцям. У вас час робили ставку на легіонерів. Як ви тоді оцінювали свої шанси потрапити у першу команду?
– Коли я був дитиною, то, звичайно, мріяв реалізувати себе в «Динамо» і в європейському футболі. Але коли стаєш старшим, то розумієш і адекватно оцінюєш ситуацію. Зіштовхуєшся з великими викликами і різними моментами. Ребров підпускав нас до тренувань, коли були якісні легіонери, але грати шансів було дуже мало. Пам’ятаю, що Циганкова підпускали, але він був найбільш талановитий та обдарований з нашого року. А так було дуже важко отримати свій шанс.
Там дійсно великі кошти вливалися в «Динамо»– купували легіонерів і платили їм зарплати. А звичайному молодому українцеві було важко туди потрапити. Зараз ситуація дуже сильно змінилася. Для молоді – це найкращий час, щоб заявити про себе, вирости у футбольному плані і піти далі.
Я ж кажу, люди думають, що футбол – це просто м’ячик побігати. А насправді там стільки нюансів – в роздягальні, в кабінетах, в ситуації в країні. Пройти футбольний шлях і досягти успіху – це дуже тернистий шлях, - переконаний Тарануха.
