16 березня головний тренер збірної України Сергій Ребров оприлюднив заявку своєї команди на поєдинки плей-оф кваліфікації чемпіонату світу-2026. У основний список із 26 прізвищ потрапив і один з абсолютних дебютантів національної команди – центрфорвард Динамо Матвій Пономаренко. Футболіст, який у січні відсвяткував своє 20-річчя, отримав шанс розпочати свою міжнародну кар'єру у дорослому футболі в дуже відповідальний момент для “синьо-жовтих”, попереду у яких фактично ключовий матч (хочеться вірити, що все-таки матчі) останніх років.
Не секрет, що Матвій Пономаренко потрапив у “список Реброва” багато в чому через проблеми зі здоров'ям у основного центрфорварда збірної України Артема Довбика. 28-річний нападник римської Роми, на рахунку якого 11 забитих м'ячів у 40 поєдинках за національну команду, пробуде у лазареті щонайменше до кінця травня, заліковуючи травму підколінного сухожилля.
Після того, як Довбик вибув з ладу, перед тренерським штабом збірної України постало питання, а ким замінити ключового нападника. Логічно, що у списку найближчих альтернатив опинилися ті, хто регулярно викликався до збірної останнім часом, але отримував не так багато ігрової практики, залишаючись фактично за спиною Артема. Мова про 24-річного форварда іспанської Жирони Владислава Ваната та 30-річного центрального нападника французького Ліона Романа Яремчука. Перший перебуває в непоганій формі, відзначившись вже 9 забитими м'ячами у дебютному для себе сезоні Ла Ліги, а другий поки що ніяк не може знову віднайти себе, хоча й може похвалитися солідним досвідом, який у таких матчах може бути надзвичайно важливим для збірної України.
Виходить, що фактично Сергій Ребров та його помічники підбирали кандидатуру номінального третього форварда, який із високою ймовірністю взагалі не з'явиться на зеленому газоні ані у найближчому матчі проти Швеції, ані у вирішальному поєдинку плей-оф проти переможця пари Польща – Албанія, якщо наші зуміють здолати скандинавів. З іншого боку, подібного роду номінальний вибір завжди може виявитися основним, оскільки ніколи невідомо, як складатимуться події надалі.
Але чому Ребров все ж таки зупинив свій вибір саме на Пономаренкові – футболістові, який до своїх 20 років встиг зіграти лишень один матч за молодіжну збірну України, і одразу ж “перестрибнув через сходинку”, опинившись у головній команді країни?
Відповідь на це питання добре зрозуміла усім, хто уважно стежить за перипетіями подій в українській Прем'єр-лізі. Наразі Матвій Пономаренко не просто лідер бомбардирських перегонів чемпіонату, а футболіст, якого можна сміливо називати № 1 за заслугами в аспекті запрошення до національної команди серед усіх, хто виступає у вітчизняній Прем'єр-лізі.
І тут передусім варто виділяти прогрес, який показав Пономаренко за останні декілька місяців. На вершину бомбардирських перегонів УПЛ Матвій вибрався усього за кілька турів навесні, тому що до цього, в Олександра Шовковського, який обіймав посаду головного тренера Динамо із початку поточного сезону, молодий нападник загалом не користувався великою довірою, отримавши свій шанс у першій команді та можливість зіграти на полі в одному поєдинку хоч би тайм чи більше тільки перед зимовою паузою, коли справи Динамо в УПЛ йшли вже вкрай невдало і клуб пішов на зміну наставника. У двох турах перед відходом чемпіонату на паузу Пономаренко забив два м'ячі – Кудрівці та Вересу – а новоспечений коуч “синьо-білих” Ігор Костюк дав зрозуміти, що саме Матвій буде на вістрі атаки у його команді як мінімум найближчим часом.
І хоча взимку Динамо формально продовжило пошук форварда на трансферному ринку, усім добре зануреним у справи киян вболівальникам було зрозуміло – на купівлю новачка клуб піде лише у винятковому випадку. Та й Костюк не давав жодних підстав вважати, що сумнівається у Пономаренкові, котрий демонстрував справжні дива результативності у його команді ще на юнацькому рівні.
Той факт, що Пономаренко був дуже результативним в іграх за Динамо U-19, безумовно, давав надію фанатам київської команди, але зовсім не був гарантією, що Матвій зможе так само багато забивати і на дорослому рівні. Однак молодий нападник по-справжньому здивував. Після поновлення сезону в УПЛ він відзначився у кожному із матчів Динамо, зіграних станом на зараз. Матвій забивав Руху, Епіцентру (два), Поліссю (два), Оболоні та Олександрії, довівши свій бомбардирський рахунок до 9 м'ячів у 10 матчах. І це при тому, що у трьох поєдинках Пономаренко, ще виходячи на поле на заміни за Шовковського, сумарно провів менше тайму, тому фактична швидкострільність Матвія вражає ще більше!
Вже зараз відомо, що Матвій Пономаренко встановив новий рекорд Динамо за кількістю результативних матчів поспіль в УПЛ. Таких станом на зараз на рахунку 20-річного форварда вже сім, і ця серія триває! Попереднє досягнення із шести поспіль результативних матчів за Динамо в українському чемпіонаті належало Максиму Шацьких, Діого Рінкону та Віктору Циганкову, але тепер рекорд має одноосібного володаря, і його ім'я – Матвій Пономаренко.
Важливо й те, як забиває свої м'ячі Пономаренко. Наприклад, перший гол Матвія у ворота Полісся став результатом відчайдушної боротьби за м'яч до останнього, коли удача все ж таки посміхнувся нападникові і він зумів відправити круглий предмет у сітку. Другий гол у ворота все тих же житомирян виявився абсолютно іншим – Пономаренко прийняв м'яч, протягнув його самостійно і точно пробив у дальній кут ударом із правої.
Фактично, прямо зараз Матвій Пономаренко вже показав себе в УПЛ свого роду “породистим нападником”, котрий здатен забивати м'ячі із різних позицій, а також після різних ігрових ситуацій. Це не класичний таранний форвард, або “бігунок”, а універсал, потенціал якого справді виглядає неймовірним, і поки лишень від старанності самого Матвія залежить, в якій мірі футболіст зуміє його реалізувати.
Цікаво, що Пономаренка вже почали виділяти і багато вітчизняних експертів, які знаються на професійному футболі набагато краще за автора цих рядків.
Екс-захисник збірної України Артем Федецький підкреслив, що виклик у національну команду Пономаренко отримав точно не просто так: «Своєю грою, своїми голами він заслужив виклик у збірну, однозначно. І одна річ – заслужити довіру тренера у клубі, а інше питання – довіра тренера національної збірної України. Тому він має бути психологічно готовий. Я думаю, Сергій Станіславович подивиться і... як-не-як, але шанс у нього буде. Хоча, можливо, зараз хтось скаже, що це, скажімо, аванс. Але зачекайте: людина у десяти чи дванадцяти матчах, скільки вона зіграла, забила вже вісім м'ячів (так було на момент інтерв'ю Федецького – прим. авт.) і наздогнала лідерів бомбардирських перегонів – ну це ж не просто так».
Впевнений у правильності виклику до збірної України Пономаренка і колишній півзахисник “синьо-жовтих” Євген Левченко, котрий підкреслив, що молодого гравця Динамо можна навіть кинути у бій і на Швецію, якщо в цьому буде необхідність: “Як би ми не лаяли чемпіонат України за його рівень, ефективність форварда на даний момент вражає. Вісім забитих м'ячів у останніх шести матчах кажуть самі за себе. Причому цей нападник потужний, габаритний, що дуже добре підходить на такий поєдинок з огляду на силову манеру гри шведської команди. Звичайно, багато чого залежатиме від обраної Сергієм Ребровим тактики, як розвиватиметься сама гра, але ризикнути із Пономаренком можна”.
Підтримують думки своїх більш молодших колег й інші експерти. Наприклад, відомий наставник Олег Дулуб вважає, що Пономаренко “заслужив виклик у національну збірну своєю грою, голами, самовіддачею та везінням”, а також, що молодий форвард здатний реально стати “джокером для збірної” у найближчому поєдинку проти Швеції та, можливо, вирішальній грі проти переможця пари Польща – Албанія.
Зрештою, аналогічної позиції щодо справедливості виклику Пономаренка до збірної України прямо зараз дотримуються і заслужені ветерани нашого футболу. Наприклад, 81-річний екс-форвард Чорноморця, Динамо та Дніпра Валерій Поркуян у нещодавньому інтерв'ю заявив, що Матвій Пономаренко «своєю наполегливістю та стабільною результативністю це право [бути у збірній] заслужив беззастережно». І хоча маститий експерт зазначає, що молодому нападникові ще тільки належить набути солідного досвіду виступів на такому рівні, «проте паростки майстра у цієї молодої людини вже виявляються».
Солідарні зі словами Поркуяна й цифри. Статистика показує, що показник гольової конверсії у Матвія Пономаренка в цьому сезоні не такий вже й високий. Нині він становить 33%, якщо ми говоримо про матчі УПЛ. Іншими словами, форвард Динамо конвертує у забиті м'ячі лишень кожен третій свій по-справжньому небезпечний момент. І при цьому він вже може похвалитися тим, що забиває раз на 74 хвилини! Тільки уявіть, яких показників здатний досягти Пономаренко, якщо продовжить працювати та прогресувати!
А працювати Матвію справді є над чим, адже незважаючи на чудову результативність, форвард Динамо, зріст якого становить 188 сантиметрів, поки що дуже слабо показує себе безпосередньо у верховій боротьбі. Статистика свідчить, що Пономаренко залишає за собою тільки 35% дуелей на “другому поверсі”. Усього ж в єдиноборствах настирливий форвард виходить переможцем із 31% випадків. За підвищення цих показників ще хоча б на 10-12% гольова ефективність Пономаренка здатна зрости настільки, що в Динамо молодому форварду дуже швидко стане “тісно”.
Примітно, що сам Пономаренко є вельми амбітним хлопцем. Він вже заявив пресі, що мріє пограти за мадридський Реал, хоча виділив і загальний змагальний рівень англійської Прем'єр-ліги, «де будь-яка команда здатна відібрати очки у лідерів».
Саме звідти, із Туманного Альбіону, якщо довіряти останнім чуткам зі ЗМІ, до Пономаренка вже почали активно придивлятися. Багато іноземних скаутів справді звернули свою увагу на вихованця академії Динамо, який роззабивався у останніх матчах своєї команди, і виклик до збірної України, безумовно, тільки додасть вістів молодому виконавцю.
А якщо Пономаренку вдасться ще й так само феєрично, як на дорослому рівні за клубну команду, дебютувати в національній збірній України… Утім, не забігатимемо вперед. Ми й так вже видали безліч компліментів Матвію, які він, звичайно, вже заслужив, проте… У футболі гравець має відповідати рівню в кожному конкретному матчі, і тут не схильні давати послаблень лишень тому, за кого та як ти граєш. Вже якщо викликали до збірної, то маєш відповідати цьому рівню, і ніяк інакше. Тому чекаємо, як покаже себе у лавах “синьо-жовтих” той, хто своєю грою в УПЛ навесні заслуговував на виклик до головної команди країни ледве не більше за інших…
