Я дотримуюся тієї точки зору, що історія Сергія Реброва та національної збірної України має завершитися у 2026 році. Навіть якщо наша команда вийде на чемпіонат світу і там вдало виступить.
Просто сама ідея запрошення Реброва до збірної себе вичерпала. Почалася велика війна. Була необхідною підтримка та консолідація. Найбільш успішний український тренер з-за кордону погодився у такий непростий час прийняти рідну збірну.
Задум полягав у тому, що зараз ми отримаємо дуже сильне покоління гравців. Футбольні шлюзи відкриються, а кількість українських легіонерів у провідних європейських чемпіонатах суттєво зросте. Відповідно, для таких гравців потрібен найкращий український тренер.
Але все сталося не так, як гадалося. Рівень національного чемпіонату прогнозовано впав. Також сильно підупали наші гранди Динамо та Шахтар. Динамівський ковток свіжого повітря після приходу Мірчі Луческу швидко вичерпався і все переросло в рутину. Шахтар знову зробив ставку на молодих бразильців. Українські футболісти дійсно почали їхати у Європу, але на рівні провідних ліг їхня кількість не така значна.
Збірна України не має достатнього вибору кадрів, конкуренції. Альтернативи парі центральних оборонців Забарний – Матвієнко нема вже років п'ять. Проблема правого захисника, вінгерів. Реалії нашого часу такі, що опорник Олександрії / Металіста 1925 Іван Калюжний є основним гравцем національної команди. Олексій Гуцуляк із Полісся – один із лідерів збірної.
Ми всі повинні звикнути, що якості серед гравців на рівні головної команди немає. Потрібно ліпити її з того, що є під рукою. Не варто думати про естетику гри, реалізацію власних ідей, філософії, а просто – як зліпити команду із наявного ресурсу.
Думаю, що сам Сергій Станіславович за своєю суттю є максималістом. Він розуміє, що ніякого розвитку його тренерської кар'єри у збірній нема. Він не рухається вперед як тренер, хоча йому лише трохи за 50. Потрібні нові виклики.
На клубному рівні у Реброва виходило явно краще. Два чемпіонства із Динамо. Повернув Ференцварошу трон в Угорщині, вивівши «фраді» в ЛЄ та ЛЧ. На Близькому Сході провів якісну роботу із Аль-Ахлі та Айн-Айном.
Працювати із гравцями щодня, коли ти формуєш їхню фізичну підготовку, – це трохи інша робота порівняно з тим, коли футболіст прибуває у твоє розпорядження на кілька днів або тиждень. Щось суттєво ти змінити апріорі не можеш. У збірній потрібно збалансувати команду, дати їй емоції, мотивацію. Це зовсім інша робота порівняно із клубною.
Динамівські вболівальники, напевно, мріють побачити Реброва знову на чолі Динамо. За останній час команда потрапила у круте піке, особливо в єврокубках. Колись Сергій Станіславович зумів повернути Києву футбольний трон. Але тоді були інші часи. Навряд чи зараз у Динамо є ресурс для перебудови і змін. А з нинішніх гравців Ребров навряд чи витисне щось нове. Для сьогоднішніх динамівських реалій більше підходить Костюк, який готовий заморочуватись із молодими футболістами.
Останній успіх Реброва у Європі пов'язаний із Ференцварошем. Це вже було доволі давно, скоро три роки, як тренує національну команду. До цього два сезони перебував на чолі Аль-Айна. З «фраді» останній сезон в Угорщині видався не таким успішним, як раніше. Особливо – весняна частина. П'ять років Ребров не працював у Європі. Дуже багато старих досягнень забулися. Хоча восени минулого року активно розганялася новина про інтерес грецького Панатінаїкоса.
Я вважаю, що дуже цікавим та реалістичним варіантом для Реброва може стати Металіст 1925. Власником клубу став Володимир Носов. Він не шкодує грошей на свій проект. Харків'яни вже можуть вигравати конкуренцію за гравців у Шахтаря – приклад Іллі Крупського тому підтвердження. Готові платити дуже серйозні гроші та давати солідні особисті умови. Амбіції та можливості у Металіста 1925 дуже великі, вони не обмежуються тільки Україною. Наприклад, минулої весни писали про контакти клубу із колишнім наставником Мілана Стефано Піолі.
Зараз головна проблема харківського клубу – війна. Вони не можуть грати вдома. Враховуючи проблеми Металіста, Металіст 1925 міг би стати головним клубом для Харкова, одного з найбільших міст України.
Під час війни запрошувати іменитих спеціалістів дуже непросто. Ніхто не хоче ризикувати. Ми бачимо, що навіть Шахтар, маючи репутацію закордоном і відповідні фінансові можливості, запросив Арду Турана з мінімальним досвідом тренерської роботи.
У Металісті 1925 дуже добре розуміють, що в українському футболі все розпочинається із тренера. Харків'яни спочатку запросили Скрипника, який успішно працював із Зорею. Потім зробили ставку на Патріка ван Леувена, який також був успішним із Зорею та працював із Шахтарем, Маккабі Тель-Авів. Жодного разу не влучили.
Влітку знову шукали тренера. В останній момент призначили Младена Бартуловіча. Не можна сказати, що це був дуже бажаний варіант. Бартуловіч збирався очолити Олександрію, але, схоже, МХ 1925 не мав особливо інших кандидатів.
Клуб інвестує серйозні гроші у футболістів. Але ось турнірна таблиця УПЛ – команда лише десь під лідерами. Другу частину сезону харків'яни почали із нічиєї проти Кривбаса, маючи по ходу гри не так багато моментів. Тепер зі скрипом дотиснули Олександрію.
Металісту 1925 потрібен тренер, який зможе конвертувати гроші та амбіції у результат. Досягне результату не тільки в Україні, але й гратиме у єврокубках. Я вважаю, що Ребров – належна кандидатура для таких цілей. Він здатен побудувати якісну команду за певний час. Це показав в Угорщині, на Близькому Сході та навіть у Динамо. Ребров виглядає для МХ 1925 реальним тренером, який може вивести команду на новий рівень та дати впізнаваності не тільки в Україні, але й у Європі.
Для харківського клубу не буде проблемою задовільнити фінансові вимоги Реброва, дати йому можливість сформувати власний тренерський штаб, провести трансферну кампанію під себе та довірити час на побудову команди.
Сам Ребров не зазнає ніяких іміджевих втрат, якщо піде зі збірної України в український клуб. Це для нього чудовий варіант продовження кар'єри та можливість побудувати сильний проект. Довготривала перспектива роботи, а не річні контракти на Близькому Сході чи ризики у Європі. В Україні Ребров – свій, має ім'я та авторитет, що дає йому певний захист. Клуб пристане на його умови роботи, а не вимагатиме щось своє.
Ну а УПЛ від приходу такого тренера точно виграє у плані інтриги та глядацької аудиторії.
