– Юрію Миколайовичу, навіть не сумніваюсь в тому, що ви прискіпливо передивились всі поєдинки від першої до останньої хвилини, зокрема, працювали експертом на УПЛ ТБ, а тому – діліться враження. Розпочнемо бесіду без питання.
– Тур видався різнобарвним: були матчі цікаві, де до останньої хвилини трималася інтрига, але не обійшлося і без нудних ігор, відверто кажучи. Всі фаворити здобули перемоги і на вікенді, і в двох поєдинках п’ятниці обійшлося без сенсацій. За великим рахунком – прогнозовано завершились всі дуелі без винятку.
– Центральний поєдинок туру Шахтар – Металіст 1925 виправдав покладені на нього ваші сподівання? Бо от я взагалі не кайфонув – один гол, і той з пенальті, майже без емоцій, жорсткої боротьби на полі. І це гра між головним претендентом на золоті нагороди УПЛ та командою, яка реально претендує на фініш в єврокубковій зоні. Якось пісно, розумію, Великий піст надворі, але…
– Ви дивилися гру по телевізору?
– На жаль, так. Не на власні очі.
– Я ж був на стадіоні. Спостерігати за матчем з трибуни й по ТБ – дві великі різниці. Атмосфера на «Арені Львів» була відмінна та й інтрига у грі була до фінального свистка, бо не було впевненості, що Шахтар стовідсотково переможе Металіст 1925. Команда Младена Бартуловича мала шанси зрівняти рахунок. Напружений був матч. Звісно, хотілося більше голів побачити, більш яскраву атакувальну гру від обох команд, яку вони пропагують, але... Все вирішив один епізод.
– Щодо пенальті. Хіба Крупський збивав Траоре? Та він же стояв як вкопаний, ногою не ворухнув. І це «точка»?
– Не можу однозначно відповісти на це питання. І не тому, що не хочу, ні. Просто я, повторюсь, був на стадіоні. Не готовий вступити в дискусію, бо не мав змоги проаналізувати момент глибоко, глянути порушення Крупського на Траоре з різних ракурсів. Ви бачили декілька повторів, а я один чи два з однієї камери.
– Позиція чітка й аргументована. Однак, як ви все ж таки думаєте: після цього моменту, ключового у грі, знову буде гучний поголос в українській футбольній спільноті, подібний тому галасу, що здійнявся після гри Полісся – Динамо, коли сам президент УАФ Андрій Шевченко дав вказівку уповноваженим органам – КДК, суддівському корпусу, синьйору Ніколі Ріцоллі і його підлеглим – розібратися, внести ясність, покарати винних?
– Не думаю… Важко сказати, як себе поведе Металіст 1925. Взагалі ж, дуже не хотілося б, щоб знову тиждень точилися розмови довкола рішень Віталія Романова [головного арбітра матчу Шахтар – Металіст 1925], а не про гру, бо в цілому, відпрацював він якісно – всі жовті картки по ділу роздав і не дав розгорітися пристрастям. Один цей спірний момент з призначенням пенальті та й все. Забагато ми говоримо останнім часом про роботу суддів, забагато…
– Що є те є, тому давайте не будемо влаштовувати ще й ми третейський суд, бо поговорити є про що ще, на щастя.
Який матч з-поміж восьми у 20-му турі назвете найкращим, яка гра сподобалася найбільше?
– Полісся – Кривбас, бо обидві команди показали якісний футбол у плані динаміки, було чимало небезпечних моментів, побачили два взяття воріт, а могло бути й більше, варто відзначити класний результативний удар Краснопіра, один з найкращих голів туру. Команда Руслана Ротаня дещо краще виглядала від колективу Патріка ван Леувена й заслужено перемогла. Поліссю важливо було здобути перемогу над Кривбасом, оговтатися, забути поразку в минулому турі від Динамо.
– Який поєдинок вас відверто розчарував і рівнем гри команд, і результатом?
– Однозначно матч між Кудрівкою та Вересом – ні голів, ні реальних нагод. Поглянув у статистику – команди чотири удари на двох у площину воріт завдали, а це замало. Ця нічия однозначно на користь команди Василя Баранова, бо домашньою вона була лише формально, гра ж у Рівному пройшла, рідному місті Вереса. Більшого очікував від хлопців Олега Шандрука, трохи розчарували, не все їм вдавалося, практично не створювали гостроти біля воріт суперників.
– Кому віддасте лаври найкращого гравця 20-го туру, де ніхто не вистрелив ні хет-триком, ні дублем?
– Непросто когось одного виокремити, але… Назву найкращим гравцем 20-го туру Ярмоленка, бо він забив важливий гол в не надто простому матчі Динамо проти Оболоні й перевершив показник Селезньова.
Ярмоленко може перевершити ще й Реброва та Шацьких та стати вже у цьому сезоні найкращим бомбардиром за всю історію УПЛ, чого йому й бажаю. Він заслужив. Головне, щоб травми обходили стороною.
– З найкращим гравцем визначилися, а як щодо тренера?
– Назву трійку: Туран, Ротань і Фернандес. Арда перший, бо Шахтар переміг у центральному матчі туру непростого суперника. Руслан Петрович другий, тому що і Полісся під його керівництвом набрало три очки у непростому матчі, а іспанського наставника Карпат виокремив, бо нарешті львівська команда з ним на чолі перемогла, минула чорна смуга для «левів». Так, здолали головного аутсайдера першості СК Полтава, але ж перемогли з хорошим рахунком (4:0).
– Найкраща команда туру, за версією Юрія Вірта?
– Шахтар і аргументація проста – «гірники» перемогли непростого, сильного суперника, Металіст 1925, про це ми говорили вже, але варто зауважити, що перемогли після гри в єврокубках [1/8 фіналу Ліги конференцій проти польського Леха (3:1)]. Знаю, що донецька команда не дуже просто з Польщі до Львова добиралася, мала небагато часу на підготовку, провела буквально одне чи два повноцінні тренування.
Не яскрава видалась перемога над Металістом 1925, трудовою, але її вдалося здобути.
– Кого назвете найгіршою командою за підсумками матчів 20-го туру УПЛ?
– Однозначно, СК Полтава. Без варіантів, бо ця команда не відповідає рівню УПЛ за всієї до неї поваги.
– Про те, що СК Полтава не відповідає рівню УПЛ навіть відкрито визнав її президент Сергій Іващенко, прямим текстом сказавши, що вже змирився з тим, що його дітище понизиться до Першої ліги.
А хто спортклубівцям складе компанію: Олександрія, яка забула смак перемог, чи Рух, де «грають діти, які мають м’ячі подавати». І це не мої слова, а наставника львівської команди Івана Федика після матчу проти Епіцентра (0:2)?
– Компанію СК Полтава складе та команда з двох названих вами, яка програє в очній дуелі, а зійдуться Рух і Олександрія між собою у 29-му турі УПЛ. От тоді й дізнаємося.
Важко нині Руху, дуже важко і зрозуміло, чому – у цієї львівської команди всі провідні гравці пішли хто куди, переважно в Карпати, а чому Олександрія так погано грає, навіть не знаю як пояснити...
– Та ви знаєте краще за мене, що інколи в таких ситуаціях, як в Олександрії, струснути команду може максимально радикальний, але дуже часто дієвий крок – звільнення головного тренера.
Чи не час показати Нестеренку на двері й поставити на місток Шарана. Володимир Богданович, чомусь певен, лад навів би швидко, та й він же в структурі Олександрії працює, другу команду тренує?
– Є раціональне зерно у ваших словах, але вирішувати не вам чи мені, а керівництву. Якщо президент Олександрії не знімає Нестеренка, значить вірить в нього до кінця, вірить, що Кирило може вивести команду з цього піке, виправити ситуацію, а вона нині дуже складна…
– І наостанок нашої сьогоднішньої розмови – про головну команду нашої країни. Одна з найспекотніших тем останніх тижнів – варто чи ні Сергію Реброву викликати під знамена національної збірної України на матч плейоф до ЧС-2026 динамівця Матвія Пономаренка, який розійшовся не на жарт, забив шість голів в останніх чотирьох матчах та увірвався до четвірки найкращих бомбардирів УПЛ?
А ще ж чимало говорять про Ігоря Краснопіра, хлопчина теж впорядє, як то кажуть.
– Дуже багато нині говорять про Матвія та Ігоря, всі ресурси спортивні пишуть про них… Знаєте, двох би викликали й було класно для всіх. І Пономаренко, і Краснопір були б задоволені точно, але чи є місце для цих двох форвардів у збірній? Обидва заслуговують, як на мене, але трохи більше Пономаренко. Просто шалено Матвій прогресує і його результативність говорить сама за себе. Ребров все бачить, можна не сумніватися, та чи викличе? Скоро дізнаємося.
