- Володимире, що змінилось у вашому житті за останні півтора року?
- Змінилося майже все. А головне, сподіваюся, змінилася на краще й моя гра, яку я з кожним матчем намагаюся удосконалювати. Раніше грав ближче до атаки, а зараз – у середині поля. Про зміни можна говорити дуже довго. Як би там не було, вважаю, усе, що робиться, – лише на краще.
- На початку сезону Олександр Хацкевич відзначив, що показуєте стабільну гру, тримаєте позицію, добре граєте у відборі та розпочинаєте атаки. Чи приємно чути таку оцінку?
- Безумовно, мені надзвичайно приємно чути такі слова, утім, думаю, як і будь-якому футболісту, який читає про себе хороші відгуки. Це показник того, що все робиш як слід і рухаєшся в правильному напрямку. Але головне, щоб тренер довіряв і випускав на поле. Довіра тренера мотивує й не дає розслабитися. Але мені здається, похвала не дуже на мене впливає. Позитивні коментарі – це добре, але я завжди сам чудово розумію, коли граю добре, а коли – погано, що виходить краще, а що – гірше, і в яких компонентах потрібно додавати, над чим працювати. Я здатен реально оцінити себе та свою гру.
- А як реагуєте на критику?
- На будь-яку критику реагую нормально, спокійно, особливо якщо вона конструктивна, «по ділу» й відповідає дійсності. Завжди аналізую та роблю для себе певні висновки. Але якщо вона від людей, які не розбираються в темі, стараюся просто не звертати уваги.
- Серед ваших позитивних якостей спеціалісти відзначають гру на команду. А чи є недоліки, над якими вам варто працювати?
- Так, граю на команду, бо цього вимагає моя позиція на полі: я повинен розігрувати м’яч, віддавати передачі у вільні зони атаки. Коли поруч зі мною грають люди, які добре розуміють мене, а я – їх, діяти набагато простіше, тоді в нас усе виходить – і хорошу гру демонструємо, і результату досягаємо. Що стосується недоліків, я завжди знаходжу, над чим мені варто додатково працювати і в чому додати. Перш за все, це відбір м’яча та швидкість. Хочеться давати спеціалістам якомога менше приводів для критики.
- Коли на початку минулого сезону ви забили м’яч у ворота «Чорноморця», не святкували цього. То данина поваги колишньому клубу?
- Так, не святкував, бо поважаю свій колишній клуб і місто, у якому я виріс та робив перші кроки у футболі.
- Минулого сезону ви взяли участь у 24 матчах «Динамо» в чемпіонаті, забили два м’ячі, а ще в п’яти поєдинках залишалися на лаві запасних. Наскільки задоволені цією статистикою у своєму першому сезоні?
- Особиста статистика не важлива – річ не в індивідуальних показниках. Я залишився незадоволеним минулим сезоном, тому що ми посіли друге місце в чемпіонаті України й не потрапили до Ліги чемпіонів. Для мене головне, щоб завжди перемагала команда, за яку я виступаю.
- Окрім гола «Чорноморцю», у сезоні 2017/2018 ви ще забили переможний м’яч у ворота «Шахтаря» на виїзді. Які спогади залишилися від того матчу?
- Так, я добре пам’ятаю той поєдинок, враження залишилися чудові, тому що ми тоді обіграли суперників. Крім того, на матч до Харкова приїхали мої родичі, близькі, щоб підтримати мене. І я їх порадував, забивши переможний м’яч. Почувався щасливим, адже що може бути кращим? Та, на жаль, ця перемога не допомогла нам у боротьбі за чемпіонство й не вплинула на кінцевий розподіл місць у турнірній таблиці – у чемпіонаті ми посіли друге місце.
- На вашому рахунку 10 матчів за «Динамо» в єврокубках. Як оціните минулий єврокубковий сезон для нашої команди? Які шанси в нинішньому?
- Вважаю, того року ми виконали завдання та вийшли з групи, на стадії 1/16 фіналу пройшли грецький АЕК завдяки забитому на виїзді м’ячу, але далі в стадії плей-оф не просунулися, поступившись за сумою двох матчів у наступній стадії римському «Лаціо». Цього разу в нас є всі шанси виступити краще, адже попереду ще багато ігор, які будуть вирішальними. У майбутньому ж для «Динамо» пріоритет – Ліга чемпіонів. Саме там хочеться зіграти.
- У травні ви подолали позначку – 50 матчів за «Динамо» в усіх турнірах. Що для вас означає це досягнення? Наскільки воно суттєве?
- Якщо чесно, я не вважаю що 50 ігор це якесь суттєве досягнення. Головне – не кількість проведених матчів, а їх якість та результат.
- Який поєдинок з усіх проведених за «Динамо» вам запам’ятався найбільше й чим саме? А який, навпаки, хотілося б забути й ніколи не згадувати?
- Найбільше запам’ятався перший матч нинішнього сезону за Суперкубок із «Шахтарем», у якому ми перемогли та завоювали трофей. Матч, що не хочу згадувати, – це домашній поєдинок із «Маріуполем» у квітні, коли ми зіграли внічию 1:1 і через це за два тури до кінця чемпіонату втратили шанси на чемпіонство. Наш емоційний та моральний стан після того матчу важко передати словами.
- Часом вас міняють у другому таймі. Що відчуваєте, коли не вдається дограти матч до кінця?
- Кожного разу, у кожній грі, коли я виходжу на поле, віддаю всі сили задля того, щоб принести максимальну користь команді. Звичайно, хочеться кожен поєдинок грати до останньої хвилини, але рішення, коли й кого міняти, приймає тренер.
- У травні минулого року вас уперше викликали до національної збірної України. Як відреагували на цю новину?
- Захищати кольори своєї національної збірної – це мрія кожного футболіста та велика честь. Звісно, я був дуже радий та щасливий, коли дізнався про виклик, адже приємно потрапити до списку гравців, на яких розраховує тренерський штаб. Але важливіше не отримувати виклики, а закріпитись у складі та грати в головній команді країни.
- За два тижні, на початку червня, ви дебютували за збірну України в грі проти Мальти. Які враження залишилися?
- Лише найприємніші – і від гри, і від того, що випала чудова нагода проявити себе. Тоді мені дали можливість зіграти – і, сподіваюся, вдалося показати себе з кращого боку, принаймні я дуже старався.
- Чи однакові до вас вимоги з боку тренерів «Динамо» та національної збірної?
- Звісно, однакові: перемагати в кожному матчі (посміхається). Для тренера головне – результат його команди.
- Зовні ви справляєте враження дуже зосередженої людини без зайвих емоцій. Що може вас розвесилити?
- Насправді, я дуже позитивний, просто змінююся, коли виходжу на поле, тоді стаю зовсім іншою людиною. А оскільки всі мене передусім бачать на полі, а не за його межами, тому й роблять такі висновки про мою надмірну серйозність.
- Розкажіть про свої захоплення, окрім футболу.
- У вільний час я люблю пограти в теніс, почитати, іноді можу грати у відеоігри з друзями, узимку катаюся на сноуборді й ковзанах. Ще люблю швидку їзду на автомобілі, завжди прагну вчитися чогось нового. Наприклад, цього літа відкрив для себе новий вид спорту – вейкбординг. Проводжу час завжди по-різному, можна сказати, удома не сиджу. Не люблю виходити лише після невдалих ігор, залишаюся вдома не для того, щоб не чути неприємні коментарі від оточення, а щоб ще раз передивитися та проаналізувати гру.
- Коли останній раз були в кіно? Який ваш улюблений фільм?
- У кіно був дуже давно, якщо чесно, я не любитель кінотеатрів, бо мені складно висидіти дві години непорушно. Якщо й дивлюся кіно або серіал, то лише вдома.
- Якій музиці віддаєте перевагу? Уболівальників часто цікавить, що звучить у навушниках футболістів перед матчами.
- Я слухаю музику під настрій. Це може бути і попса, і класика, словом, те, що подобається й іншим футболістам нашої команди. Узагалі, не перебільшу, якщо скажу, що я меломан.
- Хто найчастіше вас підтримує на трибунах стадіону?
- Найчастіше – моя дівчина, друзі й батьки.
- Які країни з тих, де вже довелося побувати, справили на вас найбільше враження й чим саме?
- Уже встиг відвідати чимало країн – як європейських, так і тих, які спеціалізуються на пляжному відпочинку. Найбільше сподобалася Франція, а саме її столиця Париж. Там особлива атмосфера, дуже смачна кухня й просто дивовижна архітектура. Словом, надзвичайно красиве місто.
- У листопаді ви підписали новий п’ятирічний контракт із «Динамо», тож своє найближче майбутнє пов’язуєте саме з цією командою?
- Так, підписав, щоб не відволікатися на сторонні речі, чутки щодо мого можливого переходу до інших клубів та концентруватися лише на футболі й «Динамо». Своє майбутнє я пов’язую саме з цією командою, про інші пропозиції поки що не думаю. Хочу з моїм нинішнім колективом чогось досягти та стати частиною історії київського «Динамо».
Матеріал клубного журналу №5 за жовтень-листопад 2018 року.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
